Смекни!
smekni.com

Орендно-майнові відносини в сільськогосподарських підприємствах: досягнення і проблеми (стр. 1 из 3)

ОРЕНДНО-МАЙНОВІ ВІДНОСИНИ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ: ЗДОБУТКИТА ПРОБЛЕМИ


ПЛАН

Постановка проблеми

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Мета статті

Викладення основного матеріалу

Висновки

Список використаних джерел інформації


Постановка проблеми

Невизначеність та відсутність цілісної позиції держави відносно концептуальних засад орендно-майнових відносин в аграрному секторі може призвести до суттєвих проблем його подальшого розвитку. Суть цієї проблеми в тому, що дана ситуація не задовольняє власників землі, оскільки вони вважають що це занадто малі рентні платежі, вони становлять близько 1,5%, а у розвинених економіках такі платежі повинні становити не менше банківського відсотка за довгостроковими депозитами, нині розмір такого відсотку складає 12-14. З іншого боку, вона не задовольняє власників та керівників сільськогосподарських підприємств, оскільки при сьогоднішній ціновій політиці та при фінансовому стані підприємств, навіть такі мізерні виплати є обтяжливими і фінансово тиснуть на сільськогосподарські підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вагомий внесок у розробку теоретико- методологічних засад процесу формування та використання фінансових ресурсів в сільськогосподарських підприємствах зробили В. Борисова, М. Дем'яненко, П. Лайко, М. Малік, Б. Пасхавер, П. Саблук, А. Чупіс та ін. Вони збагатили економічну науку глибокими, фундаментальними ідеями. Під впливом їх досліджень суттєво змінилися уявлення про систему кредитного забезпечення, ціноутворення, оподаткування сільськогосподарських підприємств, що ознаменувало новий етап в їх вивченні.

На противагу цьому залишається малодослідженою проблема орендно-майнових відносин в сільськогосподарських підприємствах, умов та факторів, що впливають на ці багатовекторні процеси, їх специфіку, взаємозумовленість та взаємозв'язок. Більшість дослідників розглядають окремо економічні, організаційні, фінансові аспекти цієї складної широкоспекторної проблеми, що обмежує можливості комплексного її розв'язання.

Мета статті. Здійснити моніторинг здобутків та проблем орендно-майнових відносин в сільськогосподарських підприємствах у контексті реалій сучасної аграрної економіки, а також окреслити пріоритетні напрями їх розвитку.

Викладення основного матеріалу

В силу обставин, характерною особливістю функціонування сільськогосподарських підприємств України є те, що переважна більшість з них орендує землю та майно у великої кількості власників. 91,5 % сільськогосподарських угідь взято сільськогосподарськими підприємствами в оренду (табл. 1).

Таблиця 1

товариства підприємства кооперативи підприємства
Сума орендної плати за 1031530,0 388683,0 205584,8 1625793,8
землю, тис. грн.
Сума орендної плати за 41387 20436,2 7653 69476,2
майно, тис. грн.
Орендна плата на 1 га 110,4 104,6 105,2 108,3
орендованих угідь, грн.
Орендовано землі, % 94,9 98,2 95,3 95,8
Сума орендної плати за 1022819,6 394798,2 178091,7 1595709,5
землю, тис. грн.

Розраховано за даними Держкомстату

При цьому спостерігається значна варіація за регіонами: від 65,3% у Закарпатській до 97,2% у Тернопільській областях. Слід зазначити, що повноцінна об'єктивна статистика орендних виплат сільськогосподарськими підприємствами в Україні поки що відсутня. Крім того, проведене вибіркове обстеження та анкетне опитування не завжди підтверджує статистичні дані за цими виплатами, особливо по великих акціонерних сільськогосподарських підприємствах. У нашому дослідженні ми використовували, крім статистичних даних, публікації Мінагрополітики та спеціально зібрані дані.

Обсяг продукції сільського господарства, виданої пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнові паї (частки) в 2000-2005 рр. сягав до 6,6 % (табл. 2).

А витрати на ці цілі сільськогосподарських підприємств сягають понад 10% виручки (табл. 3), і більше ніж 14% усіх витрат.

Виявлено, що збільшення обсягів орендних виплат мало залежить від збільшення виробництва валової продукції (rxy= 0,4383, а В = 0,1921), від надходжень від реалізації (rxy= 0,1576, а В = 0,0248), і зовсім немає зв'язку з обсягами прибутків (rxy= 0,224, а В = 0,0005).

Такий стан суттєво впливає на забезпечення сільськогосподарських підприємств фінансовими ресурсами.

У наших умовах орендна плата за своєю сутністю виступає специфічною формою розподілу доходів сільськогосподарських підприємств, як і дивіденди. Але дивіденди це частина чистого прибутку, розподілена між: учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному (пайовому) фонді підприємства.

В сільськогосподарських підприємствах орендна плата формально виплачується не з прибутків, а відноситься на собівартість продукції, що теж є специфікою вітчизняних умов.

