Смекни!
smekni.com

Маржинальна революція (стр. 4 из 4)


Висновок

Переоцінка цінностей «класичної школи», які сформувалися майже за двісті років, відбулася в останній третині XIXст. В економічній літературі її характеризують як «маржинальна революція».

Пояснюючи суть цієї “революції”, відзначимо, що маржиналізм ґрунтується на принципово нових методах економічного аналізу, що дозволяє застосовувати граничні величини для характеристики змін у явищах, що відбуваються. У цьому його відмінність від класичної політекономії.

«Революційні» зрушення маржиналізм зумовив і в галузі кількісної теорії грошей. Класики, на противагу примітивному інфляціоналізму своїх попередників – меркантилістів.

«Революційною» ще можна визнати ту особливість, що методологічний інструментарій маржиналізму дозволив зняти таке важливе для класиків питання, як первинність і вторинність економічних категорій. Це сталося насамперед завдяки перевазі каузального підходу, який став найважливішим засобом аналізу і перетворення економіки в точну науку.

Перший етап охоплює 70–80-ті роки XIX ст., коли відбувалось узагальнення ідеї маржинального економічного аналізу у працях австрійця К. Менгера і його учнів, а також англійця Джевонса і француза Вальрас. На цьому етапі серед представників маржинальної теорії найбільше визнання здобув К. Менгер, який очолив «австрійську школу» маржиналістів. Його школа в якій активно співпрацювали також Ф. Візер, О. Бем-Баверк та інші вчені, виступала проти історичного і соціологічного підходів в економічній теорії, обстоюючи, як і класична школа, «чисту економічну науку». При цьому, теорія граничної корисності товару, що стала на даному етапі найголовнішою, проголошувалась «школою» основною умовою визначення його вартості, а сама оцінка корисності визнавалась психологічною характеристикою з позиції конкретної людини. Тому перший етап маржиналізму прийнято називати «суб’єктивним напрямом» політекономії.


Література

1. Лісовицький В.М. Історія економічних вчень: Навчальний посібник. – К: «Центр навчальної літератури», 2004. – 220 ст.

2. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних вчень: Навч. Посіб. – К: Знання – Прес, 2000. – 514 ст.

3. Ядгаров Я.С. История экономических учений: Учебник для вузов 3-е издание. М: ИНФРА – М, 1999. – 320 ст.