МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Економічні інтереси
Виконала студентка
1-го курсу 2-ї групи
факультету обліку та фінансів
спеціальності обліку і аудиту
ПОЛТАВА 2009
Вступ
Необхідність задоволення різноманітних потреб спонукає людей до виробництва відповідних благ і послуг. Тому в будь-якому суспільстві загальною кінцевою метою виробництва є задоволення потреб. Ця мета виробництва в межах його певної історичної суспільної організації набуває особливих форм. Наприклад, у системі ринкової організації господарства безпосередньою метою виробництва є прибуток та інші форми грошових доходів. І це, як обґрунтовують західні вчені, не вада ринкової економіки, а її перевага, оскільки дає змогу якнайефективніше використовувати економічні ресурси.
У даному випадку має місце трансформація загальної кінцевої мети виробництва у проміжну, специфічну мету, яка притаманна господарюючим суб’єктам ринкової форми суспільного виробництва. Проте наслідок цієї специфічної мети функціонування підприємства, яке прагне отримати прибуток, полягає у задоволенні різноманітних потреб суспільства. Приміром, бджола збирає нектар зовсім не для того, щоб запилити квіти, її метою є отримання меду, хоч старання бджоли слугують інтересам квітів. Так само чинить "невидима рука" ринку, про яку писав англійський економіст Адам Сміт (1723-1790), з господарюючими суб’єктами, спрямовуючи їх інтереси в русло задоволення різноманітних потреб суспільства.
Для реалізації поставлених цілей необхідні відповідні засоби і практична діяльність людей, обумовлена їх потребами та інтересами. Саме економічні потреби та інтереси є головними рушійними силами розвитку суспільства.
Визначення і сутність інтересів
Як говорилося вище, кінцевою метою суспільного виробництва і рушійною силою його розвитку є економічні потреби людей зокрема і суспільства в цілому.
Потреба – відношення людини до блага, яке опосередковується відносинами між людьми з приводу привласнення та присвоєння благ.
Якщо мета узгоджується з потребою, тоді діяльність стає цілеспрямованою, а сама потреба перетворюється на стійкий усвідомлений інтерес. Тобто як спонукальний мотив виробництва економічні потреби виявляють себе через економічні інтереси. Потреби є основою інтересів, а інтереси – формою виявлення потреб.
Інтереси – ставлення людей до економічних благ, відносин між собою у процесі привласнення благ; це усвідомлені економічні потреби окремих людей, соціальних верств, груп та класів, що є формою відносин економічної власності, і знаходять свій вияв у поставлених цілях, конкретних завданнях та діях щодо їх досягнення; це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди, мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення потреб.
Цим зумовлюється об’єктивна, матеріальна природа економічних інтересів – незалежно від рівня усвідомленості інтереси є економічним, а не психологічним явищем.
Як економічна категорія інтереси є виявом виробничих відносин, які зумовлюють умови існування людей – становище індивідів, соціальних верств, класів у суспільному виробництві, їх потреби. Усвідомлення людьми своїх інтересів надає їм осмисленої цілеспрямованості, завдяки чому вони стають спонукальною силою виробництва. Сформований осмислений економічний інтерес живить пошуки засобів задоволення потреб і досягнення мети. Саме цим зумовлена провідна роль економічних інтересів у системі матеріального виробництва як рушійної сили різноманітних дій людей у межах усіх фаз суспільного відтворення.
Економічні інтереси нетотожні потребам, їхньому задоволенню. По-перше, економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може (окрім специфічних випадків) бути інтересом суб’єкта зниження рівня задоволення потреб.
Не всі люди мають інтерес щодо задоволення власних потреб. Тобто інтереси – це усвідомлені потреби (умови) існування суб’єктів господарювання. У сфері економічних відносин потреби виявляються як інтереси. Останні виступають як мотив до діяльності, спрямованої на задоволення потреб.
Якщо потреба, відображаючи необхідність для людини певних умов її існування, є одночасно і спонукальним мотивом, і метою, і наслідком виробництва, то інтерес – лише спонукальним мотивом, що зумовлює його спрямованість на досягнення цілі. Проте інтереси як спонукальний мотив виробництва не той об’єкт, що безпосередньо спонукає людей до економічної діяльності. Таким чинником є економічні стимули – форма реалізації економічних інтересів відповідно до їх внутрішньої спрямованості. Як потреби та інтереси, стимули теж об’єктивний, матеріальний феномен, хоча й проходять через свідомість людей, усвідомлюються. Взаємозв’язок інтересів і стимулів полягає у тому, що інтереси пов’язані із сутністю виробничих відносин та економічних процесів. Це, зокрема, пояснює, чому в сучасній ринковій економіці об’єктами (стимулами), що спонукають людей до діяльності, є такі форми вияву виробничих відносин, як заробітна плата, промисловий і торговельний прибуток, дивіденд, позичковий відсоток, рента, орендна плата і т.д., а також гроші як загальна форма, у якій постають усі види доходів. Стимули спонукають до економічної діяльності, а через перехід інтересів у стимули відбувається реалізація інтересів.
