На нашому підприємстві амортизація відноситься до загально виробничих нерозподілених витрат. Які відносяться переважно до собівартості будівельних і ремонтних послуг, до ціни реалізованої продукції включається не велика частина амортизованої вартості(лише у частині зносу приміщення цеху і засобів виробництва в ньому – агрегати(верстати),інструмент тощо). Амортизація нараховується прямолінійним методом(Первісна вартість необоротних фондів – 7777 тис. грн. Сума нарахованого зносу - 4 465,5 тис. грн.. за 2005 р. нараховано 770тис.грн. загальна амортизація столярного цеху 68 тис. грн. ). Для конкретної продукції ( щитів опалубних ), яких було виготовлено для продажу і реалізовано 417 шт. за середньою собівартістю(виробничою) 96 грн./шт., відсоток в загальній виробничій собівартості щитів складає 14%, тому Азр = 417 x 96 x 0,1434 = 5740,58 грн. На одиницю Азр1 = 5740,58 :417 = 13,76 грн.
3.3.Оплата праці та відрахування на соціальні заходи
За питомою вагою елемент витрат на оплату праці є іншим після матеріальних витрат. Він становить близько 25 % . Алі в деяких трудомістких галузях (вугільна промисловість тощо) цей елемент є значно вагомішим. Незважаючи на це, елемент витрат на оплату праці є провідним елементом. Праці як факторові виробництва належить основна роль. Затрати по оплаті праці фактично визначають вартість продукті. А визначення вартості є основним в управлінні економікою будь-якого суспільства.
Затрати на оплату праці визначаються або на підставі нарахування за кількістю витраченого години (часів, днів, місяців), або на підставі виробітку (певної кількості продукції, виконаної роботи, або наданої послуги).
Незважаючи на різні види оплати праці та форми її оплати, затрати на оплату праці є єдиним елементом витрат на виробництво. Алі в собівартість продукції цей елемент потрапляє через дві канали: перший -o оплати праці працівникам, які безпосередньо зайняті у виробництві; другий - різні види групування витрат на підставі розподілу: загальновиробничі, загальногосподарські тощо.
Прибутковість підприємств незалежно від сфери діяльності і форми власності традиційно розглядається як різниця між отриманими економічними вигодами і перевагами (прибутками) і понесеними в поточному періоді витратами (витратами). Звідси величина витрат (зокрема, собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт, наданої послуг), що визнаються в звітному періоді напряму впливає на фінансове положення підприємства. Трудові витрати (оплата праці працівників підприємства) є значною складовою сукупної величини витрат. Досягнення кінцевої мети функціонування підприємства максимізації прибутку на перспективу багато в чому залежить від ефективності внутрішнього менеджменту, важливим напрямом діяльності якого є управління величиною трудових витрат, що й зумовлює особливу актуальність питань управління оцінкою і оплатою праці на підприємствах України.
З іншого боку, збереження працівникам заробітної плати, що залишилися на підприємствах при зниженні продуктивності праці (що цілком з'ясовано при подібних структурних змінах складу персоналу) і обсягів виробництва переводить цей показник в категорію соціальних виплат. У цьому випадку зростає значення не стільки рівня, скільки стабільності і гарантованості зарплати (яка виступає ще і знаком збереження колишнього соціального статусу), можливості отримання вигід і переваг зайнятості (житла, пільг державних службовців, користування об'єктами соціальної інфраструктури підприємства), а також доступу до ресурсів господарюючого суб'єкта (інформаційній базі, оборотним і довгостроковим активам) як джерело нерегламентованого заробітку. Результатом подібного відношення є знову таки падіння рівня продуктивності праці. Підвищення заробітної плати, на яке йдуть деякі підприємства з метою збереження рівня реальних прибутків своїх працівників в умовах зниження купівельної здатності грошової маси, нс пов'язане із зростанням обсягів виробництва і продуктивності праці, майже повністю знищує і без того слабу залежність рівня оплати праці від кінцевих результатів діяльності підприємства, яка повинна бути такою, що визначає політики управління трудовими витратами будь-якого підприємства.
На нашому підприємстві заробітна плата робітникам різних підрозділів нараховується по різному працівникам бригад за погодинною системою, цехи працюють за відрядною системою оплати праці. Розцінка за виготовлення одного щита опалубного складає 13 грн., додаткова заробітна плата 1,08 грн.(8,3 %), нарахування на заробітну плату 5,55 грн.(39,424% = 31,8% пенсійний фонд+2,6%фонд страхування у разі тимчасової втрати працездатності+1,8% фонд
соціального страхування на випадок безробіття+3,224% фондстрахування від нещасних випадків та професійних захворювань) Разом це 19,63 грн./шт. або 20,44% від загальної собівартості. Визначення КТУ: працювали над виготовленням щитів Стужук Б.Л. і Бондар К. Е. За кожний відсоток перевиконання плану КТУ збільшується на 0,02, і на кожний відвоток недовиконання плану зменшується на 0,04.(Табл..3.3.1.)
Таблиця.3.3.1.Визначення КТУ
| Працівник | Повна з/п, грн.. | Виконання плану% | КТУб | ∆КТУ | КТУф |
| Стужук Б.Л. | 571,28 | 115 | 1,078 | + 0,3 | 1,378 |
| Бондар К. Е. | 488,66 | 99 | 0,922 | - 0,04 | 0,918 |
Середня заробітна плата:(571,28 + 488,66)/2 = 529,97грн.
