Смекни!
smekni.com

Міжнародний факторинг проблеми та перспективи розвитку в Україні (стр. 3 из 8)

Розглянемо детальніше існуючі класифікації та критерії, за якими вони проводяться.

Перша класифікація, на яку б хотілося звер­нути увагу, це поділ договорів факторингу на фак­торинг з правом регресу та факторинг без права регресу або на повний (англ. "non-recourse fac­toring", "old-line factoring") та неповний (англ. "recourse factoring ") факторинг.

За договором факторингу без права регресу (повного факторингу) фактор бере на себе всі ри­зики, пов'язані з неплатежем з боку дебіторів клієнта, і не має права вимагати оплати від клієнта у випадку несплати боргів дебіторами. Відповід­но, при факторингу з правом регресу (неповному факторингу) фактор, у випадку несплати боргу за відступленими правами вимогами, вправі звер­нутися з вимогою до клієнта.

Потрібно звернути увагу на те, що критерії та назви різновидів факторингу наведеного поділу висуваються різні у різних джерелах: в одних за критерій прийма­ється предмет договору факторингу, в інших — наявність права регресу або спосіб розрахунків з постачальником. Застосуван­ня наведених критеріїв є не досить обґрунтованим, що пов'язано із наступними мір­куваннями.

Перший критерій викликає заперечення, ос­кільки предмет договору факторингу очевидно не вичерпується наявністю чи відсутністю права ви­моги до клієнта у разі несплати з боку його де­біторів.

Недолік другого критерію (наявність чи від­сутність права регресу) пов'язаний з поширеною у сучасній юридичній літературі підміною по­няття права фактора звернутися із вимогою до клієнта у випадку несплати з боку боржника пра­вом регресу.

Проаналізувавши ряд норм Цивільного ко­дексу України, зокрема, статті 124, 198, 261, 544, 569, в яких розглядаються випадки надання тій чи іншій особі права зворотної вимоги (регресу), можна дійти висновку, що таке право одержує особа, що здійснила виконання певного обов'язку за іншу особу.

У відносинах факторингу виконання обов'яз­ку за третю особу відсутнє. Клієнт не несе обов'яз­ків з оплати ані перед фактором, ані перед борж­ником. Право фактора звернутися із вимогою до клієнта у випадку несплати з боку боржників клієнта за своєю правовою природою більше на­гадує відносини поручительства клієнта за борж­ників, а не відносини виконання зобов'язання за третю особу, які тягнуть за собою виникнення права регресу.

Можна вважати, що договір факторингу без права ви­моги фактора до клієнта у разі несплати з боку дебіторів клієнта відрізняє від договору факто­рингу з таким правом, в першу чергу, економічний критерій — ступень фінансового ризику, який несе фактор у зв'язку з наданням послуг.

Таким чином, представлені типи факторингу пропонуємо поділяти за критерієм ступеня фі­нансового ризику, на безоборотний факторинг (без права звернення фактора до клієнта у випадку несплати боржника) та гарантований факторинг (з правом звернення фактора до клієнта у випадку несплати боржника).

У свою чергу, безоборотний факторинг, як зазначається у зарубіжній літературі, може здійс­нюватись у формі факторингу за участю банків (англ. "bank participation factoring") і факторингу на користь постачальника (англ. "supplier guarantee factoring" або "drop-shipment factoring").

При факторингу за участю банків, який в по­дальшому пропонуємо називати роздільним фак­торингом, функцію фінансування постачальника здійснює банківська установа на умовах кредиту, а фактор здійснює ряд функцій не фінансового характеру (оцінка кредитоспроможності дебіторів постачальника, ведення бухгалтерії, одержання оплати за рахунками, тощо). Відповідно до цієї операції банк бере на себе зобов'язання сплачу­вати постачальнику суми, які випливають із прав вимог, переданих факторові, а фактор зобов'я­зується всі суми, одержані від боржників поста­чальника, перераховувати на рахунок клієнта в банку та періодично повідомляти останній про стан погашення боргів постачальника. Таким чи­ном, за даним різновидом факторингу, фактор не здійснює попереднього фінансування відступлених прав вимоги.

Факторинг на користь постачальника вико­ристовується у відносинах із клієнтом, який вис­тупає не прямим постачальником товарів, а дист­риб'ютором, котрий одержує товари від поста­чальника для подальшого продажу. Сутність да­ного виду факторингу в тому, що за відступленими правами вимоги фактор здійснює фінансування на користь не клієнта, а його кредитора - постачаль­ника. Після одержання коштів від покупців клієн­та, фактор різницю між ціною, сплаченою пос­тачальнику, і ціною, яка підлягає виплаті від по­купців клієнту (яка, зазвичай, вище), повертає останньому за вирахуванням плати за факторинг.

