Смекни!
smekni.com

Інфраструктура ринкової системи господарства (стр. 4 из 4)


Облігація ( від лат. оbligo - зобов’язання ) - документ, що засвідчує передачу грошей у борг на певний строк з правом отримання щорічного фіксованого доходу та зобов’язання про повернення суми боргу у визначений строк. Вексель ( від нім. Wechsel – розмін ) письмове боргове зобов’язання за встановленою законом формою , яке видається позичальником ( боржником , векселедавачем ) кредитору ( векселеотримувачу ), що надає останньому право вимагати від боржника повернення зазначеної у векселі суми в певний строк. Варрант - цінний папір, що випускається разом з облігацією чи привілейованою акцією і діє її власникові право на додаткові пільги у визначений час. Ваучер - майновий купон, що видається в процесі приватизації державного майна для придбання акцій підприємств, які підлягають приватизації. Валютна біржа - біржа, що здійснює на регулярній та впорядкованій основі купівлю - продаж іноземної валюти за ринковими цінами. Курс, який встановлюється на біржі, називають офіційним курсом . Він лежить в основі розрахунків комерційних банків із клієнтами. У роботі валютної біржі беруть участь представники держави . біржовим валютним товаром є валюта і золото. Біржа праці - державна структура, яка опосередковує стосунки між роботодавцями і найманою робочою силою. Функції служби зайнятості :- вивчення і прогнозування ситуації на ринку праці ;- організація громадських робіт ;- організація перекваліфікації кадрів за вимогами ринку ;- виплата допомоги з безробіття ;- відшкодування витрат, пов’язаних зі зміною місця роботи. * Фрахтова біржа - постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди фрахтування та від фрахтування суден. Тут концентрується інформація про :- попит і пропозицію на тоннаж ;- рівень фрахтових ставок ;- умови договору фрахтування . Найбільш міжнародний фрахтовий центр знаходиться у Лондоні. Досить могутні фрахтові біржі знаходяться в Гамбурзі, Генуї, Токіо, Нью – Йорку , Гонконзі. Універсальна біржа - біржа, яка здійснює операції не тільки з широким асортиментом товарів, а й з валютою, цінними та фрахтовими контрактами. Отже , біржі - це ринкові структури, де укладаються угоди, здійснюються біржові операції. ( схема 6 )* Фінанси України № 10 / 2002Схема 6. Класифікація біржових операцій

Угода ( операція ) - домовленість про взаємну передачу прав та зобов’язань стосовна біржового товару, яка супроводжується передачею фінансового інструмента ( банківських документів чи грошей ) від однієї особи до іншої. Форвардні угода - строкова угода за готівковою формою розрахунку, відповідно до якої покупець і продавець погоджуються на поставку товару обумовленої якості та кількості на певну дату в майбутньому. Ціна товару, курс валюти тощо фіксуються в момент укладання угоди. Ф’ючерсні угоди про купівлю – продаж фінансових інструментів або товарів обумовленої марки на біржах за умови оплати їх за узгодженою ціною через певний проміжок часу після укладання угоди. Ф’ючерсні угоди найчастіше використовують для продажу товарів великими партіями з притаманною для них тенденцію до значних коливань цін , валюти, акцій, облігацій, для банківських вкладів, іпотеки і т. і. До функцій ф’ючерсних угод належать :- зменшення ризику, пов’язаного з різким коливанням цін;- забезпечення стійкості господарюючих одиниць ;- гарантування передбачуваності господарської діяльності ;- здешевлення кредиту . Онкольні угоди – система купівлі реального товару або цінних паперів, за якою ціна не фіксується аж до вимоги покупця. Продавець страхує себе хеджуванням продажу. Ціна, за якою він закриває хедж ( строкова угода, укладена для страхування від можливого коливання цін ), стає ціною закупівлі реального товару. Опціон - договірне зобов’язання купити або продати певний вид цінностей чи фінансових прав за встановленою на момент підписання угоди ціною в межах певного періоду. В обмін на отримання такого права покупець опціону сплачує продавцеві певну суму – премію. Ризик покупця опціону обмежений цією премією, а ризик продавця зменшується на величину отриманої премії. У суверенній Україні формується система бірж. Вже діють такі біржі, як фондові, аграрні , міжбанківська валютна. Має місце тенденція розвитку від універсальних товарних бірж до спеціалізованих. Купівля - продаж цінних паперів, облігацій , акцій на фондовій біржі здійснюється через відпрацьований тривалою практикою механізм. Залежно від попиту й пропозиції на них встановлюється біржовий курс. Бюлетні зареєстрованих біржових курсів ( котирувань ) публікуються в пресі. Наприклад, газета “ Уолл – стріт джорнел ” містить спеціальний розділ “ С ” під назвою “ Гроші та інвестиції ”. Біржовий курс цінних паперів визначається : прибутковістю фірми та доходами, що передбачаються ; розмірами банківського відсотка ( позикового відсотка ), а також ціною на золото, окремі товари й нерухомість, які є альтернативною залучення тимчасово вільних коштів ; варіанти ліквідності, тобто можливістю перетворити придбані цінні папери в гроші ; політичним становищем у найважливіших регіонах світу ; тіньовими операціями, таємними домовленостями, які іноді укладаються з метою отримання спекулятивного прибутку від різниці між біржовими курсами . Незважаючи на те, що іноді має місце суттєвий відрив біржових курсів цінних паперів від представленої ними реальної вартості, в кінцевому рахунку вони відображають реальну ситуацію в економіці країни чи регіону.

