Слід зазначити, що на формування зовнішньоторговельних цін впливає набагато більше різноманітних факторів, ніж на формування внутрішніх цін. Зокрема, можна виділити такі фактори, як транспортні витрати, страхування, відповідність світовим стандартам, політика в галузі ліцензування та квотування, зовнішньоторговельне законодавство тощо. Під впливом дії цих факторів, а також з огляду на рівень міжнародної конкуренції на провідних ринках товарів і послуг формується так звана «світова ціна» (вона розглядатиметься далі). На формування зовнішньоторговельної ціни також значно впливає цінова політика підприємств і організацій, які є суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Необхідність вивчення зовнішньоторговельних цін актуальна також тому, що не всі ціни як фактор міжнародної торгівлі можна розглядати як світові. Так, не можуть вважатися світовими ціни товарообмінних операцій (угоди на компенсаційній основі, бартерні тощо); на поставки, що носять випадковий, епізодичний, внутрішньофірмовий та преференційний характер; на продукцію спільних підприємств; за угодами, що здійснюються в неконвертованій валюті; в межах закритих економічних угруповань країн або по лінії надання державної допомоги.
Під світовою ціною розуміється ціна, за якою проводяться великі комерційні експортно-імпортні угоди, що укладаються в основних центрах світової торгівлі, з розрахунками у вільноконвертованій валюті. Іншими словами, світова ціна - це грошове відображення інтернаціональної (світової) ціни виробництва, яка склалася на світовому ринку. Під впливом конкуренції капіталу урівнюються норми прибутку всередині тієї чи іншої країни і з'являються національні ціни виробництва. На основі національних цін виробництва різних країн вивозять на світовий ринок однакові або схожі товари, утворюється національна ціна виробництва, що покладена в основу світової ціни відповідної продукції.
В узагальненому значенні світова ціна - це ціна достатньо великої партії товару, що регулярно продається і купується на міжнародних ринках за вільноконвертовану валюту і в умовах вільного торговельно-політичного режиму. З практичної точки зору світові ціни - це експортні ціни основних постачальників конкретного товару та імпортні ціни в найважливіших центрах імпорту цього товару. Як приклад наведемо світові ціни на металобрухт, що були опубліковані в бюлетені «Огляд цін українського та світового товарних ринків» №31 за 2004 рік, який видає Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків (ДЗІ) Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.
Зважаючи на різноманіття цін світового ринку, тобто коли на однорідний товар існує декілька відмінних за своїм рівнем цін, в економічній літературі використовується поняття представницьких світових цін. Саме на такі ціни потрібно орієнтуватися при укладанні імпортно-експортних угод. Наприклад, найбільш представницькими світовими цінами на пшеницю є експортні ціни Канади, кукурудзу - експортні ціни США, нафту - експортні ціни ОПЕК, кольорові метали - Лондонської біржі металів тощо. Якщо поняття світових цін на сировину, паливо, метали носить досить визначений характер, то цього не можна сказати стосовно промислових виробів. їх виключно широкий асортимент, відмінності у комплектації, різносторонність технічних та якісних характеристик, а також низка інших факторів роблять процес порівняння цін на такі товари дуже складним, а саме поняття світових цін на них дуже умовним. Разом з тим такий термін використовується на практиці, і світовими цінами на готову продукцію прийнято вважати експортні ціни провідних фірм - виробників такої продукції та її постачальників на світовий ринок.
Для сучасного ринкового господарства, як вже було зазначено, характерна множинність цін, яка полягає втому, що по одному й тому ж виду товару діють різні за своїм рівнем ціни. Це викликано, по-перше, політикою монополій, що встановлюють систему цін, диференційованих по ринках і категоріях покупців; по-друге - державно-монополістичними заходами - торговельною та валютною політикою, а також некомерційними й іншими спеціальними операціями, що здійснюються державними установами. Суттєву роль у появі множинності цін відіграє також протекціонізм: митні та інші бар'єри, особливі торговельно-політичні та валютні зони призводять до диференціації цін на одні й ті ж види товарів світової торгівлі.
Розрізняють такі підходи щодо визначення світових цін: по комерційних угодах з оплатою у вільноконвертованій валюті; комерційних угодах з оплатою у національній, невільно конвертованій валюті; клірингових угодах; програмах «допомоги» й інших спеціальних операціях; трансфертні ціни, за якими здійснюються внутрішньокорпоративні операції.
Важливе значення при здійсненні зовнішньоторговельних операцій має так звана контрактна ціна. Ціна контракту - це ціна, встановлена в контракті та виражена у валюті країни-експортера (імпортера) або у валюті третьої країни.
