Методичні питання розрахунку цін на товари в умовах ринку (стр. 5 из 15)

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Розробка комерційної ідеї та оцінка на предмет можливості її реалізації

Розробка комерційної ідеї

Для розробки комерційної ідеї використаємо такий вид послуг населенню як їх перевезення. Для прикладу візьмемо декілька маршрутів в межах одного міста. Обрані маршрути є найбільш популярними серед мешканців і тому є найбільш прибутковими для підприємства " Маршрут"

Побудуємо карту ідей за напрямками маршрутів перевезення який зображений нижче на рисунку.

На карті ідей запропоновано 4 різних маршрути, а саме :

1) Вишенька-Київська –маршрут №1

2) Вишенька-Київська-Залізничний вокзал - маршрут №2

3) Вишенька-Соборна- маршрут №3

4) Вишенька-Соборна-Залізничний вокзал маршрут №4

Усі ці маршрути є найбільш популярними серед населення. Саме тому дані маршрути були обрані для розробки комерційної ідеї підприємства "Маршрут".

Для кращої реалізації комерційної ідеї можна:

· організувати надання пільг при перевезенні .

· можливість знижки для постійних клієнтів.

· організація доставки до місця проживання.

· проведення для заохочення різних рекламних акцій.

Отже, дана комерційна ідея є досить перспективною, пристосованою до сучасних ринкових умов. Вона базується на реальних аргументах, є доцільною і актуальною.

2.2 Розробка установчих документів для створення, та реєстрації суб’єкту підприємницької діяльності – юридичної особи

Для створення суб'єкта бізнесу – юридичної особи необхідно підготувати та подати до державного органу реєстрації, який знаходиться за місцем розташування офісу суб'єкта бізнесу, такі документи:

1. Реєстраційну картку встановленого зразка.

2. Рішення власника про створення суб’єкта бізнесу. Якщо засновників два або більше, то подаються протокол зборів засновників та установчий (засновницький) договір.

3. Статут.

4. Документ про сплату реєстраційного мита (7 н.м.з.п.).

5. Документи, які підтверджують сплату внесків до статутного фонду (для акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю).

Для створення суб’єкта підприємницької діяльності, будемо керуватися наступними даними:

Організаційно-правова форма: Командитне товариство.

Число засновників: 3 фізичних особи.

Величина статутного фонду: 3 000000 (три мільйони) грн.

Реєстраційна картка заповнюється заявником та має вигляд, що наведено у (додатку А).

Установчий (засновницький) договір - це угода між засновниками суб'єкта бізнесу, в якій регламентуються питання створення суб'єкта бізнесу, формування статутного фонду, даються відомості про засновників, обумовлюються майнові, фінансові, організаційні умови взаємодії між засновниками, порядок розподілу прибутку та покриття збитків тощо. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним із різновидів згоди про спільну діяльність. Його зміст – порядок об'єднання майна, капіталів і підприємницьких зусиль засновників з метою отримання прибутку. Договір, зазвичай, має такі розділи:

- Преамбула.

- Предмет, загальні положення договору.

- Юридичний статус підприємства, що створюється.

- Види діяльності.

- Статутний фонд і вклади засновників (учасників).

- Права та обов'язки засновників (учасників).

- Управління підприємством.

- Розподіл прибутку та відшкодування збитків.

- Відповідальність за порушення договору.

- Умови розірвання договору.

- Умови та строки набуття договором чинності тощо.

При формуванні договору особливу увагу слід звернути на конкретні розміри, строки і порядок участі партнерів у формуванні майнової бази, умови участі у розподілі прибутків та ризиків, потрібно розписати конкретні права і обов'язки учасників, порядок передавання прав на об'єкти промислової власності (винаходи, промислові зразки тощо) та їх комерційне використання тощо.

Статут – це основний документ, який регламентує діяльність суб'єкта бізнесу. Завдання статуту – дати повне уявлення про правовий статус підприємства як самостійного суб'єкта господарювання, що має права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління. У цьому розумінні статут – нормативний документ підприємства, що доповнює та конкретизує більшість положень установчого (засновницького) договору.

Статут пишеться в довільній формі та повинен містити такі обов'язкові відомості: засновники (власники) суб'єкта бізнесу; повна назва та повне найменування суб'єкта бізнесу; місцезнаходження суб'єкта бізнесу (повна адреса); мета та предмет діяльності; порядок утворення майна; органи управління, порядок їх створення та компетенція; повноваження трудового колективу та його виборних органів; умови реорганізації та ліквідації.

