Смекни!
smekni.com

Стан зайнятості соціально незахищених верств населення (стр. 5 из 7)

- вироблення дієвих економічних та механізмів стимулювання та підтримки розвитку аграрного виробництва у ціновій, кредитній, податковій політиці та відповідного інституційного забезпечення;

- розвитку механізмів залучення в сільське господарство капіталу промислових підприємств, фінансових та сервісних структур шляхом організації крупнотоварного агропромислового виробництва;

- впровадження ринкових механізмів регулювання цін на аграрних ринках, скорочення числа посередницьких ланок між сільгоспвиробником та кінцевим споживачем його продукції;

- посилення антимонопольного контролю за цінами на матеріально-технічні ресурси, енергоносії і послуги, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам, з метою оптимізації їхніх витрат;

- заохочення, в тому числі – з використанням змішаного інвестування, розвитку інфраструктурних елементів аграрного ринку: постачально-збутових систем, транспорту сільгосппродукції, засобів нагромадження та зберігання сільгоспсировини;

- заохочення розвитку малого бізнесу у сферах виробництва та переробки сільськогосподарської продукції;

- сприяння розвитку територіальних підприємницьких мереж (регіональних кластерів) в сільських регіонах, орієнтованих на матеріально-технічне постачання сільгоспвиробництва та переробку, зберігання і збут сільгосппродукції [16; c. 237].Жіноче безробіття – це ще один аспект ґендерного аналізу. Відомо, що жінки мають більше проблем як при звільненні, так і при працевлаштуванні. Незважаючи на те, що фактичні показники зареєстрованого та загального рівня безробіття у жінок навіть менші, ніж у чоловіків (8,4% та 9,6% відповідно за даними обстежень робочої сили), це скоріше обумовлено бажанням та необхідністю скорішого працевлаштування жінок, навіть коли їх не задовольняють повністю умови запропонованих вакансій. Жінки виявляють більшу активність у всіх заходах, що сприяють працевлаштуванню, в тому числі готові активно освоювати сферу малого та середнього бізнесу.

Важливим засобом підвищення ефективності діяльності центрів зайнятості щодо забезпечення гендерної рівності є створення відповідних центрів або іншого інформаційного простору, в межах якого здійснюватимуться конкретні заходи щодо вирішення проблем з гендерної рівності, та визначення функцій окремих спеціалістів.

Відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 05.02.2007 року № 31-р-07 «Про погодження проекту регіональної програми підтримки сімей та жінок у Дніпропетровській області на 2007-2011 роки» обласною службою зайнятості розроблені заходи щодо покращення якості та змісту соціальних послуг, що надаються державною службою зайнятості жінкам та членам сімей, які перебувають на обліку в центрах зайнятості [22].

Всього протягом 2008 року на обліку перебувало 80,1 тис. жінок, не зайнятих трудовою діяльністю, або 53,2% від загальної кількості клієнтів центрів зайнятості. Протягом року за сприяння центрів зайнятості отримали роботу 35 тисяч жінок. З них – 46,7 % були працевлаштовані на робітничі місця, 35,5% - на посади службовців, 17,8% - на місця, що не потребують спеціальної підготовки [23].

Загалом, виділяються дві основні групи жінок з активною позицією. Перша – це група високоосвічених жінок, які мають високу кваліфікацію, менеджерські знання, володіють іноземними мовами, орієнтовані на роботу з міжнародним бізнесом. Таких жінок з кожним роком з’являється все більше, але дуже незначна їх частина реально володіють бізнесом чи частиною бізнесу, більшість працюють за наймом на других ролях у фірмах, частіше на таких посадах, як фінансовий директор, директор з маркетингу, головний бухгалтер. Найчастіше започаткувати власний бізнес їм заважає не відсутність знань та навичок, а глибоке розуміння законів ділового світу, де склалася чоловіча монополія. Друга категорія – жінки, в основному, з середньою спеціальною або вищою освітою, які володіють певним досвідом роботи і які ризикнули розпочати свій бізнес. Поступово бізнес для них перетворюється з елементарного засобу виживання на певну самодостатню цінність, відмовлятися від якої жінки-підприємці вже не збираються. Обидві групи мають можливість вийти на якісно новий соціальний щабель в бізнес-ієрархії та в суспільстві за умови розвитку програм підтримки жіночого підприємництва.

