З урахуванням усіх ознак злочину його поняття можна визначити таким чином.
Злочин — це заборонене у головним законом суспільна небезпечне, винне та протиправне посягання на суспільні відносини, яке спричинює у їх сфері суспільна небезпечну шкоду або утворює реальну загрозу заподіяння такої шкоди.
Простим називається такий склад злочину, який в законі визначається єдністю, одиничністю всіх його елементів — об'єкту, однією дією, однією формою вини. Таким є, наприклад, склад злочину в ст. 94 КК:
а) один об'єкт посягання — життя,
6) одна дія і наслідки — смерть,
в) одна форма вини — умисел.
Складним називається такий склад злочину, який має:
1) дві або більше дії — наприклад, склад злочину в ст. 154 КК має дві дії — скуповування товарів та перепродаж товарів.
Вчинення однієї з цих дій закінченого злочину не утворює, але має склад готування до злочину чи замаху на злочин.
2) дві різні форми вини — це такі склади злочину, в яких суб'єктивна сторона неоднорідна (подвійна, сумішна). Такий склад злочину характеризується подвійністю вини — до різних за характером тяжкості злочинних наслідків винний має різне психічне ставлення — до одних умисне, до інших — необережне. Наприклад, в ч. З ст. 101 — умисел відносно тяжких тілесних ушкоджень і необережність відносно настання смерті.
Виділення як різновиду складних складів злочину, так званих складів злочину з двома об'єктами (двооб'єктні склади) та альтернативних складів, не обгрунтовно і безпідставно, оскільки будь-який злочин посягає не на один, а на декілька об'єктів і тому альтернативним є не склад злочину, а диспозиція уголовно-правових норм, що не одне і те ж.
За конструкцією склади злочинів поділяються на:
1) матеріальні — вяких злочинні наслідки є обов'язковою ознакою (викрадання, вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення майна тощо);
2) формальні— в яких злочинні наслідки не є обов'язковою ознакою (образа, хабарництво, дезертирство і т. ін.)
При цьому треба мати на увазі, що будь-який злочин спричиняє суспільно небезпечні наслідки (без цієї своєї властивості той чи інший вчинок не може бути злочином).
Але характер та суспільні особливості наслідків різних діянь такі, що заподіяння деяких із них досягає суспільної небезпечності лише при певному рівні. Наприклад, викрадання може заподіювати збитки від декількох карбованців до багатьох мільйонів і мільярдів. Тоді як образа, наприклад, завжди принижує гідність та честь особи майже завжди однаково.
Враховуючи ці особливості злочинних наслідків, законодавець конструює склади злочинів таким чином, що в першому випадку склад злочину утворюється лише при певних розмірах наслідків. Цю величину наслідків завжди треба довести, доказати, встановити — без неї немає закінченого складу злочину.
Для цього законодавець конструює склад злочину так, щоб злочинні наслідки певної величини були його обов’язковою ознакою.
Задача 1 Жуков видав довіреність з прикладанням печатки і за підписом головного лікаря стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебував, своєму сину на одержання посилки.
В поштовому відділені у видачі посилки сину Жукова відмовили на тій підставі, що довіреність не посвічена нотаріально. Які обов’язкові реквізити та строки дії довіреностей? Які довіреності прирівнюються до нотаріально посвідчених? Чи правомірні дії працівників поштового відділення?
Відповідь:
Згідно з умовами завдання, можна визначити слідуюче, що працівниками поштового відділення вчинені неправомірні дії, які виражені у відмові видати посилку сину Жукова. Син Жукова діяв від імені свого батька за дорученням, яке було оформлене у лікарні за підписом головного лікаря та печаткою закладу, що згідно з п.3 ст.65 Цивільного кодексу України відповідає вимогам законодавства, а саме прирівнюються до нотаріально посвідчених довіреностей. Також згідно з ст.65 Цивільного кодексу України, до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:
1) довіреності військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та Інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;
2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів; ( Пункт
2 частини другої із змінами, внесеними згідно із Законом N 287/94-ВР від 14.12.94 )
3) довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.
Довіреність на одержання заробітної плати та Інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, грошей з ощадних кас, а також на одержання кореспонденції, в тому числі грошової і посилкової, може бути посвідчена організацією, в якій довіритель працює або навчається, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання. Ст. 67 вищенаведеного кодексу передбачає:
Строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Посвідчена державним нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.
Довіреність, в якій не зазначена дата її вчинення, недійсна. (із змінами, внесеними Указом ПВР N 3764-08 від 25.04.75).
На підставі вищенаведеного, довіреність засвідчена лікарняною установою оформлена згідно вимог діючого законодавства, тому поштове відділення неправомірно відмовило сину Жукова у видачі посилки, порушивши його законні права.
Задача 2. Інженер заводу Ященко 4 вересня подала директору заводу заяву про звільнення за власним бажанням. Через 5 днів вона заявила, що вирішила залишитись на роботі і вимагала повернути їй заяву. В її проханні було відмовлено, тому що наказ про звільнення вже був підписаний директором, а на її місце приймався працівник з Іншого підприємства за переведенням у зв'язку з погодженням між керівниками.
Який порядок встановлено для звільнення за власним бажанням?
Чи мала право Ященко повернути назад свою заяву?
Як буде вирішено справу?
Відповідь:
Питання приймання та звільнення працівників з підприємства регулюються Кодексом законів про працю України. Викладену ситуацію треба вирішувати слідуючим чином:
Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, згідно ст.38 КЗпП., що було зроблено Інженером Ященко. Ця ж стаття вказує на те, що працівнику надається право відізвати заяву про звільнення, відмовитися звільнятися, незважаючи на раніше подану заяву.
Законодавством не встановлено обов`язкової письмової форми відзива заяви про звільнення, тому відзив може бути й усний. Однак є випадок, коли працівник не має права відізвати свою заяву про звільнення. Це трапляється у випадку, коли у зв`язку з подачею працівником заяви про звільнення власник запросив на його місце такого працівника, якому не може бути відмовлено у прийомі на роботу - таковими є працівники, запрошені на роботу у порядку переводу, що вказано в умовах нашої задачі.
Ст. 38 КЗпП передбачає й інші умови звільнення працівника за власним бажанням, такі як:
У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з Інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Керуючись вищенаведеним, треба зробити висновок, якщо Ященко звернеться до суду із проханням про відновлення на попередньому місці роботи, суд розглянувши матеріали справи вирішить справу відмовивши у позові на підставі законних дій адмінистрації заводу, і звільненню інженера на законних підставах.
Література:
1. Конституція України, ст.55,61,62,63.
2. Кодекс Законів про працю України КзиП України за станом на 5 жовтня 1996р.
3. Кримінальний кодекс. Загальна частина гл. 1,2,3,4,5. Особлива частина гл.7. 2001р.
4. Постанова Пленуму Верховного Суду від 6.11.92р. №9 із змінами та доповненнями від 26.10.95р.№ 18. “Про практику розгляду судами трудових спорів”.
5. М.Коржанський “ Уголовне кодексне право”, Київ, 1996 р.
6. В.Молдован “Основи держави і права”, опоргі конспекти, Київ, 1996р.