КТУб 1 = 571,28/529,97 = 1,078
КТУб2 = 488,66/529,97 = 0,922
∆КТУ1 = 15*0,02 = 0,3
∆КТУ1 = 1*0,04 = 0,04
3.4.Виробнича собівартість
Собівартість – це затрати підприємства в грошовій формі на виготовлення і реалізацію продукції. Собівартість одиниці виробу визначається по калькуляції.
За способом включення до собівартості продукції витрати поділяються на прямі (це витрати конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до собівартості ) та непрямі (які не можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат і тому потребують розподілу згідно з діючим ПБО).
Не включаються до виробничої собівартості продукції і списуються на витрати виробництва в періоді, в якому були здійснені, такі витрати: понаднормативні відходи сировини і матеріалів у процесі виробництва, витрати на їх зберігання, адміністративні накладні витрати, витрати на збут.
Що стосується собівартості реалізованої продукції, то вона визначається розподілом собівартості готової продукції на складі і тієї, що відвантажена. Показники собівартості не регламентуються положеннями, а їх визначення цілком належить до прерогативи самого підприємства. Визначення собівартості продукції необхідне для того, щоб підприємство мало змогу орієнтуватися, за якою ціною доцільно здійснювати реалізацію продукції.
Розрахунок собівартості і вартості виготовленої плати виконуємо по наступним калькуляційним статтям затрат:
- основні і допоміжні матеріали;
- покупні вироби та напівфабрикати
- основна заробітна плата;
- додаткова заробітна плата основних робітників;
- відрахування на соціальне страхування;
- відрахування на фонд зайнятості;
- витрати на утримання і експлуатацію обладнання;
- цехові витрати;
- загальновиробничі витрати;
- позавиробничі витрати.
Собівартість плати розраховується з урахуванням затрат виготовлення її на предметно-замкненій дільниці і поточній лінії.
Як видно в калькуляції на одиницю продукції:
- сировина і матеріали – 53,20 грн.;
- оплата праці – 19,63 грн.
- соціальні видатки – 5.55 грн.;
- електроенергія – 2.22 грн.;
- цехові витрати – 12,24 грн.;
- рентабельність – 8,73 грн.;
- разом – 96,02 грн.
Виробнича собівартість усієї виготовленої продукції(щитів) становить:
96x530 = 50880 грн. (з яких 113 шт. використано на господарські потреби, і 417 реалізовано ).
Ось приклад розрахунку собівартості за видами витрат по усіх напівфабрикатах і готовій продукції(Таблиця 3.4.1.)
Таблиця 3.4.1.
Розрахунок собівартості 35 щитів за один з місяців(квітень 2006) , грн.
Найменування показника | Статі витрат | Всього, грн. | |||||
| Матеріальні витрати, грн. | Витрати на оплату праці, грн. | Відрахування на оплату праці, грн. | Амортизаційні відрахування грн. | Інші витрати, грн.. | Рентабельність, грн.. | ||
| Витрати цеху | 1040,49 | 755,26 | 298,01 | 785,61 | 93.18 | 386,15 | 3360,7 |
| Собівартість | 29,73 | 21,68 | 8,51 | 22,45 | 2,66 | 11,05 | 96,02 |
Таблиця 3.4.1.
Розрахунок собівартості 35 щитів за один з місяців(квітень 2006) ,
| Статі витрат/виріб | Дошка н/о | Дошка обр. Стр. | Щит | Разом, грн.. |
| Матеріальні витрати, грн. | 914,49 | - | 126 | 1040,49 |
| Витрати на оплату праці, грн. | 157,03 | 107,43 | 492,80 | 755,26 |
| Відрахування на оплату праці, грн. | 61,88 | 42,08 | 194,05 | 298,01 |
| Амортизаційні відрахування грн. | 207,10 | 150,11 | 428,40 | 785,61 |
| Інші витрати, грн.. | 8,00 | 7,48 | 77,70 | 93.18 |
| Рентабельність, грн.. | - | 80,60 | 305,55 | 386,15 |
| Всього, грн | 1348,5 | 387,7 | 1624,5 | 3360,7 |
Розділ4.Контроль та оцінка діяльності підрозділів підприємства
4.1.Порівняння планових і фактичних показників, виявлення причин відхилення
Для перевірки обґрунтованості цих результатів та правильності визначення цін на випущену та реалізовану продукцію доцільно, в першу чергу, перевірити правильність розрахунку планової (нормованої) собівартості продукції за окремими її видами і об’єктами. Обґрунтування планових (нормативних) витрат передбачається за окремими цехами, окремими групами або видами продукції, економічними елементами та статтями калькуляції. Крім того, перевірка витрат здійснюється за способами включення в собівартість продукції (прямі і непрямі витрати). В умовах ринкової економіки важливе значення мають провізорні калькуляції, які складаються для визначення очікуваної собівартості. Це потребує перевірки розрахунків щодо складання цих калькуляцій. Це потребує зіставлення фактичної (облікової) собівартості окремих видів виготовленої і реалізованої продукції з нормативною собівартістю.