З метою залучення жінок до підприємницької діяльності, малого та середнього бізнесу 80,1 тис. жінок, які звернулися до служби зайнятості, отримали 59,0 тис. профконсультаційних послуг, в тому числі 14,4 тис. з використанням профдіагностичних методик.

Для підготовки та перепідготовки жінок для роботи в малому бізнесі, в обласному і в базових центрах зайнятості постійно проводиться робота з орієнтації на підприємницьку діяльність. За направленнями базових центрів зайнятості проводилось навчання на курсах, зорієнтованих на започаткування власної справи. Це такі, як перукар, масажист, кравець, манікюрниця, швачка, кондитер, закрійник тощо. У результаті проведеної роботи станом на 01.01.2009 р. 1360 безробітних отримали одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, у тому числі 542 жінки.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» у 2008 році на підприємствах, організаціях, установах області незалежно від форм власності для громадян, які потребують соціального захисту та не здатні на рівні конкурувати на ринку праці, заброньовано 5,2 тис. робочих місць, зокрема: для жінок, які мають дітей до 6 років, одиноких матерів, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів, заброньовано майже 1,5 тис. робочих місць. Але рівень працевлаштування на заброньовані робочі місця залишається достатньо низьким. Необхідно зазначити, що для працевлаштування осіб, які потребують додаткових соціальних гарантій, роботодавці переважно бронюють робочі місця за робітничими професіями та професіями, що не потребують кваліфікації, залишається низьким і рівень заробітної плати на заброньованих робочих місцях (більше 63% вакансій з розміром зарплати менше прожиткового мінімуму)[3].

РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ СТАНУ ЗАЙНЯТОСТІ СОЦІАЛЬНО НЕЗАХИЩЕНИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ

3.1 Перспективні напрями соціальної політики щодо зайнятості соціально незахищених верств населення

Державна активна політика зайнятості передбачає розроблення програм сприяння зайнятості. Ці програми можуть охоплювати як окремі категорії населення, передусім маргінальні групи: молодь, жінок, інвалідів, так і специфічні випадки загрози безробіття, зумовлені економічною або іншою ситуацією (демографічним, політичним, стихійним лихом тощо).

Державні й територіальні програми зайнятості населення спрямовані на:

• сприяння розвитку і структурній перебудові економіки, створенню умов для спрямування вивільнюваних працівників, насамперед на рентабельні виробництва та в пріоритетні галузі економіки;

• попередження розвитку безробіття і його скорочення шляхом підвищення економічної заінтересованості підприємств і організацій у створенні додаткових робочих місць, переважно з гнучкими формами зайнятості;

• удосконалення системи відтворення робочої сили водночас із збільшенням числа робочих місць, поліпшенням професійної орієнтації, підвищенням кваліфікації працівників та ефективності використання трудових ресурсів;

• захист безробітних та їхніх сімей від негативних наслідків безробіття і забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці;

• формування кадрової, матеріальної, інформаційної, статистичної, фінансової та науково-методичної бази державної служби зайнятості;

• заходи сприяння зайнятості населення, яке проживає у сільській місцевості.

Спеціальні галузеві програми зайнятості населення призначені уія вирішення на рівні окремих галузей і підприємств проблем прихованого безробіття, сприяння продуктивній зайнятості працівників практичній реалізації диференційованого підходу щодо окремих підприємств з урахуванням державної політики структурної перебудови, санації державних підприємств і заходів державної політики на ринку праці.

В Україні вперше була розроблена державна програма зайнятості населення на 1995 р, як елемент довгострокової стратегії формування соціально-ринкової моделі управління ринком праці.

У програмах, розроблених в Україні, узагальнюються конкретні заходи щодо створення відповідного правового, організаційного та методичного забезпечення політики зайнятості за такими напрямами:

• формування механізму диференційованого підходу щодо збереження робочих місць;

• створення механізмів реалізації політики зайнятості в загальнонаціональних програмах (зокрема в програмах громадських робіт, рприяння зайнятості молоді, відродження села та ін.);

• регулювання трудових міграцій;

• забезпечення додаткових гарантій зайнятості населення окремим категоріям громадян;