Джерело: Тенденції української економіки: Стат. зб. – К., 1998. – Березень. – С. 64; Експрес-інформація Держкомстату України від 14.12.1999. – № 464; від 13.12.2000. – № 396; від 15.12.2003. – № 390; від 15.12.2005. – № 366; від 16.02.2007. – № 34; від 23.11.2007. – № 287с.
Таким чином, у точці відліку перехідних процесів інверсійного типу висвітився увесь спектр можливостей економічного вибору і багатоваріантність умов реалізації економічних відносин суспільства. Однак за умов викривлення сутності економічної цінності, її пропорцій і міри позитивний результат ціннісної біфуркації виявляється неможливим. Це простежується на прикладі реалізації того ж бартеру, що міцно вмонтувався у структуру економічних відносин перехідного суспільства переважно як інститут, що маскує процеси руйнування вартості. Він перебудовує "під себе" систему вартісних (фінансових) потоків суспільства і формує відносини "економіки фізичних осіб" з контрактними цінами і деградацією моральних підвалин.
Показано, що процеси руйнування вартості через генетичні механізми грошово-бартерної економіки транслюються на макрорівень постсоціалістичних національних економік, і в такому вигляді останні інтегруються в систему глобального суспільного господарства. А оскільки в країнах зрілого ринку сьогодні цілком сформувалася система інструментів підпорядкування буття економічного часу буттю економічного простору, механізми односпрямованого "перетікання вартості" міцно закріплюють за пострадянськими господарськими комплексами роль сировинних, інтелектуальних і фінансових донорів у структурі нового глобального світоустрою.
На нашу думку, подолання кризи і логіка формування нової системи ціннісних відносин для країн Східної Європи пов’язані з переосмисленням ідеології ортодоксального марксизму і соціально-економічним вибором у дусі логіки Серединного шляху, в організаційно-економічному розумінні – зі здійсненням комплексної промислової політики і формуванням нових засад грошового обігу та кредитної системи. Методологія економічної цінності дозволяє стверджувати, що сучасний розвинений світ будує свої господарські відносини за законами ціни виробництва (виявленими класичною політичною економією і з’ясованими К. Марксом), відповідно до яких метою системи суспільного відтворення є максимізація сукупного, а не індивідуального і групового доходу.
Доведено, що лібералізація економічних відносин, що розгорнулася одночасно з формуванням "нової" економіки, не скасовує цих законів, а лише змінює місцями дві інституціональні підстави зрілої господарської системи, які відображають умови її рівноважного функціонування і стійкого розвитку: інститут ринку досконалої конкуренції і модель ціни виробництва. Взаємозв’язок між цими платформами забезпечує інститут стандартного товару, через який щоразу висвітлюються і погоджуються базисне ядро і небазисна оболонка економічних відносин суспільства, що не дозволяє економічному хаосові і невизначеності досягти критичної маси. Отже, інверсійність характерна не тільки для розвитку господарських систем постсоціалістичних країн; "перехідний" характер економік цих країн є окремим випадком загальної "течії" суспільного господарювання.
ВИСНОВКИ
У дисертації з позицій ціннісної методології виявлено причини, сутність і зміст кризи в сучасній економічній теорії, а також науково обґрунтовано підходи до її подолання через відновлення логіки Серединного шляху як інституціонального русла позитивно релятивістської економічної науки, здатної діяльно перетворювати господарські підвалини суспільного життя.
Системне дослідження логіко-історичного процесу формоутворення вартості і ціни дозволило зробити такі висновки:
1. На межі століть і тисячоліть наростання явищ соціально-економічної процесуальності і невизначеності господарських перспектив актуалізувало проблему суспільного вибору, а разом з нею і глобальний соціальний запит на формування принципово нової логічної парадигми суспільного буття у всіх його проявах. Повною мірою заявила про себе потреба соціально-економічного осмислення теорії відносності. Адекватною відповіддю на зазначений запит є формування релятивістської економічної теорії, здатної відобразити генезис та історичні долі свого об’єкта як складного співбуттєвого утворення в єдиній просторово-часовій системі координат, що містить передумови і можливості багаторівневого вибору суб’єктів у вірогіднісному діапазоні від абсолютної випадковості до жорсткої детермінації.
