· Доцільність дій. Після того, як створений проект, людина продумує модель дій, а вже потім приступає до здійснення заздалегідь вироблених намірів. У нашому прикладі це означає: як ці продукти треба проводити, які ресурси використовувати, за допомогою якої технології.
· Результативність дій. Будь-яка діяльність завершується певним результатом, але праці властивий не просто результат, а суспільно корисний результат.
· Громадська корисність дій. Люди роблять блага не поодинці, не ізольовано один від одного, а спільно, об'єднавшись в трудові колективи або на основі більш або менш міцних контактів між собою. Вони виробляють ці блага для себе і для суспільства.
· Енерговитратність дій. Проявляється в тому, що на здійснення трудової діяльності витрачається певна фізична та розумова енергія.
Зміст праці залежить від наявності тих або інших функцій в процесі праці і характеризує працю в структурному плані. Воно показує рівень розвитку продуктивних сил. З точки зору змісту праці, процес праці є взаємодія людини з гарматами та предметами праці, своєрідне повторення трудових циклів, кожний з яких завершується виготовленням певного продукту [8].
Характер праці показує, як виявляється працю, які його риси, ознаки, характерні властивості і особливості. Він залежить від з'єднання працівника із засобами праці і визначає його соціальну структуру. Характер праці виражає те особливе, що притаманне праці в кожній суспільно-економічної формації та зумовлене типом пануючих відносин. Зазначимо, що зміст і характер праці є двома сторонами однієї монети, вони відображають відповідно сутність і форми громадського праці. Ці дві соціально-економічні категорії знаходяться в діалектичної взаємозв'язку, і зміна однієї з них неминуче призводить до зміни інший.
За змістом праці розрізняють:
· фізична та розумова праця. Фізична праця - найпростіший вид праці, що вимагає в основному витрат м'язової енергії працівника. Розумова праця - розумові зусилля людей, спрямовані на виробництво товарів і надання послуг. Він характеризується відсутністю прямої взаємодії працівника із засобами виробництва і забезпечує потреби виробництва в знаннях, організації, управлінні і т.п. Поділ праці на психічний і фізичний носить умовний характер, тому йдеться про переважання розумових і фізичних зусиль у праці;
· творча і репродуктивна. Творча - це творча праця, в процесі якого створюється щось якісно нове, неповторне, оригінальна, унікальне. Результати творчої праці залежать від здібностей до даного виду творчості, захопленості роботою, її важливість, необхідних умов. Репродуктивна праця - це відтворений, заздалегідь відомий, що не містить творчих елементів працю;
· проста і складна працю. Простий праця - це некваліфіковану працю, не вимагає від працівника спеціальної професійної підготовки. Складна праця - це кваліфікована праця, який створює в одиницю часу більшу вартість, ніж простий працю.
Залежно від характеру праці розрізняють [8]:
· приватна і громадська працю. У товарному виробництві, коли окремі виробники виготовляють певні товари, індивідуальна працю виступає як приватна праця у зв'язку з господарською, виробничої та юридичної відособленість власників засобів виробництва. Кожен виробник виробляє далеко не всі продукти, необхідні для задоволення його потреб, а спеціалізується на виготовленні лише частину з них. Тому в будь-якому суспільстві приватний праця завжди реалізується як частка суспільної праці і носить суспільний характер, який проявляється на ринку через прирівнювання товарів один до одного і їх обмін;
· індивідуальний і колективна праця. Індивідуальна праця - це праця окремих працівників (менеджерів, токарів) або підприємців. Колективна праця - це така праця, коли люди працюють не ізольовано, а спільно, об’єднуючись в трудові колективи (підприємство, відділу, лабораторії, цех, бригаду), причому розмір колективу не має значення;
· наймана праця. Наймана праця, - це відносини, що виникають між власниками засобів виробництва і працівниками, особисто вільними, але не мають засобів виробництва і продають свою робочу силу в обмін на певну вартість у формі заробітної плати. Підприємець, який відкрив свою справу, створює можливість для програми своєї праці, що можна назвати самонаймом характер такого праці якісно відрізняється від характеру найманої праці. Саме така праця є можливість для розвитку ініціативи людини, сприяє бережливого, хазяйському відношенню до власності, формування таких якостей, як самостійність, підприємливість, творчість;
· конкретна і абстрактна праця. Як особлива доцільна діяльність людини працю виступає в певній корисної формі, і його підсумком є різні споживчі вартості. Працю, спрямовану на їх створення, називається конкретна праця. Приведення різних конкретних видів праці до однакового і порівнянного увазі передбачає необхідність абстрагуватися від якісних характеристик, звести окремі види праці до простим витрат робочої сили, до витрат фізичної, нервової та іншої енергії. Цей знеособлена і зрівняна праця називається абстрактною працею. Конкретний працю створює споживацька вартість, а абстрактна - вартість товару[7, 8].
