Смекни!
smekni.com

Сучасні форми і системи заробітної плати (стр. 5 из 5)

Існування ринкових відносин, а тим більш перехід до них не відміняють, а змінюють напрямки державного регулювання відносин розподілу, його характер і ведуть до появи нових форм управління цим процесом, які не припускають жорстких схем і адміністрування. Державне втручання необхідне для встановлення, тлумачення і забезпечення виконання умов і принципів розподілу доходів. В економічній системі, що ґрунтується на ринкових відносинах, втручання держави в організацію заробітної плати повинне мати переважно непрямий характер і соціально орієнтовану спрямованість.

Згідно із Законом України «Про оплату праці», держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов та розмірів оплати праці керівників підприємств, працівників підприємств, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

У механізмі регулювання заробітної плати вихідною базою є встановлення її мінімального розміру. Рекомендація Міжнародної організації праці проголошує, що основною метою встановлення мінімальної заробітної плати повинно бути надання особам, які працюють за наймом, необхідного соціального захисту щодо мінімально допустимих рівнів заробітної плати. Згідно із законом України «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються надбавки, доплати, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією , обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

– вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників у міру стабілізації та розвитку економіки країни;

– загального рівня середньої заробітної плати;

– продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

Розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів.

Однак дуже важлива соціальна проблема перехідного періоду полягає в тому, що рівень продуктивності в економіці України не дає можливості гарантувати всім працюючим заробітну плату не нижчу вартісної величини мінімального споживчого бюджету. Крім того, з усіх країн колишнього СРСР в Україні розмір мінімальної заробітної плати менший ніж прожитковий мінімум.

В сучасних умовах, як правило, застосовують почасову форму оплати праці. В сучасних системах(проста почасова, почасово-преміальна, і т. д.) особлива увага звертається на посилення зацікавленості кожного співробітника у підвищенні ефективності використання всіх виробничих ресурсів. Зростання заробітної плати повинне залежати від зниження норм витрат праці та матеріалів, підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці. Лише за таких умов зростання заробітної плати не зменшуватиме загальну ефективність виробництва.

В Україні оплата праці залишається вкрай низькою, хоча і спостерігається тенденція до поступового зростання. Не дивлячись на те, що в 2005 було збільшено розмір мінімальної середньомісячної заробітної плати, вона все ж залишається на низькому рівні. Такого не спостерігається ні в одній країні колишнього СРСР.

Низький рівень заробітної плати не сприяє зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці. Разом з тим, використовуючи дешеву робочу силу, підприємці не зацікавлені підвищувати продуктивність праці. Дешева робоча сила зумовлює не лише низький рівень продуктивності праці, але і низьку якість продукції, і в зв’язку з цим її не конкурентноздатність. Низький рівень заробітної плати є основною причиною небаченого зростання прихованого безробіття і значного падіння платоспроможного попиту населення. Отже, низький рівень заробітної плати є не лише наслідком, а й однією з найголовніших причин тривалого перебування економіки у кризовому стані.

Тому надзвичайно актуальним завданням є перебудова організації заробітної плати, проведення відповідної реформи з метою забезпечення поетапного підвищення заробітної плати і створення ефективного мотиваційного механізму, який ґрунтується на поєднанні економічних стимулів та соціальних гарантій.


Висновки

В першому розділі ми розглянули суть товару робоча сила. Дізналися, що наймана праця є одним із важливих елементів ринкової системи господарювання. Визначили вартість робочої сили, яка являє собою сукупність витрат підприємця, пов’язаних з використанням робочої сили, забезпеченням необхідного її відтворення. Розглянули чинники, які або збільшують вартість робочої сили, або зменшують її. Також розглянули склад вартості робочої сили, до якого входять: безпосередньо заробітна плата; натуральні виплати, які надаються працівникам підприємцями; витрати роботодавців на соціальне страхування; витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу; витрати на соціально-побутове обслуговування; податки, які розглядаються як витрати на робочу силу.

Визначили роль держави у розширеному відтворенні робочої сили, де з’ясували, що держава повинна постійно вдосконалювати системи перепідготовки та перекваліфікації персоналу.

Другий розділ присвячений заробітній платі. Заробітна плата – це винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за виконану ним роботу. Сутність заробітної плати проявляється в її функціях. До основних функцій зарплати належать: відтворювальна, стимулююча, регулююча, розподільча, соціальна та функція формування платоспроможного попиту населення.

Структура заробітної плати – це співвідношення окремих її складових в загальному її обсязі.

Механізм організації зарплати складається з таких елементів: ринкового регулювання, державного регулювання, колективно-договірного регулювання, механізму визначення індивідуальної заробітної плати.

Розрізняють дві основні форми заробітної плати: почасову і відрядну. Вони, в свою чергу, можуть проявлятися у вигляді різних систем: проста почасова, почасово-преміальна, за місячним окладом, проста відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, непряма відрядна, акордна, акордно-преміальна, відсоткова та ін. Обираючи чи розробляючи конкретну систему заробітної плати, слід ретельно враховувати конкретні внутрішньовиробничі умови.

Основою організації оплати праці є тарифна система, що являє собою сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівників підприємства залежно від їхньої кваліфікації, складності робіт, умов праці. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, надбавки і доплати до тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики.

В третьому розділі ми дізналися, що в сучасних ринкових умовах основною формою оплати праці є почасова. Основними системами є такі системи, як проста почасова, почасово-преміальна тощо.

Останнім часом набувають поширення так звані безтарифні моделі організації оплати праці. За допомогою їх грамотного впровадження можна досягти значного підвищення трудової мотивації працюючи.

У механізмі регулювання заробітної плати вихідною базою є встановлення її мінімального розміру. Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для всіх форм власності й господарювання.

Але в Україні мінімальний розмір заробітної плати менший ніж розмір прожиткового мінімуму. І це свідчить про те, що країна знаходиться за межею бідності. Таке явище не спостерігається більше в жодній країні колишнього СРСР.

Низький рівень заробітної плати не сприяє зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів; підприємці не зацікавлені підвищувати продуктивність праці; є основною причиною небаченого зростання прихованого безробіття і значного падіння платоспроможного попиту населення. Отже, низький рівень заробітної плати є не лише наслідком, а й однією з найголовніших причин тривалого перебування економіки України у кризовому стані.

Література

1. Базилевич В.Д. Економічна теорія, Київ „Знання – Прес”, 581 ст.

2. Башнянин Г.І. Політична економія: підручник, Київ Ніка - Центр Ельга, 526 ст.

3. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємства, Київ „ Вища школа”

4. Богиня Д. П. Основи економіки праці: навч. посібник, 3-тє видання, Київ „Знання-Прес”, 2002р., 313 ст.

5. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини, Київ „Знання”, 2004 р., 535 ст.

6. Журнал „Економіка України” № 5 за травень 2005 р, Київ „Преса України”, 95 ст.

7. Завіновська Г.Т. Економіка праці: навч. посібник, Київ „Знання”, 2000 р., 199 ст.

8. Литвиненко Я.В. Сучасна політика ціноутворення: навч. посібник – К., МАУП, 2001 р., 152 ст.

9. Мочерний С.В. Політична економія, Київ „ Знання-Прес”, 687 ст.

10. Мочерний С.В. Основи економічної теорії, Київ „Видавничий центр „ Академія”, 471 ст.

11. Панчишин С. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка, Київ Видавничий Дім Альтернативи.