Система оплати праці працівникам бюджетних установ та шляхи її удосконалення (стр. 2 из 5)

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачено актами чинного законодавства або такі, що здійснюються понад установлені зазначеними актами норми. [3]

У бюджетній сфері України зайнято понад 18% усіх працюючих в економіці. Середній заробіток становить 70% від рівня заробітної плати в цілому по економіці і 53% – по промисловості. Подібного відставання бюджетних галузей за рівнем оплати в інших країнах немає. У КНР заробітна плата в освіті, культурі, мистецтві, майже дорівнює середній по економіці, у Чехії у зайнятих в охороні здоров’я, освіти -95%, Латвії -76–78%, Великій Британії -95–115;, Словенії -111–115; Мексиці -140–155%. У доларовому виразі заробітна плата працівників бюджетної сфери становить у Росії -75–150 дол., Великій Британії – 825–900, США 2800-3000, Японії -3900–4100. В Україні -80 – 110 – доларів. Чисельність працівників бюджетної сфери (без врахування працівників органів державного управління) у вересні 2008 році становила 3,32 млн. осіб, у тому числі в освіті – 1,62 млн. осіб, сфері охорони здоров'я та надання соціальної допомоги – 1,26 млн. осіб, у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг – 0,29 млн. осіб, досліджень та розробки – 0,15 млн. осіб.

Динаміка середньомісячної заробітної плати працівників бюджетної сфери відносно середнього рівня заробітної плати в економіці та промисловості наведена на рисунку 1.2.3 [2].

Динаміка середньомісячної заробітної плати штатних працівників за видами економічної діяльності в 2000–2008 роках

1.3 Особливості оплати праці працівників бюджетної сфери в Росії

Тарифна система оплати праці працівників бюджетної сфери заснована на Єдиній тарифній сітці, затвердженої Постановою Уряду Російської Федерації від 14 жовтня 1992 р. «Про диференціації в рівнях оплати праці працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки». Єдина тарифна сітка (ETC) являє собою єдину шкалу тарифікації оплати праці робітників та службовців. Вона охоплює всі групи працівників установ, організацій та підприємств, що знаходяться на бюджетному фінансуванні (за винятком органів представницької і виконавчої влади). В ній міститься 18 розрядів. Раніше співвідношення тарифних розрядів цієї тарифної сітки було встановлено 1:10,07, тобто оплата праці по вищому розряду XVIII перевищувала оплату праці з першого (нижчого) розряду в 10,07 рази. Однак з 1 грудня 2001 р. співвідношення між тарифними ставками (окладів) першого та вісімнадцятого розрядів Єдиної тарифної сітки з оплати праці працівників організацій бюджетної сфери встановлено в розмірі 1 до 4,5.

Розмір тарифної ставки I розряду встановлюється урядом РФ і не може бути нижче мінімальної оплати праці. При підвищенні мінімального розміру оплати праці (МРОТ) Уряд РФ видає відповідне Постанова про підвищення тарифних ставок ETC. Кожному розряду сітки відповідає тарифний коефіцієнт, який показує, у скільки разів тарифні ставки робочих другого і подальших розрядів вище ставки робітників першого розряду. Ці коефіцієнти збільшуються при збільшенні тарифного розряду (від 1 до 4,5). В даний час тарифні коефіцієнти для розрахунку оплати праці працівників федеральних державних установ встановлені Постановою Уряду РФ від 29 квітня 2006 р. №256 «Про розмір тарифної ставки (окладу) першого розряду і про межразрядних тарифних коефіцієнтів Єдиної тарифної сітки з оплати праці працівників федеральних державних установ.

Розряди оплати праці в ETC відображають складність виконуваних робіт.

Трудовий кодекс РФ окремо регулює оплату праці працівників державних і муніципальних установ.

Системи оплати праці (в тому числі тарифної системи оплати праці) працівників державних і муніципальних установ встановлюються:

у федеральних державних установах – колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами у відповідності з федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації;

У державних установах суб’єктів Російської Федерації – колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами відповідно до федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, законами та іншими нормативними правовими актами суб’єктів Російської Федерації;

В громадських організаціях – колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами у відповідності з федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, законами та іншими нормативними правовими актами суб’єктів Російської Федерації та нормативними правовими актами органів місцевого самоврядування.

Оплата праці державних цивільних службовців регулюється Федеральним законом від 27 липня 2004 р. «Про державну цивільної службі Російської Федерації». Цей Закон закріплює дві можливі схеми оплати праці цивільних службовців. Перша – традиційна - ґрунтується на цивільними службовцям посади, присвоєнням йому класному чині, а також право службовця на додаткові виплати в залежності від стажу, складності роботи і т. п. Друга передбачає оплату праці цивільних службовців залежно від ефективності та результативності їх професійної службової діяльності.