По продукту праці розрізняють продуктивну і непродуктивну працю. Продуктивнапраця - це праця, який безпосередньо бере участь у створенні натурально-дійсної форми суспільного багатства, сукупного суспільного продукту, національного доходу. Це праця, в процесі якого виробляються матеріальні блага, послуги та що приносить прибуток. Процес праці, надає послуги, і процес їх споживання злиті воєдино. Послуги існують у формі діяльності, їх не можна накопичити. Непродуктивна праця - це праця, що створює соціальні та духовні блага. Така праця суспільно корисний, але не є продуктивним, так як не матеріалізується і не втілюється в окремому продукті.
В залежності від часу витрати праці розрізняють жива і минула працю. Жива праця - це праця, що витрачається в даний момент і результати його ще невизначені. Працівник, виконуючи якийсь обсяг робіт, витрачає на це якийсь робочий час, так званий живий працю. Але виготовляючи продукцію, працівник витрачає ще й минулий працю. Минула праця втілює в собі раніше створений результат - це сировина і матеріали, енергія, обладнання, комп’ютери, технічні засоби управління і т.д. При переході від ручної праці до механізованого витрати живої праці різко знижуються, а витрати минулого зростають.
За ступенем участі людини в процесі праці розрізняють [8]:
· ручна праця, яка здійснюється або повністю вручну, або за допомогою ручних знарядь праці;
· механізована праця, який здійснюється з допомогою механізованих знарядь праці (наприклад, зварювання за допомогою спеціального апарата);
· машинна праця, коли основна робота виконується машиною, керованої працівником без безпосереднього програми їм фізичних зусиль. Працівник вручну виконує лише допоміжну роботу з управління машиною і її обслуговування;
· автоматизована праця, коли основна робота повністю автоматизована, а допоміжна робота автоматизована частково. Працівник контролює правильність і стабільність налаштування обладнання та його завантаження;
· комп'ютеризована праця, коли робота виконується за допомогою спеціально розроблених комп'ютерних програм, а працівник здійснює лише управління і контроль за роботою комп'ютера;
· високотехнологічна праця класифікується в залежності від ступеня прогресивності застосовуваних у процесі праці технологій. Залежно від методів залучення людей до праці розрізняють:
· примусова праця, коли є пряме примус. Така праця характеризується обмеженням особистої свободи, і прикладом може служити пряме і боргове рабство. Крім безпосереднього примусу, подібний праця може бути наслідком кримінальних, адміністративних або інших закріплених в законодавчому порядку норм;
· необхідна праця - це праця за необхідності, щоб заробити кошти для існування. Така праця характерний для переважної маси людей;
· добровільна праця - це праця за бажанням. Така праця має місце, коли людина економічно забезпечений, може не працювати, але працює, щоб реалізувати свій потенціал. Робота для нього - це засіб самовираження і самоствердження. Іноді для здійснення подібної роботи люди використовують власні кошти, наприклад, створюють благодійні, громадські фонди і т.д.
З предмета праці розрізняють:
· управлінська праця - вид трудової діяльності по виконанню функцій управління в організації, призначенням якого є забезпечення цілеспрямованої і скоординованої діяльності трудового колективу за рішенням що стоять перед ним завдань;
· науково-технічна праця - вид трудової діяльності з проведення наукових досліджень, розробки конструкторської і технологічної документації, забезпечення конструкторського технологічного супроводу виробництва продукції, випробування, технічного контролю, ремонту енергетичного устаткування, обслуговування і т.п.;
· виробнича праця - вид трудової діяльності, безпосередньо пов'язаний з виробництвом продукції або надання послуг;
· підприємницька праця - це самостійний працю, здійснюваний на свій ризик, спрямований на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товару або надання послуг особами, зареєстрованими в цій якості в установленому законом порядку.
Залежно від умов праці розрізняють [5, 6, 8]:
· стаціонарна та пересувна праця. Перший здійснюється у приміщеннях та на території підприємств і організацій. Другий пов'язаний, як правило, з роботою на транспортних, туристичних та інших підприємствах та організаціях;