Необхідно також враховувати схильність (несхильність) суб’єкта прийняття рішень до ризику, тобто висувати та враховувати якісь додаткові гіпотези та критерії (показники) щодо оцінки підприємницького ризику.
Узагальнюючи викладений матеріал і результати, що містяться в численних літературних джерелах, де йдеться про економічний ризик, можна сформулювати, зокрема, такі позитивні моменти, що дає кількісний аналіз ризику.
1. Розширення бази даних для обґрунтованого прийняття рішень стосовно об’єктів (проектів). Так, зокрема, проект, ефективність (ЧПВ, норма доходу) якого виражена єдиним числом і є відносно невеликою, може, між іншим, бути прийнятим після того, як визначено, що його сукупні шанси щодо одержання позитивних результатів вищі, ніж імовірність неприйнятних збитків. Але навіть від привабливого проекту (з високою нормою доходу) можуть відмовитися на підставі того, що він надто ризикований. У порівнянні двох альтернативних проектів перевагу може здобути проект з меншим значенням норми доходу завдяки кращому співвідношенню ризиків і сподіваних значень норми доходу.
2. Необхідність того, щоб з урахуванням ризику здійснювався попередній відбір, наприклад нових варіантів проектів, і визначалися інвестиційні можливості. Попередньо застосувавши прості (легко здійсненні, за малих затрат часу та коштів) методи аналізу ризику, можна отримати необхідну інформацію щодо ймовірних значень ключових аргументів (чинників ризику), зрозуміти, з якими чинниками пов’язані найбільші коливання вихідного параметра. Завдяки цьому заощаджуються людські та фінансові ресурси.
3. Виокремлення областей щодо зміни (ймовірної) суттєвих параметрів в об’єкті (проекті), який аналізується, що і спрямовує процес подальшого аналізу і збирання (купівлі) додаткової інформації. Якщо затрати, пов’язані з додатковою інформацією, більші, ніж вигоди, які можна одержати від її використання для зниження ступеня ризику, то збір додаткової інформації не справджує себе.
4. Заохочення до подальшого ретельного перегляду відповідних показників, виражених єдиним числом, у ході детерміністичної оцінки аналізованого об’єкта (проекту). Певні труднощі у визначенні чинників ризику, діапазону можливих коливань значень і законів розподілу ймовірності відповідних чинників і результуючих показників в аналізі проекту нерідко призводять до того, що прогнозовані значення не досліджуються належним чином. У той же час потреба визначати і додержуватись зрозумілих раціональних гіпотез у процесі аналізу ризику вимагає від аналітика критично переглядати і змінювати базовий сценарій, вводити додаткові гіпотези.
5. Ефективне використання експертів (експертної інформації), які воліють виражати свої судження у вигляді розподілу ймовірності різних значень оцінок (чи розпливчастих множин), а не у вигляді згортки їх до єдиного числового значення показника.
6. Сприяння тому, щоб в детерміністичному аналізі використовувався інтервальний прогноз відповідних значень показників (чинників) на відміну від точкових прогнозів, які в багатьох випадках практично не справджуються реальними результатами. Ймовірнісний (розпливчастий) підхід є методикою, яка полегшує перевірку емпіричних і експертних даних.
Висновок:
Формування в Україні ринку та ринкової інфраструктури, нових механізмів установлення господарських зв’язків, розвиток підприємництва, конкуренція потребують поглиблення теорії економічного ризику, методів його аналізу, оцінювання та моделювання, оптимізації управління ризиком на всіх рівнях господарювання: державному, регіональному, місцевому, галузевому, підприємства, цеху, дільниці, незалежно від форми власності. Конкуренція змушує підприємців, менеджерів активно вивчати інформацію, щоб уникнути можливих помилок при здійсненні обтяжених ризиком виробничих, фінансових, комерційних та інших операцій.
Виходячи з усього вище сказаного, можна зробити висновок, що ризик — це невід’ємна складова людського буття. Ми можемо приймати рішення, які зменшують економічний ризик, але не в змозі уникнути його повністю.
Список викоростанної літератури
1. Ризикологія в економіці та підприємстві / Под ред.. В.В. Вітлінський, Г.І. Великоіваненко. КНЕУ Київ 2004 р.-545 с.
2. Банковское дело / Под ред. О.Л. Лаврушина. — М.: Банковский и биржевый научно-консультационний центр, 1992. — 428 с.
3. Вітлінський В.В. Економічний ризик: системний аналіз, менеджмент. — К.: КДЕУ, 1994. — Деп. в ДНТБ України 17.10.94 р. — №2035–Ук94. — 245 с.
4. Омаров А.М. Предприимчивость и хозяйственный риск. Отраслевое и территориальное управление в условиях перестройки. — М.: Система, 1991. — 154 с.
5. Управление риском: Риск. Устойчивое развитие. Синергетика. — М.: Наука, 2000.