2. Аналіз сучасного стану системи оплати праці працівникам бюджетних установ

2.1 Аналіз рівня оплати праці працівників бюджетних установ

Так як за даними рахункової палати України більшість працівників бюджетної сфери отримують мінімальну заробітну плату, проаналізуемо її рівень та рівень прожиткового мінімуму, а результати наведемо на рисунку 2.1.1.

Співвідношення прожиткового мінімуму та заробітної плати в Україні в 2000–2008 роках

Встановлені постановами Кабінету Міністрів України розміри посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду ЄТС відповідали розмірам мінімальної заробітної плати, затвердженим законами про державний бюджет на 2005 та 2006 роки, і становили: з 01.09.2005 – 332 грн., з 01.01.2006 -350 грн., з 01.07.2006 – 375 грн. та з 01.12.2006 – 400 гривень. Розмір мінімальної заробітної плати: з 01.04.2007 – 420 грн., з 01.07.2007 – 440 грн., з 01.10.2007 – 460 грн., з 01.01.2008 – 515 грн., з 01.04.2008 – 525 грн., з 01.10.2008 – 545 грн., з 01.12.2008 – 605 гривень.

Тобто, рівень мінімальної заробітної плати зростав на 18, 25, 25, 20, 20, 20, 55, 10, 20 та 60 гривень відповідно.

Визначимо скільки відсотків мінімальна заробітна плата становить від прожиткового мінімуму за формулою 2.1.1

(прожитковий мінімум/мінімальна заробітна плата)*100%. (2.1.1)

Зробивши розрахунки, можна сказати, що на кінець 2005 р. розмір мінімальної заробітної плати складав 73,3% прожиткового мінімуму для працездатної особи, на кінець 2006 р. – 79,2%, 2007 р. – 81%. Розмір мінімальної заробітної плати на кінець 2008 р. визначено 605 грн. або 90,4% прожиткового мінімуму.

Проте рівень реальної заробітної плати відрізняеться від номінальної, і розраховується реальна заробітна плата за формулою 2.1.2.

З/п р. = з/п н / Ір.п.*100 (2.1.2.)

Динаміка росту реальної заробітної плати представлена у відсотках на рисунку 2.1.2.

Індекси реальної заробітної плати у 2000–2008 роках

Як видно з наведеного вище рисунку, хоч номінальна заробітна плата і зростає, але реальна заробітна плата знижується останніми роками, що негативно позначується на купівельній спроможності населення України.

Темпи зростання реальної заробітної плати, яка характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати, значно повільніші у зв'язку з високим рівнем індексу споживчих цін. У 2007 році при зростанні номінальної заробітної плати проти попереднього року на 29,7%, реальна заробітна плата збільшилась всього на 12,5%, а у січні-вересні 2008 року, при збільшенні номінальної заробітної плати на 37,6%, зріст реальної заробітної плати склав всього 8,4%.

Аби зрозуміти, що сааме відбувається в бюджетній сфері економіки, розглянемо докладніше номінальну та реальні заробітні плати за сферами економіки в 2000–2008 роках та подамо аналіз в таблиці 2.1.1. [12, ст. 399–400]

Результати аналізу розміру середньої заробітної плати за сферами економіки в 2000–2008 роках

Сфера економіки	Розмір сер. ном з/п, (грн.)		Збільшення (разів)	Розмір реальної з/п (грн.)		Збільшення (разів)
	2000 рік	2008 рік		2000 рік	2008 рік
В середньому в економіці	230	1773	7,7	197,0	1580,0	8,0
Охорона здоров’я	135	1123	8,3	116,0	1001,0	8,6
Освіта	156	1393	8,9	134,0	1242,0	9,3
Промисловість	302	2011	6,7	259,0	1792,0	6,9
Культура та спорт	138	1483	10,7	118,0	1322,0	11,2

Як видно з таблиці 2.1.1, розмір нарахованої заробітної плати одного штатного працівника в 2000 році, порівняно з 2008 роком, зріс в установах освіти – в 6,8 рази, сфері охорони здоров'я та соціальної допомоги – в 6,3 рази, закладах культури та спорту – у 8,2 рази. Водночас в цілому в економіці за цей період заробітна плата зросла в 5,9 рази, в промисловості – 5,1 рази.

Графічно зобразимо результати на рисунку 2.1.3.

Динаміка заробітної плати по сферам економіки в 2000–2008 р.

Розрив між мінімальним і максимальним обсягом середньої заробітної плати становить: 2011–1123=888 грн. або в1,79 разів.