На нашу думку, віднесення орендних виплат на собівартість продукції відбувається з кількох причин. По-перше, така схема реформування мала найвищу політичну підтримку, і виплати їх з доходів в умовах збиткового функціонування переважної кількості підприємств, зумовило б зневіру селян до здійснюваних реформ і суперечило б задекларованій всебічній підтримці соціально-економічного розвитку села. По-друге, таке рішення не впливало на доходну частину бюджету, оскільки прибуток сільськогосподарських підприємств не є базою оподаткування. По-третє, ці виплати можна вважати додатковим доходом селян, що в умовах низьких виплат заробітних плат відіграє свою позитивну роль. Крім того, вони включаються до сукупних доходів селян і в їх складі оподатковуються на рівні оплати праці. Зазначені причини вплинули на включення орендної плати до складу собівартості продукції сільського господарства.

Орендні виплати нараховуються, головним чином, готовою продукцією і послугами, частка розрахунків у грошовій формі становить 19% (варіація від 1% до 66%). Часто підприємства проводять розрахунки зерном, та їх частка становить 37% (варіація від 4 до 86%). Крім того, набули поширення розрахунки послугами (особливо у фінансово слабких підприємствах), частка яких становить 23% (варіація від 1% до 70%).

Така ситуація, демонструючи плюралізм підходів і концепцій, не задовольняє власників землі, і тому не буде заохочувати до купівлі землі у майбутньому, коли землі сільськогосподарського призначення будуть продаватися. Також вона не задовольняє власників сільськогосподарських підприємств, оскільки орендні виплати для них обтяжливі і не сприяють зростанню їхньої економічної активності.

Наведена картина поставила проблему співвідношення причин та наслідків орендних виплат, суттєвих відмінностей між звичаями і поведінкою власників орендно-майнових паїв та підприємств і про можливості та умови їх взаєморозуміння. Тому необхідні заходи щодо корінного перегляду формування політики участі власників земельних та майнових паїв у розподілі доходів сільськогосподарських підприємств.

Варто відзначити, що нині фактично відсутня наукова дискусія щодо удосконалення політики участі власників земельних та майнових паїв у розподілі доходів сільськогосподарських підприємств.

Вартість майна, переданого в оренду, становила понад 9,5 млрд. грн. Кількість осіб, які отримали право на майновий пай, становила понад 6 млн. чол., середній розмір індивідуального майнового паю — 3604 грн., причому у Дніпропетровській області він становить 6706 грн., а в Чернівецькій - 1141 грн. Частка орендної плати від грошової вартості орендованого майна згідно з договорами становить 1%. Частка розрахунків за оренду майна у грошовій формі становить 28%, причому в Рівненській області це 0%, а у Запорізькій - 64%. Часто за оренду майна підприємства розраховуються зерном і ця частка становить 27%, причому в Запорізькій області це 2%, а у Закарпатській - 79%. Крім того, набули поширення розрахунки так званими послугами (особливо у фінансово слабких підприємствах), частка цих розрахунків становить 20%, причому у Чернівецькій області - 4%, Рівненській - 66%, а в Житомирській - 34%.

Кількість громадян, які мають право на земельний пай, понад 6,9 млн. осіб. Частка орендної плати від грошової вартості орендованої землі становить 1,4%, причому в АР Крим - 0,9%, а у Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Черкаській областях - 1,5 %. Частка розрахунків за оренду землі у грошовій формі становить 15 %, причому в Тернопільській області - 1%, а у Кіровоградській - 22%. Найчастіше за оренду землі розраховуються зерном - 60% усіх розрахунків, причому в Тернопільській області 90%, а в Донецькій - 40%. Послугами за оренду землі розраховуються лише 6% усіх розрахунків, причому у Чернівецькій області 0 %, а у Рівненській - 46 %.

Аналіз орендних виплат сільськогосподарських підприємств (табл. 1) свідчить, що з року в рік має місце тенденція до зменшення сум нарахування орендних виплат за майно.

Так, у 2001 р. було нараховано 127,5 млн. грн., у 2005 р. - 73,2, тобто суми нарахувань дивідендів за майно за чотири роки зменшилися на понад 57 %. Викликає занепокоєння стійка тенденція щодо невиконання договірних зобов'язань. Відсоток виконання договірних зобов'язань знижується. У 2001 р. він становив 87, у 2004 р. — лише 75%. Слід відмітити, що лише в Закарпатській та Миколаївській областях виконання договірних зобов'язань сягає 100%, а в Хмельницькій - 45%.

Суми нарахувань дивідендів за користування землею мають не таке помітне коливання по роках і є більш постійними. Так, у 2001 р. було нараховано 2049 млн. грн., у 2004 р. - 2263 грн., тобто суми нарахувань дивідендних виплат за користування земельними частками за чотири роки майже не змінилися. Відсоток виконання договірних зобов'язань за оренду землі також зменшується. У 2001 р. він становив 98%, у 2004 р. вже - 93%. Варто зазначити, що лише в Кіровоградській та Тернопільській областях виконання договірних зобов' язань сягає 100%, а, наприклад, у Сумській області - 72%.