Єдність інтересів і стимулів породжує матеріальну зацікавленість людей до праці, економічної діяльності. Це найбільш поверхова форма вияву потреб та інтересів, безпосередній стимул людей до діяльності. Поєднання інтересу (як усвідомленої потреби – мети діяльності) і стимулу (збудника діяльності) є завершальною ланкою спонукальних чинників діяльності, виробництва. Отже, основні ланки спонукальних чинників до діяльності такі: виробничі відносини з притаманними їм економічними законами → потреби → інтереси → мотиви → стимули → матеріальна зацікавленість.
Класифікація економічних інтересів
Економічні інтереси є складною системою, усі елементи якої підпорядковані, перебувають у взаємозв’язку і взаємозалежності.
Існують різноманітні класифікації економічних інтересів.
Існує класифікація економічних інтересів за суб’єктами їх реалізації як: державні, групові (колективні) та особисті;до того ж у структурі інтересів виділяють виробничі (пов’язані з організацією виробництва) і невиробничі (пов’язані з задоволенням особистих потреб виробника та його потреб як члена суспільства). Розрізняють також інтереси власника, підприємця та найманого працівника.
Та все ж найпоширенішим є поділ економічних інтересів на три групи, відповідно до існування відносин трьох основних типів власності (приватної, колективної і суспільної):
- Особисті економічні інтереси. Особисті інтереси виражають необхідність задоволення різноманітних потреб окремої людини. Вони є вираженням виробничих відносин індивіда з іншими суб’єктами суспільного виробництва з метою задоволення своїх потреб. Економічні форми, у яких матеріалізується особистий інтерес, - заробітна плата, премія, прибуток тощо, є водночас і засобами реалізації особистих інтересів і потреб. Так, реалізація інтересу працівника полягає у збільшенні індивідуального доходу (зарплати), реалізація інтересу власника (підприємця) – у збільшенні його власності (капіталу) та отриманні від неї гарантованого прибутку (підприємницького доходу). Використовуючи заробітну плату, прибуток та інші форми доходів на придбання речей, власники доходів присвоюють речі та задовольняють ними свої особисті потреби.
- Колективні економічні інтереси. Виявлення потреб групи людей, об’єднаних однаковим становищем у системі суспільного виробництва, що створює спільні інтереси конкретного колективу, соціальної групи. Об’єктом колективних економічних інтересів є величина і якість кінцевого продукту, величина валового доходу підприємства, його соціальних фондів тощо, їх максимізація. Колективні інтереси також існують у двох основних формах: 1) трудові колективні інтереси, тобто інтереси працівників, які викупили підприємство (значна кількість таких підприємств формально існує і в Україні після переходу частини державної власності до рук трудових колективів через створення закритих акціонерних товариств або викуп за приватизаційні сертифікати); 2) колективні капіталістичні інтереси.
- Суспільні економічні інтереси. Це виявлення потреб усього суспільства. Матеріалізацією суспільного інтересу є національний дохід. Його максимальне збільшення та оптимальний розподіл на фонди споживання і нагромадження – основні засоби реалізації суспільного інтересу. Основний інтерес суспільства повинен відповідати таким критеріям: а) віддзеркалювати сутність економічної системи, найхарактерніші її риси; б) бути рушійною силою економічного розвитку всієї системи.
Відповідно вищезгаданих критеріїв основним інтересом сучасної ринкової економіки є особистий інтерес, а саме – особистий інтерес споживача.
Основним інтересом планової економіки є суспільний інтерес, або інтерес суспільства як асоціації власників засобів виробництва і асоціації робітників.
У командно-адміністративній економіці існує жорстка ієрархія інтересів: інтереси держави мають перевагу над регіональними, регіональні – над колективними, колективні – над особистими. Засобом забезпечення субординації інтересів було централізоване директивне планування економіки, яке обмежувало реалізацію всіх складових системи інтересів, насамперед особистих. Таке другорядне значення особистого інтересу в командно-адміністративній економіці призвело до серйозних відхилень в економіці й утворило гальма її розвитку: 1) позбавило людину економічних стимулів до праці; 2) породило психологію утриманства і т.д.