Смекни!
smekni.com

Внутрішній економічний механізм підприємництва ЗАТ Житомирпромспецбуд (стр. 2 из 8)


Правління

Правління здійснює поточне упраління товариством, з правління можна почати аналіз організаційної структури підприємства(Схема 1.2.2.Усі підрозділи цехи і бригади взаємодіють з підрозділами підпорядкованими голові правління).

Функціональні керівники керують роботою відділів підприємства. Між функціональними відділами виникають функціональні зв’язки. Функціональні керівники не мають безпосереднього виходу на працівників. Управлінська структура підприємства пронизана лінійно-функціональними зв’язками. Функціональними керівниками являються начальники всіх відділів та управлінь сформованих по функціональній ознаці.

Багатолітній досвід використання лінійно-функціональних структур управління показав, що вони найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, які частіше повторюються і рідко змінюються задачі і функції. Вони виявляються в управлінні організаціями з масовим або багатосерійним типом виробництва, а також при господарському механізмі затратного типу, коли виробництво найменш чутливо до прогресу в області науки і техніки. При такій організації управління виробництвом підприємство може успішно функціонувати лише тоді, коли зміни по всім структурним підрозділам відбуваються рівномірно. Але в реальних умовах це не завжди так, виникає неадекватність реакції системи управління на вимогу зовнішньої середи. Положення посилюється втратою гнучкості в взаємовідносинах робітників апарату управління із-за застосування


Схема 1.2.2.Організаційна структура

формальних правил і пр.

процедур. В результаті ускладнюється і уповільнюється передача інформації, що не може не відбиватися на швидкості і своєчасності прийняття управлінських рішень. Необхідність погодження дій різних функціональних служб різко збільшує обсяг роботи керівника організації і його заступників, тобто вищого ешелону управління.

Але у нашому випадку підприємство повністю задовольняє лінійно-функціональна структура, бо підприємство має два основні види діяльності(Що впливає на гнучкість зв’язків між підрозділами), це надання послуг з будівництва і ремонту, а також виробництво і продаж будівельного обладнання і засобів виробництва . За допомогою цього компенсуються основні недоліки лінійно-функціональної організаційної структури підприємства.

Таким чином, даючи загальну характеристику організаційної структури, можна виділити декілька положень, що визначають її значимість:

- організаційна структура фірми забезпечує координацію всіх функцій менеджмента;

- структураа організації визначає права і обов'язки (повноваження і відповідальність) на управлінських рівнях;

- від організаційної структури залежить ефективна діяльність фірми, її виживання і процвітання;

- структура, прийнята в даній конкретній фірмі, визначає організаційну поведінку її співробітників, тобто. стиль менеджмента і якість праці колективу

1.3.Аналіз виробничої структури підприємства

При аналізі господарської діяльності підприємства, в першу чергу, вивчається загальна виробнича структура, наводяться основні техніко-економічні показники його структурних підрозділів (обсяги виробництва, чисельність, основні фонди, ФОП тощо), кількість та місцезнаходження окремих структурних підрозділів, у тому числі допоміжних і обслуговуючих, оптимальність їх розташування, а також стан будівель та споруд.

Склад цехів та служб, що реалізують, виробничий процес виготовлення продукції, форми їх взаємозв’язків покладені в основу виробничої структури підприємства. Основними рівнями виробничої структури є: цех – відділення – дільниця – бригада – робоче місце. Виробнича структура перебуває в процесі постійного розвитку під впливом удосконалення техніки, технології, форм організації виробничих процесів та інших чинників. У процесі формування виробничої структури необхідно враховувати чинники як зовнішнього впливу, так і внутрішнього впливу, що створюють умови раціональних структур. До зовнішніх чинників відносять економічні( кон’юнктура ринку, сукупний попит і сукупна пропозиція на даний вид продукції, закони і закономірності розміщення продуктивних сил, наявність відповідних фондів ), правові( законодавчі акти про підприємницьку діяльність, про оподаткування, про податок на прибуток, інвестиційний клімат при залученні внутрішніх інвестицій і прямих іноземних інвестицій, ступінь державного регулювання в каїні по всіх основних показниках тощо ), науково – технічні( ступінь розвитку в країні науки і техніки сприяння держави науково - технічному розвитку ), соціально – культурні( демографічна ситуація країни Ступінь зацікавленості народу в економічних питаннях тощо ), екологічні( наявність чи відсутність тих чи інших ресурсів в країні, гранично допустимі норми викидів тих чи інших речовин тощо ), до внутрішніх відносять цілі та стратегії розвитку підприємства, ресурсні обмеження, специфіку продукції та технології її виготовлення, чисельність персоналу, потужність виробництва тощо.

Проте вибір структурних рішень у виробництві визначається перед усім такими чинниками :

1).Формами спеціалізації та кооперування підрозділів;

2).Орієнтацією виробництва;

3).Організаційнимсередовищем;

4).Місцем розташування виробництва.

Наше підприємство є підприємством змішаного типу функціонує на основі базових технологій і технологічних процесів при зміні яких довелося б змінювати профіль підприємства(виробнича діяльність), у сфері надання послуг носить характер підприємства “кон’юнктурно - маркетингового ”типу оскільки такого роду послуги(будівництво, ремонт будівель) не спираються на стабільну технологію, а більше залежать від попиту на дані послуги.

Нашому підприємству притаманна технологічна форма організації цехів, а в свою чергу технологічна форма організації цехів і технологічна виробнича структура притаманні підприємствам одиничного і дрібносерійного виробництва, які випускають різноманітну та неоднорідну номенклатуру виробів.

Схема 1.3.1.Виробнича структура


Основа для формування виробничої структури це виробничий процес його складові які підрозділи для цього потрібні(Схема 1.3.1.). Виробнича структура:основні виробничі процеси проходять в арматурному і столярному цехах, але наша виробнича структура є інтегрованою в процес надання будівельних послуг і тому є більш гнучкою порівняно з загальною господарською структурою.

1.4.Виділення центрів відповідальності

В організації існує три рівні відповідальності і лінійна передача повноважень, відповідальність і обов’язки працівників відповідають одне одному, і права співпадають з функціями і обов’язками.

Так як організація займається торгівельною діяльністю, то для неї важливо швидко реагувати на зміни в оточуючому середовищі, це в свою чергу залежить від ефективної діяльності торгового відділу організації.

В ході аналізу діяльності та структури торгового відділу виявлено, що відділ виконує одну з найважливіших функцій - функцію маркетингу. Але для проведення ефективної маркетингової стратегії необхідний спеціаліст з маркетингу, оскільки начальник торгового відділу працює ефективно тільки у сфері контролю за діяльністю роздрібної мережі. При наявності спеціаліста з маркетингу, виробляється загальна стратегія збуту, товарна політика, організації потрібен спеціаліст з маркетингу та менеджер для розробки стратегії збуту, товарної політики, пошуку постачальників і організації ефективної взаємодії між торговим відділом і дільницею експедирування товарів

Лінійні зв'язки відображають рух управлінських рішень і інформації між так званими лінійними керівниками, тобто особами, які повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів, функціональні зв'язки мають відповідати лінії руху інформації і управлінським рішенням тим або іншим функціям управління.

В рамках структури управління протікає управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені задачі і функції управління, а отже - права і відповідальність за їх виконання. З цих позицій структуру управління можна розглядати як форму розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої відбувається процес управління, направлений на досягнення наміченої цілі менеджмента.

Формування структури управління потрібно зв'язувати з визначенням повноважень і відповідальності кожного робітника і органу управління, зі встановленням системи вертикальних і горизонтальних зв'язків між ними.