По-друге, передбачається впровадження систем національного планування та регулювання.
По-третє, в моделі змішаної економіки передбачається певний перерозподіл національного доходу на користь найбідніших верств населення через системи прогресивного оподаткування та соціального законодавства.
Термін «ринкова економіка» вживають і тоді, коли одну із сфер суспільного відтворення, у даному випадку - обмін, проголошують визначальною і на цій основі характеризують усю економіку. Однак,
по-перше, виробництво товарів високої якості у розвинутих країнах Заходу підтверджує визначальну роль сфери безпосереднього виробництва і необхідність урахування зворотного впливу сфери обміну на виробництво, що на практиці означає потребу у визначенні платоспроможного попиту населення, його формування тощо.
по-друге, вживання цього терміна зумовлене механічним перенесенням стереотипів західної економічної науки у вітчизняну, що (поряд з названими причинами) характеризує активне його використання українськими економістами щодо спрямованості трансформаційних процесів у економічній системі України;
по-третє, використання терміна «ринкова економіка» зумовлене підміною критеріїв класифікації економічних систем, зокрема необгрунтованим висуненням на перше місце критерію з погляду товарно-грошових відносин замість критерію з погляду відносин власності на засоби виробництва.
по-четверте, недоцільність вживання поняття «ринкова економіка» як вектора трансформаційних перетворень в Україні показують два основні висновки, зроблені на міжнародній конференції ООН з питань навколишнього середовища й майбутнього розвитку цивілізації, що відбулася в червні 1992 р. на рівні глав держав та членів урядів:
1) про неможливість врятування людства у рамках ринкової системи, рушійною силою якої є приватна власність, оскільки вона грунтується на прагненні до нестримного зростання споживання і веде до різкої поляризації рівня життя, отже, породжує нові і вкрай загострює існуючі соціальні конфлікти;
2) людству потрібна нова модель соціально-економічного розвитку, яка має спиратися на підойми централізованого регулювання на рівні окремої держави і світової співдружності в цілому, а також на інтегровані інтереси суспільства і лише потім - на інтереси приватного підприємства.
Безвихідність вектора ринкової трансформації суспільства в методологічному, теоретичному та практичному аспектах переконливо показана академіком НАН України І. Лукіновим. «Поняття «ринкова економіка взагалі», - зазначає він, - також втрачає реальний зміст, бо протягом багатовікової історії людства ринкові структури трансформувалися так, що від колишніх їх форм і методів регулювання майже нічого не залишилося».
В теоретико-методологічному аспекті є некоректним твердження про перехід до ринкової економіки передусім тих авторів, які, характеризуючи соціально-економічний зміст трансформаційних процесів в Україні, обгрунтовано говорять про процес первісного нагромадження капіталу. Якщо бути послідовним, то результатом такого нагромадження капіталу є дальший розвиток капіталістичного способу виробництва.
Модель змішаної економіки, незважаючи на її досконалість для розвинутих країн світу, не повинна стати вектором стратегічних перетворень.
По-перше, вона допускає значне розтрачання ресурсів (людських, фінансових, матеріальних).
По-друге, розвинутим країнам світу для досягнення теперішнього рівня розвитку було потрібно понад п'ять десятиліть, на що Україна, будучи відкинутою під час реформи 90-х років на декілька десятиліть, не має часу (щоб остаточно не втратити шанс вирватись із периферії світового господарства). Більше того, у випадку реалізації моделі змішаної економіки цей період буде ще тривалішим, оскільки тут відсутній цілий комплекс передумов, які існували в різних країнах Заходу (рівень техніко-технологічної культури, дисциплінованості та організованості працівників, національної самосвідомості, підприємницької етики та культури тощо).
По-третє, це - чужа запозичена модель, що є своєрідною інтелектуальною власністю західної економічної науки.
По-четверте, сама назва «змішана економіка» далеко не є взірцем вербальної досконалості.
Крім того, світова економічна наука намагається сформувати принципово нові соціально-економічні моделі посткапіталістичного суспільства. Найпоширенішою з них є постіндустріальне суспільство.
Серед моделей векторного спрямування трансформаційних перетворень в Україні певного поширення набула концепція розбудови національної економіки. Така економіка є «сукупністю індивідуальних (приватних) господарств, що залежать одне від одного і формують у цій взаємодії нову соціально-економічну якість». У наведеному визначенні національна економіка,
по-перше, розглядається як сукупність індивідуальних (приватних) господарств, що не допускає плюралізму форм власності.
Панівною формою власності нині є колективні форми, у яких переважають колективні інтереси й цінності, що оптимально узгоджуються з приватними інтересами, а відповідно - з приватною формою власності, яка є нині підпорядкованою.
По-друге, це суто формальне визначення, яке можна дати щодо інших економічних явищ і процесів.
По-третє, таке господарство створює нову соціально-економічну якість.
По-четверте, не можна обмежувати національне господарство масштабами однієї країни. Такий підхід є виправданим лише для періоду формування та початкових етапів розвитку національного ринку, відсутності міжнародного поділу праці.
По-п'яте, не варто ототожнювати національне і народне господарство, вживаючи визначення «національне чи народне».
По-шосте, поняття «національне господарство» було введено в науковий обіг представниками історичної школи ще в середині XIX століття.
Виходячи із сказаного, передусім з висновків, зроблених на міжнародній конференції ООН з питань навколишнього середовища, щодо безвихідності ринкової економіки та приватної власності у майбутньому розвитку людства, а також аналогічних висновків провідних учених та політиків світу про тенденцію руху до нового тоталітаризму та загрозу демократії з боку необмеженого у своїй вседозволеності лібералізму і ринкової стихії, то найдосконалішою моделлю векторних перетворень в Україні слід вважати перебудову народної економіки.
1. І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка, З. Залога. Державне регулювання економіки. – ЛНУ ім. Франка, Львів: “Українські технології”, 1999. – 640с.
2. Трансформація моделі економіки України Інститут економічного прогнозування; за ред. Академіка НАН України В.М. Гейця. – К.: Логос, 1999. – 500с.
3. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібникю – К.: МАУП, 2000. – 176с.
4. Джон Стігліц. Економіка державного сектору - К.: «Атіка», 1997. // Економіка України 2001, №5, с.22-24
5. В. Ольшевський. Проблеми кооперації оборонної промисловості України і Росії. // Економіка України 2001, №5, с.25-29
6. Учебник под редакцией Чепурина М.Н., профес. Киселевой Е.А. Курс экономической теории.
7. Экономика: Учебник /Под ред. доц.А.С. Булатова, 2-е изд.,-М.: Издательство БЕК, 1997 – 816с.
8. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки. - К.: " Наукова думка", 1994.
9. ДО ПИТАННЯ ПРО КОНЦЕПЦІЮ І МОДЕЛЬ СУЧАСНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ І. ЛУКІНОВ, академік НАН України // Економіка України 2000, №8, с.37-45
10. ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ
11. Б. ПЕРЕСТЮК, кандидат економічних наук, Л. ПЕРЕСТЮК // Економіка України 2000, №2, с.28-45
12. МОДЕЛІ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ЕКОНОМІКИ (теоретико-методологічні аспекти) С. МОЧЕРНИЙ, професор, доктор економічних наук (Тернопіль) // Економіка України 2001, №5, с.78-88
13. ПРОБЛЕМИ САМООРГАНІЗАЦІЇ У ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ Д. Чистилін (Дніпропетровськ) // Економіка України 2000, №12, с.23-29.