Смекни!
smekni.com

Управління інвестиційною діяльністю підприємств України (стр. 4 из 6)

За результатами проведеного аналізу зроблено висновок, що до 2 / 3 капіталовкладень в економіці України фінансується за рахунок власних коштів підприємств та організацій, із них у 2006 р. 17,2 % становили амортизаційні відрахування, в 2005 р. – відповідно 14,1 %. Аргументовано, що, беручи до уваги наявні обсяги зростання виробництва в Україні, робити зараз акцент тільки на прибутку як основному джерелі фінансування інвестиційних витрат у технічний розвиток підприємств немає сенсу. Як свідчать дані, наведені в таблиці, співвідношення інвестицій в основний капітал освоєних за рахунок різних джерел фінансування за роками аналізу змінюється із збільшенням частки банківських кредитів та інших позик (в 2000 р. – 1,7 %, у 2005 р. – 14,8 %). За потреби в негайному та масштабному технічному переозброєнні вітчизняних підприємств, саме їх залучення набуває критичного значення.

Таблиця

Інвестиції в основний капітал по Україні за джерелами фінансування1

Джерела фінансування Освоєно за роками (у фактичних цінах), млн. грн. У % до загального обсягу за роками
1999 2002 2006 1999 2002 2006
Всього 17552 37178 125254 100 100 100
у т.ч. за рахунок коштів:
– державного бюджету 1341 1863 6846 7,6 5,0 5,5
– місцевих бюджетів 686 1365 5446 3,9 3,7 4,3
– підприємств та організацій 12370 24470 72337 70,5 65,8 57,8
– іноземних інвесторів 677 2068 4583 3,9 5,6 3,7
– кредитів банків та інших позик 132 1985 19406 0,8 5,3 15,5

1 Розраховано за даними: Капітальні інвестиції (2002-2006 рр.) \ Офіційний веб-сайт Держкомстату України. – Web: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/ibd/ibd_rik/ibd_u/ ki_u.html; Капітальні інвестиції у 2006 році \ Офіційний веб-сайт Держкомстату України. – Web: http://www.ukrstat.gov.ua/imf/express/expr2007/0407/96.zip; Статистичний щорічник України за 2002 рік / Держкомстат України: За ред. О.Г. Осауленка; Відп. за вип. В.А. Головко. – К.: Техніка, 2003. – С. 229.

Для активізації процесів продуктивного інвестування необхідна низька реальна процентна ставка за кредитами – до 10 % річних, відстрочення виплат до закінчення освоєння виробничих потужностей, переорієнтація інтересів банків від діяльності на ринку цінних паперів до інвестування реального виробництва. У розвиненій ринковій економіці підвищення реальної відсоткової ставки на 1 % скорочує інвестиції в нове обладнання на 10–15 %. Для розширення обсягів довготермінового інвестування слід забезпечити розвиток комерційного кредиту із введенням вексельного обігу. Досвід розвинених країн свідчить, що додаткова грошова маса, яка утворюється в результаті банківської експансії і спрямовується на розвиток реального виробництва, забезпечує відповідне збільшення пропозиції товарів та послуг і виконує дефляційну функцію, сприяє зростанню купівельної спроможності грошей. Держава повинна стимулювати вкладання капіталів у сфери, які мають ключове значення для розвитку національної економіки, це слугуватиме імпульсом до дифузії нововведень в інші види економічної діяльності.

У роботі проаналізовано результати експертних досліджень про вплив іноземних інвестицій на стан економіки України і констатовано, що вони на теперішній час відчутно не сприяють розв’язанню завдань, визначених пріоритетними (реструктуризація підприємств, технологічне оновлення виробництв, подолання залежності від імпорту). Стратегічне завдання забезпечення подальшого розвитку економіки полягає у припиненні відпливу капіталів з України і створенні умов для продуктивного функціонування їх в економіці нашої держави.

Розроблено та побудовано на базі електронних таблиць Excel комплексну аналітичну модель оцінювання вартості капіталу підприємств, яка дає змогу визначити вартість складових джерел інвестиційних ресурсів підприємства, наочно простежувати зміни результуючих складових моделі внаслідок зміни інвестиційної політики підприємства, оцінити мінімально прийнятну та найбільш реальну ціну підприємства на ринку капіталів. Побудована модель супроводжується відповідними коментарями до розрахунків і шкалою прийнятних значень у примітках до електронних клітин. У разі необхідності вона може бути легко адаптована до поточних умов господарської діяльності підприємств різної організаційно-правової форми та видів економічної діяльності. Модель узагальнює сучасний методичний інструментарій оцінювання вартості капіталу з урахуванням особливостей вітчизняної практики здійснення інвестиційної діяльності підприємств.