Наведений різновид факторингу, іншими сло­вами, є різновидом факторингу на користь третьої особи, тому і пропонуємо називати даний різно­вид факторингом на користь постачальника.

Попередні два види факторингу, які практич­но не висвітлюються у сучасній правовій літе­ратурі, пропонується об'єднати в межах наступної класифікації.

За критерій нашої класифікації пропонуємо обрати механізм фінансування, як поняття, що об'єднує способи, напрями та характер фінансу­вання в кожному конкретному випадку.

Таким чином, залежно від механізму фінан­сування, договори факторингу пропонується поділяти на прямий (фінансування здійснюється від фактора до клієнта) та непрямий (фінансування здійснюється від фактора до третьої особи або від третьої особи до клієнта).

У свою чергу, прямий факторинг, за крите­рієм кількості учасників, пропонується поділяти на звичайний (на стороні фактора діє одна особа) та груповий (фінансування здійснюється спільно кількома факторами).

Запропоновано класифікацію договорів фак­торингу залежно від механізму фінансування на прямий та непрямий. Кожен з яких, в свою чергу, залежно від кількості учасників та їх обов'язків пропонується поділяти на звичайний та груповий, та, відповідно, роздільний факторинг та факто­ринг на користь постачальника.

Слід зауважити, що так званий груповий факторинг у спеціальній літературі часто називається роздрібненим. Його сутність полягає у наступному відступленні фактором ви­мог іншим факторам. Але термін "роздрібнений", на мій погляд, важко вписується у правову тер­мінологію, тому, вважаю за необхідне викорис­товувати термін "груповий" факторинг.

Що стосується різновидів непрямого факто­рингу, то до нього слід відносити описані вище роздільний факторинг та факторинг на користь постачальника.

Різновидом факторингової угоди про повне обслуговування є агентська угода або угода про оптовий факторинг. Підприємство може налагодити власну ефективну систему обліку і управління кредитом, проте воно потребуватиме захисту від кредитних ризиків і в кредитуванні. В цьому випадку факторингова компанія може запропонувати висновок агентської факторингової угоди, відповідно до якого вона придбаватиме неоплачені боргові вимоги, а постачальник виступатиме в якості це агента по їх інкасуванню. Напис на рахунку повідомлятиме про участь в операції факторингової компанії, але замість вказівки зробити платіж на користь останньої буде обумовлене, що платіж треба зробити на ім'я постачальника, виступаючого як її агент, але на користь факторингової компанії. Перевага даної угоди полягає у тому, що знижуються витрати факторингової компанії за оцінкою кредитоспроможності і, отже, платня, стягувана з постачальника.

Кредитування, що передбачається даною угодою, аналогічно кредитуванню за угодою про повне обслуговування. Проте оплата частини, що залишилася, виробляється тільки після погашення боргів клієнтами. Оскільки факторингова компанія в даному випадку не робить безпосереднього впливу на процес інкасування, вона не може гарантувати здійснення платежу до певної дати.

Якщо постачальник зацікавлений тільки в кредитуванні з боку факторингової компанії, то може бути укладене відкрита або конфіденційна угода про облік (дисконтуванні) рахунків-фактур. Висновок такого роду угоди достатньо ризиковано для факторингової компанії, що висуває в цьому випадку найжорстокіші вимоги до постачальника, і має місце лише за умови, що фінансове положення останнього достатньо міцне. Дисконтування рахунків фактур є звичайно одноразовою операцією, здійснюється селективно і не охоплює всього платіжного обороту постачальника.

Факторинг вигідний і постачальнику, і покупцю, і чиннику. З його допомогою постачальник може збільшити об'єм продажів, число покупців і конкурентоспроможність, надавши покупцям пільгові умови оплати товару (відстрочення) під надійну гарантію; та одержати кредит в розмірі до 90% від вартості товару, що поставляється, що прискорить оборотність засобів. Основними доходами фактору за умовами даного договору є відсотки по кредиту та факторингові тарифи.

Покупець може:

- одержати товарний кредит (продавець поставляє товар з відстроченням платежу під гарантії в середньому до 3 місяців);

- уникнути ризику отримання неякісного товару;

- збільшити об'єм закупівель;

- поліпшити конкурентоспроможність, прискорити оборотність засобів.

Таким чином можна виділити головні економічні достоїнства факторингу:

- збільшення ліквідності, рентабельності і прибутку;

- перетворення дебіторської заборгованості в готівку;

- можливість одержувати знижку при негайній оплаті всіх рахунків постачальників;

- незалежність і свобода від дотримання термінів платежів з боку дебіторів;

- можливість розширення об'ємів обороту;

- підвищення прибутковості;

- економія власного капіталу;

- поліпшення фінансового планування.