Аналіз собівартості продукції (стр. 3 из 18)
Σ(VBПі1 * bі1) + А0.[1.1.4]
Витрати звітного періоду:
Σ(VBПі1 * bі1) + А1.[1.1.5]
У свою чергу, собівартість продукції залежить від рівня ресурсомісткості виробництва (трудомісткості, матеріаломісткості, фондомісткості, енергомісткості ) і зміни цін на спожиті ресурси у зв’язку з інфляцією.
З метою об’єктивнішого оцінювання діяльності підприємства і повнішого виявлення резервів під час аналізу собівартості продукції необхідно врахувати вплив зовнішнього інфляційного фактора. Для цього фактичну кількість спожитих ресурсів на виробництво продукції у звітному періоді потрібно помножити на зміну середнього рівня цін за кожним видом ресурсів і результати скласти:
∆Вр = Σ ( ∆Ці * Рі1). [1.2]
Необхідно при цьому врахувати інфляційний приріст амортизації, орендної плати, відсотків за кредит, спожитих послуг і т.д.
Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції – витрати на гривню продукції, що характеризує витратомісткість продукції. Він вигідний тим, що, по-перше, дуже універсальний: його можна розрахувати в будь-якій галузі виробництва і, по-друге, він наочно показує прямий зв’язок між собівартістю і прибутком. Визначають його за відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості виробленої продукції в діючих цінах:
Вм = Взаг / ВП [1.3]
У процесі аналізу варто вивчити динаміку, виконання плану і провести міжгосподарські порівняння за цим показником.
Наступний етап аналізу – визначення впливу факторів на зміну рівня цього показника. Витрати на гривню продукції прямо залежать від зміни загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції від зміни вартості виробленої продукції.
На загальну суму витрат впливають обсяг виробництва продукції, її структура, зміна суми змінних і постійних витрат, що, у свою чергу можуть збільшитись або зменшитись за рахунок рівня ресурсомісткості продукції і цін на спожиті ресурси.
Вартість виробленої продукції залежить від обсягу випуску, його структури і цін на продукцію.
Факторна модель витратомісткості витрат продукції (Вм) виглядає так:
Вм = Взаг / ВП = (Σ(VBПзаг * ПВі * bі) + А)/( Σ(VBПзаг * ПВі * Ці)). [1.4]
Витрати базового періоду:
Σ(VBПі0 * Ці0 ).
Витрати звітнього періоду при базовій структурі і базових цінах:
Σ(VBПі1 * Ці0 ) ± ∆ВПстр.
Витрати звітнього періоду за базовими цінами:
Σ(VBПі1 * Ці0 )
Витрати звітнього періоду за поточними цінами:
Σ(VBПі1 * Ці1 )
Зростання рівня постійних і змінних витрат, як уже зазначалося, зумовлене, з одного боку, підвищенням ресурсомісткості виробництва, а з іншого боку – збільшенням вартості спожитих ресурсів.
Для глибшого вивчення причин зміни собівартості аналізують звітні калькуляції окремих виробів, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і даними минулих періодів, інших підприємств у Після цього можна визначити вплив факторів на зміну суми прибутку за формулою:
П х1= Вм х1 * 
(VВПіо*Ціо) [1.5]Як правило, найбільшу частину в собівартості промислової продукції становлять витрати на сировину і матеріали. Загальна сума витрат за цією статтею залежать від обсягу виробництва продукції, її структури і зміни питомих матеріальних витрат від кількості витрачуваних матеріальних витрат на одиницю продукції (МіОД) і їхньої вартості (Ці).
Взаємозв’язок цих факторів із загальною сумою прямих матеріальних витрат можна подати у такій спосіб:
МВзаг =
(VВПзаг*ПВі*Міод *Ці)[1.6]Факторна модель загальної структури прямої заробітної плати виглядає так:
ЗПзаг =
(VВПзаг*ПВі*Тмі*ОПі) [1.7]Непрямі витрати і собівартості продукції відображені такими комплексними статтями : витрати на утримання і експлуатацію обладнання, загально виробничі і загальногосподарські витрати, комерційні витрати. В аналізі цих витрат здійснюється порівняння фактичної їх величини здійснюється порівняння фактичної їх величини на гривню виробленої продукції в динаміці. Таке зіставлення показує, як змінилась їх частка у вартості випущеної продукції у динаміці та у порівнянні із планом і яка тенденція спостерігається – зростає або знижується.
У процесі аналізу з’ясовуються причини, що викликали абсолютну та відносну зміну непрямих витрат.
За своїм складом це комплексні статті. Вони складаються з кількох елементів витрат.
Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання охоплюють витрати на амортизацію машин й технологічного обладнання, на ремонт та експлуатацію їх, а а також витрати на внутрішнє переміщення вантажів, знос інструментарію та інші деякі види витрат не залежать від обсягу виробництва продукції і є умовно-постійними. Інші цілком або частково залежать від його змін і є умовно-змінними.
Для перерахунку планових витрат на фактичний випуск продукції можна використати формулу:
Вск = Во * (100+
ВП% * Кз):100 , [1.8]Де Вск – витрати, скореговані на зміну випуску продукції;
Во - базова сума витрат за статтею;
ВП% - зміна обсягу випуску продукції,%;Кз - коефіцієнт залежності витрат від обсягу випуску продукції.
цілому і за статтями витрат.
Вплив факторів першого порядку на зміну рівня собівартості одиниці продукції вивчають за допомогою факторної моделі:
Сі = (Аі / VBПі) + bі, [1.9]
де Сі – собівартість одиниці і- види продукції;
Аі – сума постійних витрат, віднесена на і- й вид продукції;
VBПі- обсяг випуску і-го виду продукції у фізичних одиницях;
bі - сума змінних витрат на одиницю і- го виду продукції.
Використовуючи цю модель, розраховують вплив факторів на зміну собівартості виробу А за методом ланцюгової підстановки:
С0 = (А0 / VBП0) + b0; [1.10]
Сум.1 = (А0 / VBП1) + b0; [1.11]
Сум.2 = (А1 / VBП1) + b0; [1.12]
С1 = (А1 / VBП1) + b1. [1.13]
Загальна зміна собівартості одиниці продукції становить
∆Сзаг =С1 - С0 [1.14]
у тому числі за рахунок зміни:
а) обсягу виробництва продукції:
∆С VBП =Сум.1 - С0[1.15]
б) суми постійних витрат:
∆С А =Сум.2 – Сум1[1.16]
в) суми питомих змінних витрат:
∆С В =С1 – Сум2[1.17]
Цю саму модель можна використати і для прогнозування рівня собівартості та фінансових результатів.
Потім детальніше вивчають собівартість одиниці продукції за кожною статтею витрат, для чого фактичні дані порівнюють з плановими або з даними за минулі періоди.
Виявлені відхилення є об’єктом наступного факторного аналізу, у процесі якого мають бути встановлені внутрішні і зовнішні фактори економії або перевитрат засобів за кожною статтею витрат, що дасть змогу визначити основні напрями пошуку резервів зниження собівартості продукції (послуг).
РОЗДІЛ 2. Аналіз собівартості продукції на ВАТ «ЦГЗК»
2.1 Аналіз основних техніко економічних показників на ВАТ «ЦГЗК»
Відкрите акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" - одне з найпотужніших підприємств в Україні, складний промисловий комплекс, що спеціалізується на видобутку, переробці залізної руди з виробництва сировини для чорної металургійної промисловості — окатишів та залізорудного концентрату.
Основною сировиною для виготовлення залізорудної продукції є магнетитові кварцити (залізна руда), видобуток яких комбінат веде відкритим способом на трьох кар'єрах Петровського, Артемівського і Глеюватського родовищ та підземним способом — на шахті ім. Орджонікідзе.
Проектне завдання на будівництво ГЗК двома чергами розроблялося інститутами "Кривбаспроект" і "Механобрчормет" із залученням необхідних субпідрядних установ у 1955-1956рр.
Виробнича потужність комбінату визначена за гірничими можливостями складала 18млн.т. сирої руди на рік, у тому числі магнетитової руди 9млн.т. і окисленої руди 9млн.т.
В червні 1959 року був введений в експлуатацію кар'єр №1. Протягом наступних двох років здійснювалось будівництво подрібнювальної фабрики, механічних цехів та інших допоміжних підрозділів.
Перша черга Центрального гірничо-збагачувального комбінату з переробки 9 млн. т. окислених руд і виробництва 3,4 млн. т. концентрату із вмістом заліза 62% введена в експлуатацію в грудні 1961 році.
Для підвищення якості концентрату виробленого з окислених руд в експлуатацію введений кар'єр №2 з видобутку і поставок на випалювальну фабрику більш якісних окислених руд ніж в кар'єрі №1. Потужність кар'єрів була доведена до 25млн.т.
В 1980 році було введено в експлуатацію кар'єр №3 (Петровське родовище, Кіровоградська область).
Збагачення магнетитових залізистих кварцитів на ЦГЗК здійснювалося за випалювальної - магнітною технологією до 1989р. Через отримання концентрату низької якості за цією технологією збагачення концентрату, підвищені питомі витрати енергоресурсів (газу, вугілля, електроенергії), технології та шкідливого впливу на довкілля випалювальна фабрика була закрита і законсервована. Одночасно були законсервовані секції 1-7 збагачувальної фабрики, що переробляли окислені руди після процесу випалювання.