Теорія клубів. Ця теорія є частиною теорії змішаних благ. Клубне благо — це благо, при споживанні якого наявне виключення, тобто можливо перешкодити його споживанню деякій групі людей на відміну від суспільного блага. Але воно є неконкурентним, бо споживання блага однією особою не знижує споживання того самого блага іншими особами і особливості формування політичних партій називають умови, за яких можливе створення однорідного співтовариства. Прийняття прогнозованих колективних рішень є імовірнішим у співтовариствах, де сповідують загальні цінності, ніж у довільних групах індивідів.
Якщо відмовитися від постулату про незалежність альтернатив, то можна одержати велике число процедур прийняття рішень:
а) проста більшість, за якої для прийняття рішення потрібно 50 відсотків голосів учасників плюс один голос;
б) відносною більшістю голосів вважається кількість голосів, більша хоча б на один голос;
в) кваліфікована більшість має становити дві третини, три чверті або ще більше всього складу тих, хто приймає рішення;
г) схвальне голосування.
Якщо число варіантів дорівнює двом (обрання—необрання, схвалення—несхвалення) і число виборців непарне, то єдиним правилом, що відповідає усім п'ятьом умовам, є правило простої більшості.
Отже, теорема неможливості доводить, що не існує такого демократичного процесу прийняття рішень, який би одночасно відповідав усім п'ятьом сформульованим аксіомам. Тому виробити лише одне правило голосування неможливо. Розв'язання цієї проблеми можливе у разі відмови від аксіоми транзитивності чи пом'якшення постулатів незалежності, повноти та універсальності.
На основі сформульованих етичних норм, а також аксіом, що визначають колективний вибір, К.-Дж. Ерроу запропонував концепцію демократичного вибору, спрямовану на захист вільної ринкової конкуренції, що має підтримуватися державою. Держава, формуючи економічну стратегію, повинна враховувати інтереси всіх громадян.
Праці К.-Дж. Ерроу є вагомим внеском у теорію оптимальних запасів, аналіз стабільності ринкових моделей, математичне програмування і теорію статистичних рішень. Поширеною є думка про те, що смисл і значення теореми неможливості Ерроу, а також теорії соціального вибору донині не усвідомлені цілком і теорія «випереджає» їх застосування. Однак робляться спроби використання теорії соціального вибору в двох сферах. Одна з них — розроблення виборчих систем. Комп'ютери здатні подолати існуючі бар'єри створення оптимальної виборчої системи. Друга сфера — теорія демократії, де теорія соціального вибору сприяє переоцінці класичних тверджень. Використовують теорію соціального вибору і в політичній сфері, при розгляді ринку праці та торгової політики.
Завершення
Роль поглядів К.-Дж. Ерроу в сучасній теорії добробуту істотна:
1. Вчений намагався ліквідувати одну з найбільш очевидних суперечностей маржиналізму — між постулатом про індивідуальну поведінку і математичним моделюванням, яке є частиною методу. З одного боку, всі західні економісти — від Маршалла до Самуельсона — здійснюють математичні операції з індивідуальними функціями корисності. З іншого — вони спираються на аксіому, що людина суб'єктивна в оцінці свого добробуту і вибирає ту комбінацію визначальних його факторів, яка, на її погляд, забезпечує максимум корисності. Властивості об'єкта аналізу (індивідуальної економічної поведінки) роблять безглуздим або одне, або друге. На думку К.-Дж. Ерроу, для відновлення внутрішньої логіки теорії добробуту необхідно або створити математичні моделі індивідуальної поведінки без посилань на суб'єктивні оцінки, або цілком відмовитися від математичних перетворень.
2. К.-Дж. Ерроу переглянув позицію економістів австрійської школи щодо принципів раціональної поведінки, їхній критерій, що зводиться до оптимізації індивідуального добробуту, відповідав лише індивідуальній функції корисності, але виявився недостатнім для індивідуальної функції переваги соціальних станів.
Своєю теоремою неможливості К.-Дж. Ерроу довів, що не існує загального правила класифікації ситуацій на рівні суспільства, яке було б поєднане з певною обґрунтованою системою індивідуалістських етичних обмежень суспільної функції добробуту. Вчений акцентував, що обмеження породжують суперечності. Він обґрунтував неможливість формулювання правила, яке було б прийнятним для всіх випадків, і при цьому допускалася можливість існування якогось нормативного положення для підгрупи емпірично підібраних випадків.
Використовані джерела
1. Абрамова, М. А. Экономическая теория / М.А. Абрамова, Л. С. Александрова. – М. : Юриспруденция, 2001. – 400 с.
2. Архипов, И. И. Экономика : учебник для вузов / И. И.Архипов, А. К. Большаков. – М. : Проспект, 2006. – 840 с.
3. Корниенко, О. В. Экономическая теория : практикум / О. В. Корниенко. – Ростов н/Д : Феникс, 2008. – 320 с.
4. Макконнел, К. Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика / К. Р. Макконне, С. Л. Брю. – М. : Республика, 2003. – 486 с.
5. Микроэкономика : учебное пособие для вузов / под ред. М. И. Плотницкого.- Минск : Новое знание, 2005.
6. Мицкевич, А. А. Сборник заданий по экономике с решениями / А. А, Мицкевич. – М. : Вита-Пресс, 2001. – 592 с.
7. «Журнал Экономист»