Смекни!
smekni.com

Шляхи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства (стр. 4 из 8)

Іншим показником, що характеризує ефективність використання фондів з погляду її прибутковості, є рентабельність виробництва:

Рпр = П / (ОВФ + НІС), (2.21)

де Рпр - рентабельність виробництва;

НІС - середня величина нормованих оборотних коштів.

Крім зазначених показників, для аналізу ефективності використання фондів також використовують коефіцієнти озброєності праці працівників основними виробничими фондами: фондоозброєність одного працівника:

ФВ = ОВФ / Ч, (2.22)

де ФВ – фондоозброєність одного працівника;

Ч - чисельність працівників;

технічну озброєність одного працівника:

ТВ = Опфа / Ч, (2.23)

де ТВ - технічна озброєність одного працівника;

Опфа - середньорічна вартість активної частини ОВФ;

машиноозброєність одного працівника:

МВ = Опфм / Ч, (2.24)

де МВ – машино озброєність одного працівника;

Опфмо - середньорічна вартість машин і встаткування.

Для аналізу ефективності використання фондів може також визначатися співвідношення темпів росту продуктивності праці й фондоозброєності працівників. Значення даного співвідношення, що перевищує рівень 1, свідчить про ефективність використання фондів.

Основними напрямками підвищення ефективності використання фондів, є наступні: широке впровадження досягнень НТП; прискорення освоєння нових, більше продуктивних виробничих потужностей; ліквідація структурних диспропорцій і вузьких місць; збільшення частки активної частини фондів у загальній їхній величині; поліпшення фізичного стану фондів за рахунок удосконалювання організації й проведення їхнього ремонтного обслуговування; поліпшення використання встаткування в часі; підвищення надійності, довговічності, ремонтопридатності фондів.

Останнім часом в економічній літературі багато говориться про необхідність підвищення конкурентоспроможності, вартості й капіталізації підприємств. Якось у тіні виявився показник фондовіддачі. Тим часом саме фондовіддача свідчить про ефективність функціонування основного капіталу й вкладених інвестицій і, отже, про успішність реалізації стратегії керування майном. Фондовіддача як відношення валового доходу до вартості основних фондів наочно показує необхідність розмірного росту вартості й валового доходу. Невтримний ріст вартості фондів будь-якими коштами, не підкріплений адекватним ростом валового доходу, неминуче приведе до зниження фондовіддачі. Показник фондовіддачі звичайно асоціюється з обліковим показником фондовіддачі, що представляє собою відношення вартості зробленої за рік продукції до середньорічної повної балансової вартості основних фондів. Однак подання про фондовіддачу не може обмежуватися описаним вище, строго регламентованим методом її розрахунку. Для цілей аналізу майнового стану підприємства й використання його основних фондів необхідно застосовувати аналітичний показник фондовіддачі. Останній відрізняється від облікового показника особливостями його визначення, насамперед, у відношенні двох головних угруповань основних фондів: активної частини (парку встаткування) і пасивної частини (нерухомого майна). Щоб визначити фондовіддачу для якої-небудь частини основних фондів, необхідно із загальної суми виторгу виділити той виторг, що створює ця частина фондів, і віднести цей виторг до вартості даної частини фондів. Яким же образом розділити загальний виторг підприємства між активною й пасивною частинами основних фондів?

Виторг, створюваний нерухомим майном, можна визначити як альтернативний дохід, що може бути отриманий, якщо нерухомість використовувати по-іншому, наприклад, як дохід від здачі цієї нерухомості в оренду. Виторг, створюваний парком устаткування, можна визначити методом залишку, тобто вирахуванням із загальної суми виторгу альтернативного доходу від нерухомості. Фондовіддача від парку встаткування визначається по формулі:

ФОП = (Вобщ – Внд) / Sпо, (2.25)

де Вобщ – загальна сума виторгу;

Внд – альтернативний дохід від нерухомості;

Sпо – повна вартість парку встаткування.

