Смекни!
smekni.com

Фондовий ринок (стр. 5 из 7)

Досвід створення і розвитку фондових ринків у країнах із перехідною економікою свідчить, що швидкість їх становлення залежала передусім від макроекономічної стабільності, зокрема стабільності національної грошової одиниці і темпів інфляції. Проводячи виважену грошово-кредитну політику, Національний банк України створює умови для подальшого розвитку вітчизняного фондового ринку. Однак утримання протягом майже чотирьох років стабільного курсу гривні суттєво не вплинуло на його прискорення.

Нерозвинутість національного фондового ринку не лише стримує зростання обсягів інвестицій, необхідних для структурної перебудови економіки та підвищення конкурентоспроможності реального сектору, а й перешкоджає розвитку банківської системи, обмежує можливості Національного банку України щодо регулювання пропозиції грошей.

Незважаючи на те, що банки на українському організованому ринку є лідерами за обсягами торгів корпоративними облігаціями та державними борговими зобов’язаннями, частка цінних паперів у їхніх активах незначна. На 01.01. 2004 вона становила лише 6,5%, що значно менше від аналогічного показника в інших країнах Східної Європи (в Чехії – 17,5, Польщі – 22,3%) та євро зони – 34,6% [7, с.4].

Як емітенти боргових зобов’язань банки посідають одне з останніх місць. У2003 році ними випущено облігації на суму 329,2 млн. грн., що становить 8% від загального обсягу їх емісії. Тому частка цінних паперів у зобов’язаннях українських банків незначна. вона дорівнює лише 1,4%. Нагадаємо, що в країнах Євро зони цей показник сягає майже 58%.

Нерозвинутість вітчизняного фондового ринку позбавляє українські банківські установи можливості диверсифікації пасивів та ефективного використання активів, що значно знижує їх конкурентоспроможність порівняно з банками інших країн.

Для моніторингу, аналізу та ефективного регулювання валютного і грошово-кредитного ринків Національному банку України необхідна повна інформація щодо фінансових потоків, зокрема і на фондовому ринку. Проте на сьогодні вони є прозорими лише за державними цінними паперами, які обслуговує депозитарій Національного банку України. Щодо цінних паперів суб’єктів господарювання повної та достовірної інформації (ні за цінами, ні за обсягами продажу) немає, оскільки операції з ними здійснюються переважно на неорганізованому ринку та на умовах вільної поставки (без обов’язкового застосування принципу «поставка проти оплати»).

У сфері операцій із цінними паперами Національний банк застосовує державні цінні папери та боргові зобов’язання суб’єктів господарювання, вимоги щодо яких установлено Положенням «Про регулювання Національним банком України ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій», затвердженим постановою Правління НБУ від 24 грудня 2003р. № 584. [7, с.4]

Стосовно державних цінних паперів, то в Україні, починаючи з 1998 року, спостерігається зменшення обсягів розміщення ОВДП на внутрішньому ринку. Винятком був лише 2002 рік, протягом якого ВАТ «Ощадбанк» виявляв інтерес до придбання ОВДП як найліквідніших і менш ризикових активів із постійним гарантованим доходом, чим сприяв значному зростанню обсягу емітованих державою цінних паперів (з 1,2 до 2,8 млрд. грн)

Обсяг торгів ОВДП на організованому вторинному ринку цінних паперів також мав тенденцію до зменшення – із 77,5% від загального обсягу торгів у 2002 році до 16,9% у 2003 – му (на цей час він становив 520,97 млн. грн). Зазначене зниження стало наслідком того, що в торгах не брав участі Національний банк України, оскільки державні цінні папери, якими він володів, мало приваблювали потенційних покупців.

На жаль, для фондового ринку України вже сталою є тенденція до зниження питомої ваги організованого ринку при постійному суттєвому зростанні загальної кількості та обсягу операцій. Однією з основних причин такого стану є відсутність зацікавленості торговців працювати за біржовими правилами, оскільки це дає можливість здійснювати масове скуповування цінних паперів за цінами нижчими, ніж ті, які могли б скластися на біржі. Окрім того, сам емітент не обізнаний з цивілізованими правилами торгівлі, ще не розуміє своєї вигоди від виходу на біржу, яка, як і у всьому світі, виконує свою найважливішу функцію – формування реальної ринкової ціни. Остання дає змогу здійснювати захист прав акціонерів, у тому числі міноритарних.

Стан розвитку фондового ринку значною мірою відбивається у відповідних фондових індексах, що являють собою агрегований показник змін у певних економічних подіях на таких ринках. Не зважаючи на це, український фондовий ринок усе ж таки розвивається. До того ж, щоб прогнозувати динаміку фондових ринків, потрібно чітко, на кількісному рівні, знати відповідні тенденції. Це дістає певне відбиття у динаміці фондових індексів, що й зумовлює необхідність її дослідження.