Розроблену модель було апробовано з позитивними висновками та прийнято до використання в інвестиційній діяльності на підприємствах ВАТ “Укртелеком” і при визначенні доцільності кредитування суб’єктів господарювання акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк”, у відділі проектного фінансування ТОВ “Український промисловий банк”.

У роботі зафіксовано недоліки існуючих інтегральних методик визначення доцільності здійснення інвестицій, і на основі цього запропоновано підхід, що передбачає врахування сукупності взаємопов’язаних складових елементів, які відбивають вплив інвестування на сторони, зацікавлені в реалізації проекту; та складається з показників, які характеризують важливі фактори впливу на ефективність інвестицій. Розрахунок інтегрального показника доцільності реалізації інвестиційного проекту запропоновано здійснювати за модифікованою формулою евклідової відстані – від значення еталону до конкретних величин критеріїв, що оцінюються, з побудовою відносної функції корисності на скінченій множині за методикою Сааті в частині визначення значущості використовуваних критеріїв:

де (ЕЕINT)j – інтегральна оцінка доцільності реалізації j-го проекту (j=1, 2, …, n), коеф.;

(ЧЕпрогн)ij – прогнозоване значення і-го оціночного показника часткової ефективності інвестиційного проекту (і=1, 2, ..., m), од. виміру;

(ЧЕоптим)ij – найкраще, граничне для цього класу інвестиційних проектів значення і-го оціночного показника часткової ефективності, або, для деяких спеціальних критеріїв – його оптимальне рекомендоване значення, розраховане для певного інвестиційного проекту з еталонними характеристиками, од. виміру;

wі – значимість (вага) часткового показника ефективності за і-тим критерієм (коефіцієнт порівняльної значимості і-го показника).

Оскільки низку критеріїв у кількісному вимірі визначити неможливо або коректно оцінити складно, показано доцільним визначати значущість критеріїв за методикою Сааті. Ця методика в оригінальному вигляді має певні обмеження, що не дають застосовувати її у разі необхідності врахування досягнень цільових значень складових показників, як перевищення, так і менші значення яких негативно впливають на привабливість проекту щодо його реалізації. Проте її поєднання з формулою евклідової відстані для визначення значущості використовуваних критеріїв дозволили повною мірою врахувати всі вимоги щодо зазначених особливостей оцінювання проектів.

У роботі відзначено принципи врахування різних критеріїв для дотримання правил односпрямованості змін складових інтегрального показника та максимальні значення, яких вони можуть досягати за сучасних умов господарювання. Обґрунтовано доцільність першочергового введення до розрахунків інтегрального показника таких параметрів проекту, як: модифікована внутрішня норма дохідності власного капіталу (з компаундируванням лише додатних грошових потоків), дисконтований період окупності, структура капіталу та ліквідність активів проекту, коефіцієнти ризикованості та рентабельності інвестицій, показники рівня екологічної, соціальної та організаційної ефективності.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо розробки теоретичних засад і методичного забезпечення управління інвестиційною діяльністю підприємств України. За результатами проведеного дослідження обґрунтовано такі висновки:

1. Основною метою інвестицій на підприємстві є забезпечення різних форм довготермінового розвитку підприємства і нагромадження його капіталу, а поняття інвестиційної діяльності підприємства доцільно визначати як сукупність операцій, пов’язаних із реалізацією інвестиційних проектів для отримання довготермінового зростання його ринкової ціни.

Потребує уточнень відповідно до загальноприйнятої практики у розвинених країнах поділ інвестицій за формами та ознакою самостійності здійснення.

2. Визначено, що інвестиційна стратегія, як невід’ємна складова успішної діяльності підприємства, має бути узгодженою з його наявними та потенційними джерелами формування капіталу, ґрунтуватися на відстеженні результативності програм розвитку підприємства, враховувати співвідношення інвестиційних ризиків, очікуваної прибутковості та термінів досягнення цілей.

Якісна і всебічна оптимізація співвідношення джерел капіталу підприємства потребує розробки методів комплексного формалізованого врахування сукупності багатьох чинників, які недоцільно ігнорувати через їх важливість, а в межах застосування однієї методики дотримання такого положення в повному обсязі є неможливим.