До переліку майна, що причислюється до сукупності вартості цілісного майнового комплексу, вносять:
необоротні активи, які складають перший розділ активу балансу разом із довгостроковою дебіторською заборгованістю, відстроченими податковими активами, іншими необоротними активами;
оборотні активи (усі матеріальні активи, грошові активи, які містяться у розділі другому активу балансу);
витрати майбутніх періодів.
Чиста вартість цілісного майнового комплексу підприємства (ЦМКча), згідно з методикою, визначається за формулою:
ЦМКчл = (Ап + Ал + Вы)-(Зп + Зл + Зх),
де Ап — вартість необоротних активів; Ал — вартість оборотних активів; Вм — вартість витрат майбутніх періодів; Зп — вартість забезпечень майбутніх витрат і платежів; Зл — вартість довгострокових зобов'язань; Зи — вартість поточних зобов'язань.
Розмір статутного капіталу ВАТ обчислюється, виходячи з розміру ЦМКЧІІ, але з урахуванням вартості об'єктів, які не підлягають приватизації, або об'єктів, приватизація яких здійснюється в особливому режимі. Крім того, враховується додаткова вартість майна, яка отримана в результаті застосування заходів фінансової реструктуризації. Формула визначення статутного капіталу ВАТ, що створюється на базі майна державного підприємства (C0lf), має такий вигляд:
СФЛ = ЦМКЧ, - ЖФ- Опп - Оор + Зр,
де ЖФ — вартість державного житлового фонду; Онп — вартість об'єктів, що не підлягають приватизації; Оор — вартість об'єктів, щодо яких встановлено особливий режим приватизації; Зр — додаткова вартість державного майна, яка отримана в результаті заходів фінансової реструктуризації.
Проведення експертної оцінки майна — обов'язковий елемент процедури стандартизованої оцінки державного майна підприємств у процесі приватизації більшості об'єктів за будь-яких методів приватизації. Воно суттєво доповнює дані бухгалтерського обліку підприємств, що приватизуються, для визначення реальної вартості об'єктів. В основу експертної оцінки об'єктів, що входять до складу цілісних майнових комплексів, а також підприємства в цілому покладені загальновідомі в світовій практиці базові принципи. Враховуються фактори попиту і пропонування на аналогічні об'єкти, ліквідності, впливу зовнішнього середовища, ризики, пов'язані з експлуатацією об'єкта оцінки, поточна та прогнозована прибутковість діяльності тошо. При визначенні експертної оцінки майна враховуються витрати на його придбання (створення), дисконтовані майбутні грошові потоки, ефективність використання аналогічних об'єктів на інших підприємствах, а також інші загальновідомі методичні підходи. Добір експертів для цієї роботи здійснює орган приватизації на конкурентних засадах. Висновок експерта розглядається і затверджується комісією з приватизації (корпоратизації), і лише після підписання протокольного рішення цієї комісії матеріали експертної оцінки використовуються для коригування даних бухгалтерського обліку в частині вартості активів.
Оцінка вартості цілісних майнових комплексів державних підприємств з чисельністю працюючих до 100 осіб, інших невеликих підприємств, вартість основних засобів яких недостатня для формування статутних капіталів відкритих акціонерних товариств, а також готелів, закладів охорони здоров'я, освіти, культури, преси, телебачення та радіомовлення, проводиться також з переважним застосуванням методичних засад експертної оцінки, але з такими особливостями:
цілісні майнові комплекси, до складу яких не включаються будівлі та споруди, які приватизуються шляхом викупу або продажу на аукціоні (за конкурсом), оцінюються на підставі даних бухгалтерського обліку на визначену дату оцінки, при цьому оцінка виробничих запасів, що були придбані підприємством (закладом), визначається відповідно до цін постачальників зазначених запасів або на підставі інформації про їх ринкові ціни на дату оцінки;
цілісні майнові комплекси, до складу майна яких включаються будівлі та споруди, оцінюються незалежно від способу продажу на засадах експертної оцінки.
Якщо приватизація здійснюється шляхом викупу та конкурентними способами, то під час оцінки цілісних майнових комплексів, діяльність яких була переважно незбитковою протягом двох останніх років до дати оцінки, визначається вартість діючого підприємства, а якщо приватизується підприємство, діяльність якого протягом останніх двох років була переважно збитковою, визначається ринкова вартість такого підприємства за наявного використання. Допускається також визначення обох з вищезазначених видів вартості з подальшим узгодженням експертом отриманих результатів для встановлення початкової ціни (ціни продажу) об'єкта.