2. Релятивістська економічна парадигма має забезпечити не просто споглядальне світосприймання, але діяльний світогляд, тобто висвітлити передумови та обґрунтувати механізми трансформування всього різноманіття варіантів можливого соціально-економічного вибору в русло керованої процесуальності. Дійсно, абсолютна свобода вибору, так само як і жорстка причинно-наслідкова його детермінація є лише граничними варіантами (законами) розвитку складних систем; тільки у своєму проміжному, взаємоперетікаючому, відносному стані вони можуть бути адекватно відображені логікою пізнання, що не зводиться до вірогіднісних уявлень і розкриває шляхи конструювання гармонійного порядку з хаосу, на яких знімається сама проблема вибору і супутній їй стан невизначеності перспектив.
Логіку Серединного шляху як русло, що пролягає між двома крайніми (граничними) підходами, покликана сьогодні сформувати економічна наука на підставі теорії економічної цінності.
3. Загальнометодологічний статус теорії економічної цінності у вузькому (у системі економічних наук) і широкому (як ядра філософії господарства) розумінні обумовлюється трансцендентною сутністю поняття і відносин економічної цінності як блага, єдиного в троякій визначеності граничної корисності, вартості і ціни. Субстанцією відносин економічної цінності є буття економічного простору-часу, джерелами – суспільно корисна трудова людська життєдіяльність, що формує умови споживання з боку виробництва, а також рідкісність (обмеженість і різноякісність) господарських благ, що відображує оцінку їх наявності (запасу) для обміну в кожний визначений момент часу крізь призму суспільного розподілу сукупного продукту. Модифікованими (перетвореними) формами економічної цінності є інститути граничної корисності, вартості і ціни як суть убрази процесів взаємного перетікання буття економічного простору-часу в ситуації суспільного вибору, обумовленого відносинами обміну.
4. Трансцендентний характер економічної цінності як інституту (перетвореної економічної форми) розкривається на шляхах її багатоосмислення, багатозначності і багатобуття як єдиної сутності. Перетворена економічна форма у згорнутому вигляді містить всі інші перетворені форми як своє інобуття; її відособленість одночасно означає перетворення – перетікання економічних процесів, форм, відносин і можлива лише як елемент єдиної сутності – Вищого блага. Як сукупність відносних форм і оформлених відносин (трансформ), як внутрішнє занепокоєння економічної форми, що актуалізує економічні процеси і відносини, економічна цінність одночасно виявляється адекватною мірою усіх своїх перетворених форм.
5. Основним інститутом економічної цінності є ціна. Відображаючи взаємне перетікання відносин вартості (буття економічного часу) і граничної корисності (буття економічного простору), інститут ціни є генетичною одиницею системи господарювання, що здатна ефективно синтезувати, зберігати і транслювати соціально-економічну інформацію, забезпечуючи підпорядкування механізмів сукупного суспільного відтворення законам економічної ефективності і соціальної справедливості.
Економічне благо (цінність) як інститут, таким чином, у згорнутому вигляді містить у собі не тільки суто економічну, а й соціальну складову суспільного господарського організму (універсуму).
6. Інститут ціни є умовою, змістом, результатом і мірою соціально-економічного вибору господарських суб’єктів у системі природа – людина – суспільство, яка поєднує природно-технологічні, організаційно-економічні і соціально-економічні зв’язки і відносини. Будь-який індивідуальний вибір у такій системі є лише елементом суспільного вибору та у згорнутому вигляді містить у собі (у своїй ціннісній генетичній пам’яті) всю історичну спадщину минулого вибору, а в ціннісних очікуваннях – усе різноманіття варіантів майбутнього вибору.
Ціна вибору багатоосмислена і з’ясовується в ході взаємодії цінностей, норм і оцінок, яка відображає взаємозв’язок вибору цілей і засобів реалізації господарської діяльності за умов економічних альтернатив.
7. Інститут вибору фокусує ціннісні відносини, поєднуючи економічну цінність зі всіма іншими її формами та проявами і тим закладає основи для формування цілісної інституціональної картини світу. Ціннісне підґрунтя вибору врешті-решт виводить його за межі економічного, націлює на Вище благо, вищий вибір, вибір духовний.
8. Трансцендентна сутність інституту економічної цінності з’ясовується через її конкретизацію у вузькому і широкому розумінні і реалізується, взаємоперетворюючись із суб’єктивного троякого відчуття-точки (кодон) в об’єктивні суспільні відносини (геном), і розгортаючись у багатомірне буття господарювання, інституційну архітектоніку (генетичну конституцію (генотип)) соціально-економічної системи – ціннісний механізм, що забезпечує наступність її рівноважного функціонування і стійкого розвитку.