Смекни!
smekni.com

Сучасна методологія оцінки конкурентоспроможності товару (стр. 6 из 10)

Так перспективним кроком стало утворення нового консорціуму по створенню міні-заводів, до складу якого, крім традиційного партнеру НКМЗ - Молдавського металургійного заводу, увійшов Укргіпромез.

Таке об’єднання машинобудівників, металургів та інженерів-проектувальників дозволяє пропонувати потенційним замовникам не тільки комплексні поставки технологічного обладнання, а весь об’єкт в цілому "під ключ".

Проведена в останні роки робота по вдосконаленню виробництва АТ НКМЗ, набутий досвід випуску високотехнологічної продукції при виконанні замовлень іноземних фірм значно підвищили імідж підприємства серед потенціальних замовників і загалом сприяли освоєнню нових стратегічних зон господарювання. Процес вдосконалення обладнання та підвищення якості продукції заводу відмічений такими нагородами, як Золотий знак якості “Російська марка", “Золотий Меркурій", “Золотий скіф” та ін.

2.2 Класифікація факторів, що характеризують конкурентоспроможність товару

Для того, щоб товар був корисним для покупця, він повинен мати набір певних характеристик. Кількість “параметрів конкурентоспроможності” (структурна схема параметрів) залежить від виду та складності виробу в технічному та експлуатаційному відношеннях, а також потрібної точності оцінки та інших зовнішніх факторів. Параметри, що характеризують конкурентоспроможність товару, приведені на рис.1.3

2.2.1 Нормативні параметри

Вони характеризують властивості товару, що регламентовані обов’язковими нормами стандартів на ринку, де його будуть продавати. До них відносять:

параметри патентної чистоти, що характеризують втілення в продукції технічних рішень, що не підпадають під дію патентів, виданих в країні цільового ринку збуту;

екологічні параметри;

параметри безпеки, за якими для даного ринку встановлені обов’язкові діючі вимоги міжнародних, національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодавства).

Товар, що не відповідає вимогам норм, стандартів, правил цільового ринку, просто не може бути переданим до експлуатації. Тому одиничний параметричний показник по нормативному параметру може приймати тільки два значення - 1 і 0, а груповий відповідний показник є добутком; якщо хоча б один з одиничних параметричних показників по нормативному параметру дорівнює 0, то подальший розгляд конкурентоспроможності недоцільний - товар повністю неконкурентоспроможний на даному ринку.

нормам (наприклад вимогам Міжнародної організації зі При цьому необхідно враховувати, що відповідність міжнародним стандартизації) не означає автоматичної відповідності національним нормам: ці норми можуть бути більш жорсткими.

2.2.2 Технічні параметри

Вони включають:

параметри призначення - властивості товару, що визначають сфери застосування та функції, які він призначений виконувати. Визначати конкурентоспроможність можна тільки по відношенню до виробів, що виконують однакові функції.

Параметри призначення розділяються:

на класифікаційні параметри, що характеризують приналежність продукції до певного класу та використовуються при оцінці тільки на етапі вибору сфери застосування продукції і товарів-конкурентів, вони є базою для подальшого аналізу і далі в розрахунках участі не приймають;

параметри технічної ефективності, що характеризують прогресивність технічних рішень при розробці та виготовленні продукції (наприклад, продуктивність верстата, обсяг пам’яті для ЕОМ), вони можуть бути одночасно і класифікаційними;

ергономічні параметри (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психологічні тощо), що характеризують відповідність товару властивостям людського організму та психіки в процесі виконання трудових операцій; визначають зручність праці, швидкість втоми, якість взаємодії людини з машиною та надійність функціонування людино-машинного комплексу.

конструктивні параметри, що відображають техніко-конструкторські рішення, які властиві даним виробам та забезпечують певні властивості товарів (склад виробу, його структура, розміри, вага);

естетичні параметри, що характеризують зовнішнє сприйняття товару. Вони відображають на рівні зорового образу ідею єдності сутності та форми предмета, викликають позитивні або негативні емоції, що відіграють неабияку роль при оцінці покупця. Роль цих параметрів у конкурентоспроможності товару не можна недооцінювати, оскільки через зовнішній вигляд дизайнер виражає такі властивості виробу, як “сучасність", “відповідність духу часу” та ін.

2.2.3 Економічні параметри

Вони пов’язані з витратами покупця на продукцію, які складаються з двох частин - витрат на придбання (ціна товару) та витрат, пов’язаних зі споживанням, що складають разом “ціну споживання".