На нашу думку, важливою проблемою в розкритті інформації на фондовому ринку України є недоступність до інформації інвестиційної громадськості або доступ із запізненням, тобто коли інформація вже втрачає свою актуальність. А також учасники фондового ринку належно не усвідомлюють важливості систематичного та комплексного оприлюднення інформації, що й призводить до дефіциту на ринку регулярної, достовірної, повної, актуальної інформації. До того ж учасники фондового ринку докладають чимало нераціональних зусиль, аби забезпечити наявної потреби. Зокрема значного поліпшення потребує якість аудиту публічної фінансової звітності емітентів.

Сьогодні інформаційна інфраструктура ринку цінних паперів України розвивається досить повільно, причому 60% інформації, що надається учасникам ринку цінних паперів Держфінмоніторингу, містить помилки. [, с.90]. Отже, пожвавлення у цій сфері вкрай потрібне.

2.2. Основні показники діяльності української фондової біржі

Фондовий ринок України, незважаючи на всі песимістичні прогнози аналітиків, все-таки продовжує розвиватися. Так, сьогодні ми можемо впевнено говорити про повне сформування та функціонування інфраструктури фондового ринку. Цьому передувала напружена нормотворча діяльність фахівців Комісії.

Підсумки діяльності УФБ за дев’ять місяців 2006 року свідчать про суттєве зростання у порівнянні з аналогічним періодом 2005 року показників, що характеризують біржову активність.

Аналіз стану фондового ринку України показує наявність фондових інструментів, у які можна інвестувати активи пенсійних фондів. Як і в попередні роки провідну позицію на фондовому ринку України серед фінансових інструментів за обсягами зареєстрованих випусків займають акції – 84,90% та облігації підприємств – 8,06% від загального обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів у першому півріччі 2006 року.

Минулого року зафіксовано найбільший за всю історію ринку цінних паперів України обсяг товарів, який склав 202,964 млрд. грн. Це на 94,356 млрд. грн. більше, ніж у 2002 році.

А за перше півріччя поточного року обсяг виконаних угод на ринку ЦП становив 141,18 млрд. грн., що майже у два рази більше ніж обсяг виконаних угод у відповідному періоді 2003 року. За цей період найбільші обсяги виконаних угод зафіксовані з акціями – 33,3 млрд. грн. та з векселями – 22,8 млрд. грн.

Важливий чинник, який впливає на розвиток ринку цінних паперів, - створення умов для виконання угод з цінними паперами на організаторах торгівлі. Торгівля ЦП на організаторах торгівлі підвищує інвестиційну привабливість емітента за рахунок забезпечення його ліквідності та прозорості.

Порівнюючи обсяги укладених угод за три квартали 2004 року з відповідним періодом минулого року, можна зробити висновок, що зберігається тенденція збільшення обсягу укладених угод на організаторах торгівлі, а саме, за 9 місяців цього року укладено угод на3,6 млрд. грн. більше, ніж, за аналогічний період того року.

Сьогодні, для зміцнення довіри інвестора, Комісія сприяє розвитку інформаційних та рейтингових агенцій, що спеціалізуються на наданні інформаційних послуг на фондовому ринку. Вони сприятимуть інтеграції України у світовий фондовий ринок шляхом надання періодичних та достовірних рейтингових оцінок учасникам та регуляторам ринку, та, в свою чергу, захищатимуть інвестора від недоброякісної і неправдивої інформації.

При здійсненні інвестиційної діяльності перед компаніями з управління активами пенсійних фондів постає ряд питань, які необхідно врегулювати нормативно-правовими актами.

Так, один з напрямків інвестування пенсійних актів – придбання цінних паперів за чинним законодавством національний банк України видає компаніям з управління активами разову ліцензію на вивезення капіталу за кордон, це значно ускладнює формування інвестиційного портфелю закордонними державними та корпоративними цінними паперами. Запровадження на законодавчому рівні спрощеної процедури вивезення капіталу значно розширить можливості осіб, які здійснюють управління активами пенсійних та інвестиційних фондів, розміщувати кошти, які надходять від інвесторів.

Разом з тим, вважаємо за необхідне внести зміни до закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» стосовно відповідальності осіб, які надають послуги пенсійному фонду за збитки, завдані його учасникам.

Вивчаючи та аналізуючи світовий досвід регулювання розвинених ринків та ринків, що розвиваються, Комісія намагається правильно і раціонально його використовувати.

Законопроект «Про цінні папери та фондовий ринок» суттєво вдосконалює законодавче забезпечення функціонування ринку ЦП в Україні, в ньому чітко визначається класифікація цінних паперів України за видами, категоріями, впорядковуються питання виникнення та передання прав за ЦП, виконання зобов’язань за цінними паперами. Позитивне і нове те, що в законопроекті визначені види та обов’язки здійснення професійної діяльності на фондовому ринку.