Але навіть отриманий описаним вище способом показник фондовіддачі для парку встаткування має потребу в уточненні як за розрахунками чисельника, так і знаменника. Для цілей аналізу майнового стану підприємства й використання його основних фондів необхідно застосовувати аналітичний показник фондовіддачі. Останній відрізняється від облікового показника особливостями його визначення, насамперед, у відношенні двох головних угруповань основних фондів: активної частини (парку встаткування) і пасивної частини (нерухомого майна). У чисельнику коштує виторг від реалізації продукції, але далеко не все компоненти цього виторгу створюються використовуваним устаткуванням. Наприклад, вартість покупних комплектуючих виробів і сторонніх виробничих послуг, що враховується у виторзі, формується без участі встаткування. Тому при визначенні фондовіддачі від парку встаткування, цілком логічно брати «очищену» виторг, тобто за винятком відзначеної вище вартості покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів і сторонніх послуг. Основні етапи комплексної порівняльної аналізу представлені на мал. 2.1

Конкретизація цілей та задач комплексного аналізу

Вибір вихідної системи показників

Організація збору вихідної інформації
Розрахунок та аналіз значень частих показників( місць, бальних оцінок, коефіцієнтів по вихідним показникам)

Забезпечення порівняння аналізуємих показників (визначення коефіцієнта порівняльної значимості)

Вибір певної методики, розробка алгоритмів та програми розрахунку
комплексних порівняльних оцінок
Розрахунок комплексного аналізу

Експериментальна перевірка адекватності комплексних узагальнюючих оцінок економічної дійсності

Аналіз та використання комплексних порівняльних оцінок

Малюнок 2.1 Основні етапи комплексного порівняльного аналізу


При проведенні діагностичного вартісного аналізу парк устаткування по підприємству розглядається як сукупність цехових парків устаткування (ЦПУ), серед яких потрібно виділити так звані «критичні» ЦПУ. Якісним критерієм діагностики в цьому випадку виступає показник фондовіддачі по кожному ЦПУ. «Очищену» виторг доцільно розподілити між ЦПУ пропорційно кількості наведених машино-годин. Кількість наведених машино-годин дорівнює кількості вироблених парком машино-годин, помноженому на відношення середньої вартості одиниці встаткування в даному ЦПУ до середньої вартості одиниці встаткування по всьому підприємству. Методи комплексної аналізу представлені на мал. 2.2.

Методи комплексного аналізу

Детермінований Стохастичний

Метод сум Метод геометричної середньої Метод суми місць Метод відстаней Метод двомірного шкалувкння Експертно- статистичні методи Метод компонентного аналізу

Малюнок 2.2 Методи комплексного аналізу

Чисельник у показнику фондовіддачі повинен відображати економічний результат функціонування фондів, тому виникає питання: чи завжди варто брати за основу тільки обсяг реалізованої продукції, тобто виторг. Якщо виробничий цикл невеликий, то великої різниці між розмірами виручки й товарного випуску немає. Але, якщо виробничий цикл тривалий, то між обсягом виконаної парком роботи й обсягом продажів у розглянутий період буде істотна різниця. У цьому випадку обсяг випуску товарної продукції краще характеризує результативність функціонування парку встаткування й тому він переважніше при розрахунку фондовіддачі.

Крок 1

Показники Значення показників за роками
2004 2005 2006 2007 2008
Коефіцієнт оновлення 0,94 0,75 0,41 0,59 0,159
Коефіцієнт вибуття 0,27 0,26 0,29 0,29 0,229
Коефіцієнт зносу 0,716 0,729 0,743 0,758 0,579
Коефіцієнт придатності 0,284 0,271 0,257 0,242 0,421
Фондовіддача ОВФ, грн 0,364 0,371 0,324 0,321 0,269
Фондоємність одиниці продукції 2,747 2,693 3,089 3,116 3,717

У знаменнику показника фондовіддачі звичайно коштує повна балансова вартість парку встаткування. Отже, фактор зношування не враховується. Якщо в знаменнику брати залишкову вартість, обчислену, наприклад, з урахуванням нарахованої амортизації, то одержимо завищену величину фондовіддачі. На нашу думку, у знаменнику варто використовувати повну ринкову вартість парку, скоректовану на часткове знецінення, викликане втратою тільки виробничої потужності в порівнянні з устаткуванням «як нове».