До ціни споживання відносять:

ціну товару;

витрати на транспортування та зберігання;

вартість установки та наладки;

навчання персоналу;

витрати на паливо (електроенергію);

заробітна плата персоналу;

витрати на післягарантійний сервіс та покупку запчастин;

витрати на страхування виробу;

податки;

витрати на утилізацію виробу після використання ресурсу;

непередбачені витрати.

Покупець завжди намагається придбати товар, що в найбільшій мірі задовольняє відповідну потребу, але в той же час він надає великого значення всім витратам, пов’язаним з придбанням даного товару.

Ціна споживання, як правило, значно вища за продажну ціну (в загальних експлуатаційних витратах за весь строк функціонування вантажівки продажна ціна займає лише 15%, магістрального літака - приблизно 11, трактора - 19), тому більш конкурентоспроможним є не той товар, за який просять мінімальну ціну на ринку, а той, що має мінімальну ціну споживання за весь строк його експлуатації покупцем.

2.2.4 Організаційні параметри

Вони включають:

систему знижок;

умови платежів та поставок;

комплектність поставки;

строки та умови гарантій тощо.

Кінцеве рішення по вибору номенклатури параметрів, що використовуються при оцінці конкурентоспроможності продукції, приймається експертною комісією з урахуванням конкретних умов користування цією продукцією та цілей оцінки.

2.3 Експертна оцінка та розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності

Експертні методи широко застосовуються на ранніх етапах проектування, або у тих випадках, коли проектує мий об’єкт не підлягає іншим методам.

Експертиза може бути відкритою, коли експертна група збирається разом і проводить 2-3 засідання, або закритою. В останньому випадку спілкування може здійснюватися по пошті або через досвідного кваліметриста, який відвідує кожного експерта.


Рис. 2.2. Параметри, що характеризують конкурентоспроможність товару.

Відкрита експертиза простіша, вона переважна, коли експерти не мають необхідної кваліметричної підготовки і коли строки проведення експертизи обмежені. Її недоліком є вплив авторитетів, небажання експертів пошкоджувати відносини з відомими спеціалістами, а також труднощі притягнення великих вчених із різних міст і країн.

Є теоретичні обґрунтована процедура і добре розроблена математично-статистичні методи обробки даних експертизи.

Спочатку формується так звана робоча група, до складу якої входять керівник-аналітик, спеціаліст по кваліметрії, один-два спеціалісти по предмету, 1-2 технічні робітники.

Перед початком експертизи керівник разом зі спеціалістами-предметниками підготовляють наступні основні матеріали для експертів: уточнену стосовно до конкретних задач методику оцінки якості або її скорочений варіант, який охоплює лише ті питання, які необхідно знати експерту; описання і якщо потрібно, ескізи оцінюючих рішень, у яких відображені лише їх принципові сторони; аспекти і пояснювальні записки до них.

Успіх експертизи у значній мірі залежить від правильного оформлення експертної групи.

Експерт повинен задовольняти достатньо високим і складним вимогам, які можливо розділити на наступні групи: інформованість, заінтересованість, діловитість. Бажано, щоб експерти уявляли усі сторони діяльності, визначення якості функціонування об’єкту, а також найбільш розповсюджені умови його функціонування. Експертом не може бути розробник одного із оцінюючих варіантів або особа, заінтересована у визначенні будь-якого варіанту.

Так як більшість спеціалістів-предметників не мають необхідної кваліметричної підготовки, експерти повинні бути добре проінформовані у цій області. Велике значення має формулювання питань, звернених до експертів, якісно пропонованих йому документів.

Структуру властивостей і методику оцінки якості, як правило, експерти лише обґрунтовують і приймають голосуванням.

Основний етап експертизи здійснюється у декілька турів. Досвід показує цілісність застосування для оцінки 10-ї системи, причому сама важлива властивість або показник базового об’єкту приймається за 10 балів.

Після кожного туру опитування керівник аналізує узгодженість думок експертів. Для попередніх оцінок достатня точність досягається, як правило, вже після 2-3 турів. Експерти визначають коефіцієнти вагомості параметрів, що оцінюються у балах або частках одиниці. При цьому слід враховувати, що найбільш розповсюджені наступні причини низької узгодженості:

об’єктивні: умови функціонування визначені нечітко, причому експерти представляють різні групи споживачів;

суб’єктивні: недостатня інформованість експертів, нечітке розуміння або вирішення задач, арифметичні помилки експертів, дефекти методики, вплив негативних відносин до об’єкту.