Чинне законодавство не містить спеціальних вимог щодо змісту та розмежування окремих положень установчого (засновницького) договору та статуту. Разом з тим, як правило, статут складається з таких розділів:

– Загальні положення. Тут подаються відомості про найменування та повну назву суб'єкта бізнесу, форму власності, засновників, нормативні акти, за якими буде діяти суб'єкт бізнесу; юридичну адресу офісу суб'єкта бізнесу тощо.

– Предмет, основні цілі та напрями діяльності. Тут дається докладний перелік видів діяльності суб'єкта бізнесу та мета його створення.

– Майно (фонди) суб'єкта бізнесу. Даються відомості про порядок формування майна, статутного та інших фондів суб'єкта бізнесу, питому вагу в статутному фонді кожного із засновників тощо.

– Виробничо-господарська діяльність. Даються відомості про права та обов'язки суб'єкта бізнесу в усіх сферах виробничо-господарської діяльності.

– Управління суб'єктом бізнесу (наприклад, підприємством) та його трудовий колектив. Даються відомості про керівні органи суб'єкта бізнесу, порядок їх формування, права та компетенцію. Визначаються повноваження трудового колективу та його виборних органів.

– Організація та оплата праці. Визначається механізм оплати праці керівного складу та найманих працівників, форми та системи оплати праці, порядок преміювання працівників тощо.

– Розподіл прибутку та відшкодування збитків. Даються відомості про те, як буде розподілятись прибуток, отриманий суб'єктом бізнесу в ході здійснення своєї діяльності.

– Облік, звітність та контроль. Даються відомості про організацію обліку, звітності та контролю за роботою суб'єкта бізнесу (підприємства), роботу ревізійної комісії тощо.

– Зовнішньоекономічна діяльність. Визначається порядок та напрямки організації зовнішньоекономічної діяльності суб'єкта бізнесу.

– Припинення діяльності (реорганізація та ліквідація). Визначається, яким чином буде робитись реорганізація суб'єкта бізнесу та його ліквідація.

Крім зазначених, до статуту та установчого (засновницького) договору можуть бути включені й інші положення, які не суперечать чинному законодавству.

Статут створюваного підприємства наведено у (додатку Б).

Статут та установчий (засновницький) договір підписують усі засновники, тиражують необхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом (для фізичних осіб) або печатками (для юридичних осіб) та подають на реєстрацію. Тільки після державної реєстрації суб'єкт бізнесу вважається створеним і дістає право на своє функціонування.

Завершується створення суб'єкта бізнесу видачею йому свідоцтва про державну реєстрацію. Новоствореному суб'єкту бізнесу присвоюється 8-ми значний ідентифікаційний код, який слугує для ідентифікації суб'єкта бізнесу в ринковому просторі. За цим кодом суб'єкт бізнесу – юридична особа заноситься до Державного реєстру підприємств та організацій України.

Реєстраційне свідоцтво має вигляд, наведений у (додатку Г).

Суб'єкти бізнесу – юридичні особи мають право створювати відокремлені відділення, філії, представництва, які визнаються суб'єктами бізнесу без права юридичної особи. Такі суб'єкти працюють на основі положень, які затверджуються юридичними особами [ 7 ].

2.3 Економічне обґрунтування доцільності створення орендного підприємства

Орендні підприємства створюються на основі орендного договору між власником цього підприємства, який виступає орендодавцем, та орендарем, в якості якого може виступати будь – яка юридична або фізична особа. В цьому договорі обумовлюються економічні, правові, організаційні і інші умови функціонування орендного підприємства. Орендодавцями можуть виступати органи виконавчої влади, у розпорядженні яких знаходяться певні підприємства.

Орендні підприємства створюються при наявності певних передумов. По-перше, з одного боку, повинен бути власник, який, в силу певних обставин бажав би здати своє підприємство в оренду, з другого боку повині бути бажаючі взяти це підприємство в оренду. По – друге, орендодавець повинен отримувати орендну плату більшу, ніж відсотки, які б він отримував за умови продажу цього підприємства та покладення грошей в комерційний банк на депозит. В свою чергу орендар повинен отримати такий прибуток, щоб з нього він міг сплатити орендну плату та обов’язкові податки і збори, а залишок був би більшим за той, який би залишився в нього у випадку налагодження своєї справи після отримання кредиту в комерційному банку та сплати процентів за цей кредит і обов’язкових податків і зборів.

Особливості (основні риси) орендних підприємств:

· Орендні підприємства створюються на основі орендного договору і діють протягом певного терміну, визначеного в договорі оренди;

· Форма власності орендного підприємства не змінюється.

· Орендодавець залишається власником свого підприємства. Орендар зобов'язаний повернути цю власність орендодавцю після закінчення терміну оренди в тому вигляді, як це було обумовлено в орендному договорі;