Залежно від способу фіксації розрізняють такі види цін: тверда ціна, рухома ціна, плинна ціна, номінальна ціна, довідкова ціна, оптова ціна, паритетна ціна, питома ціна. Існують і деякі інші види зовнішньоторговельних цін, проте їх детальний розгляд виходить за межі даної статті. Крім того, ціни зовнішньої торгівлі розрізняються за умовами поставки (СІР, РОВ, ЙАР, КАР, франко-вагон тощо). їх тлумачення і порядок розрахунків регламентується міжнародними стандартами і наводиться в документі «Інко-термз-90».
Крім зазначених вище на даному етапі зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів міжнародної торгівлі України органами державної влади (Мінекономіки) установлюються так звані індикативні ціни на окремі види продукції, що експортуються з країни. Основним завданням індикативних цін є інформування експортерів продукції та Державної митної служби про об'єктивний рівень цін, що склався на світових товарних ринках, з ціллю регулювання експортних поставок і усунення можливостей проведення антидемпінгових процесів у країнах-імпортерах вітчизняної продукції проти українських товаровиробників.
Важливу роль для координації державної зовнішньоекономічної політики, інформування суб'єктів міжнародних економічних відносин відіграє проведення моніторингу та аналізу цін, що склалися на внутрішньому та зовнішньому товарному ринках. Цими питаннями в Україні займаються ряд інформаційно-аналітичних агенцій та періодичних видань економічного і бізнесового спрямування, наприклад газета «Бізнес», маркетингові служби на крупних підприємствах. Але, на наш погляд, найбільш ефективно і системно цю роботу в даний час здійснюй згаданий вище ДЗІ. Він здійснює відстеження, аналіз ти публікацію цін зовнішньої і внутрішньої торгівлі за такими напрямками:
— індикативні ціни;
— довідкові ціни на окремі статті експорту (імпорту);
— ціни внутрішніх ринків України та основних торговельних
партнерів;
— роздрібні ціни на споживчі товари по регіонах України;
— середньозважений рівень цін, що склався при експорті (імпорті);
— рейтинги країн за обсягами поставок при експорті (імпорті) з України;
— ціни світових ринків по найважливішим напрямкам зовнішньої торгівлі.
Разом з тим можливості організації та проведення вибіркового обстеження, а також складність формування, безперервна зміна рівня цін на експортну продукцію, постійна зміна кількісного та якісного складу організацій-експортерів. Все це спонукало до застосування складних схем вибірки, а саме багатоступеневого відбору, основою якого є випадкова безповторна розшарована вибірка.
У дослідженні формування цін на експортну продукцію і генеральною сукупністю вважається кількість підприємств і організацій, основним видом діяльності яких є експортування продукції за межі України, а елементами сукупності - ціни реалізованих товарів. Джерелом отримання даних у перспективі має бути Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), складений відповідно до затвердженої наказом (від 6.02.96 р. №234) облікової картки із зазначенням організаційно-правових форм господарювання, фінансування, видів економічної діяльності тощо. Крім того, в перспективі для проведення несуцільних статистичних спостережень підприємств, що є суб'єктами зовнішньоекономічних відносин, доцільно використовувати галузеві субреєстри, процес створення яких в Держкомстаті розпочато останніми роками. Аналіз генеральної сукупності дозволив зробити висновок щодо необхідності використання типологічних групувань у процесі відбору для забезпечення більш однорідної генеральної сукупності.
Вибираючи ознаки групування, до уваги було взято такі обставини:
— ознаки групування мають бути оптимальними для товарів, що досліджуються;
— задані ознаки мають бути статистично взаємопов'язаними з явищами та процесами, що вивчаються.
Ознаками групувань припускалися такі показники:
— умови поставки товарів;
— собівартість одиниці продукції;
— ціна реалізації (експорту) товару.
Ці ознаки групування дозволяють здійснювати комбіновані групування, що дає можливість створювати однорідні групи одночасно за трьома ознаками.
Групування здійснювалися в три етапи методом складання ранжованих рядів за ознаками «умови поставки товарів» - «собівартість одиниці продукції» --> «ціна реалізації» або в іншій послідовності. На першому етапі для кожного виду товарів складався ранжований ряд за ознакою «умови поставки товарів», після чого сукупність одиниць, що складають цей ряд, розбивалася на дві групи за рівнем собівартості. Потім у середині кожної з груп одиниці ранжувалися за ознакою «собівартість одиниці продукції».
Вибіркове обстеження на основі розробленої методики було проведено в І кварталі 1997 року в усіх областях України за номенклатурою, що включає 16 товарних груп відповідно до тодішньої ТН ЗЕД. Було отримано дані від 264 підприємств для понад 500 партій товарів, ідо забезпечило репрезентативність вибірки. На основі даних обстеження було проведено розрахунки середніх цін за групами товарів відповідно до укладених контрактів і в перерахунку на умови поставки РОВ, а також середні оптові ціни виробників. Крім того, для визначення ефективності окремих операцій проведено аналіз і розраховано середнє значення цін для окремих груп товарів у розрізі країн-імпортерів.