Цілісні майнові комплекси державних підприємств, які на момент прийняття рішення про приватизацію займають монопольне становище на загальнодержавному ринку або мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, у разі прийняття рішення про їх продаж на аукціоні оцінюються на засадах експертної оцінки.
Методика оцінки вартості майна під час приватизації передбачає порядок оцінки вартості акцій (паїв, часток), що належать державі у статутних капіталах господарських товариств (у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями). Більшість таких акцій (паїв, часток) оцінюється на загальних засадах методики експертної оцінки. При цьому, якщо державі належить пакет акцій, пай або частка у майні господарського товариства, що перевищує 25 відсотків його статутного капіталу (так звана блокуюча державна частка)*, проведенню оцінки передує повна інвентаризація цілісного майнового комплексу та аудиторська перевірка. Якщо акції (паї, частки), що належать державі, за номінальною вартістю менші ніж 5000 грн. і їх розмір не перевищує 10 відсотків статутного капіталу (причому статутний капітал був створений або переоцінений після набрання чинності діючою державною програмою приватизації), то їхня вартість визначається інакше, а саме: вартість зазначених акцій, паїв, часток визначається шляхом збільшення номінальної вартості на коефіцієнт індексації та на відповідну частку чистого прибутку, отриманого підприємством з початку календарного року, в якому проводиться оцінка. Коефіцієнт індексації обчислюється відповідно до змін офіційного курсу гривні до долара США за період від дати створення підприємства до дати проведення оцінки.
Слід наголосите, що чинна в Україні методика оцінки вартості об'єктів приватизації не передбачає визначення вартості земельної ділянки, на якій розташований об'єкт приватизації, вартості надр та інших складових природного Середовища. Це є очевидною вадою практики оцінки об'єктів, яка призводить, зокрема, до стримування іноземних інвестицій на приватизацію. Але чинний порядок продажу об'єктів приватизації на конкурсах, аукціонах, продаж акцій відкритих акціонерних товариств певною мірою сприяє встановленню більш-менш об'єктивних ринкових цін на об'єкти приватизації. Вони виставляються на продаж за стартовою ціною, складеною за методикою стандартизованої оцінки, а кінцева їхня ціна, ринкова вартість залежать від ринкових механізмів, що вільно спрацьовують.
10. Суть і види планування
Планування є процесом визначення цілей, що їх підприємство передбачає досягти за певний період, а також способів досягнення таких цілей.
За нових умов господарювання й переходу до ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи.
Поряд із загальними принципами управління та планування існують і специфічні принципи планування, а саме: цільова напрямленість, системність, безперервність, збалансованість, оптимальність використання ресурсів, адекватність об'єкта та предмета планування.
1)Найважливішим принципом планування є вибір та обґрунтування цілей, кінцевої мети, результатів діяльності підприємства. Виокремлюють 5 основних цілей підпр: господарсько-економічну; виробничо-технологічну; науково-технічну; соціальну; екологічну.
2)Принцип системності - передбачає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємства, усі тенденції, зміни та зворотні зв'язки в його системі. За допомогою системного аналізу можна відповісти на такі важливі питання, як: визначення цілей та їхньої субординації, можливість знайдення альтернативних шляхів та способів досягнення цілей, що різняться за складністю, термінами реалізації, соціальними наслідками тощо.
3)Принцип безперервності означає: підтримування безперервної планової перспективи, формування й періодичну зміну горизонту планування; взаємопогодження довго-, середньо- та короткострокових планів; своєчасне коригування перспективних і поточних планів, виходячи із одержаних сигналів щодо зовнішніх та внутрішніх змін умов господарювання.
4)Принцип оптимального використання застосовуваних ресурсів. Використання ресурсів підприємства має орієнтуватись на потреби, умови та кон'юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва, запровадження досягнень НТП, максимально повну реалізацію наявних резервів.
5)Принцип збалансованості — це визначальна умова обґрунтованості планів, реальності їхнього виконання. Головним її проявом є відповідність між потребами в ресурсах та наявністю таких.