Розділ 3. Банки й небанківські фінансові інститути ринкової системи господарства3.1 Банки та банківська діяльність Банк - це фінансова установа, яка акумулює тимчасово вільні грошові кошти ( вклади ), надає їх у тимчасове користування у формі кредиту ( позики ), виступає посередником у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами або окремими особами, регулює грошовий обіг у країні , включаючи випуск ( емісію ) нових грошей. Усі банки як фінансові установи організаційно і функціонально упорядковані в банківську систему - сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють у межах грошвою – кредитного механізму. В країнах з ринковою економікою функціонує банківська система двох рівнів. На першому, вищому рівні знаходиться центральний банк ( або система банків , що виконують функції центрального банку ), на другому, нижчому рівні - комерційні та спеціалізовані банки ( іпотечні , інноваційні ) та інші небанківські кредитно – фінансові інститути , що функціонують у різних сферах діяльності. Кожний елемент банківської системи відіграє важливу роль у життєзабезпеченні ринкової системи. Основне призначення банків – посередництво в переміщенні грошових засобів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців грошових ресурсів.Функції центрального банку :- регулювання грошового обороту через емісію банкнот і кредитування банків нижчого рівня ( головна функція );- банківський нагляд, регулювання діяльності комерційних банків економічними методами ( через дотримання комерційними банками економічних нормативів, встановлення резервів і визначення ставки рефінансування ) ;- визначення та проведення монетарної та валютної політики держави ;- забезпечення ефективності функціонування системи розрахунків у державі. В Україні роль центрального банку виконує Національний банк. Він має функціонувати досить автономно від уряду. Його головне завдання - забезпечення стійкості національної валюти, її купівельної спроможності. В цьому відношення функції Національного банку навіть вище державних, оскільки дії держави відображають, як правило, інтереси окремих галузей, підприємств і соціальних груп. Центральний банк відстоює загальнонародні інтереси і повинен проводити незалежну політику. Згідно з Законом України про Національний банк створюється Національна рада з питань грошово – кредитної політики у складі представників парламенту, президента, уряду , НБУ та комерційних банків. Цьому органу надані консультативні та спостережні функції при розробці та проведенні кредитно – грошової політики НБУ. Законодавчо закріплюються права та обов’язки головного банку країни. Національний банк України підзвітний Парламенту, що включає призначення Голови НБУ, щорічний звіт та аудиторський висновок про діяльність НБУ, а також інформування Парламенту про стан грошово – кредитного ринку двічі на рік. Комерційні банки - це приватні та державні банки, які працюють на комерційних засадах і здійснюють універсальні операції з кредитування промислових , торговельних та інших підприємств головним чином за рахунок тих грошових капіталів, які вони одержують. Мета комерційних банків - одержання прибутку. Вони мають, як правило , універсальний характер, створюються у формі пайових або акціонерних. Акціонерні можуть бути відкритого і закритого типів. *[* Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії , політ- економічний аспект , К. “ Вища школа ”, 1997 р.Комерційні банки успішно працюють за дотримання відповідних принципів :- робота в межах реальних ресурсів ;- повна економічна самостійність і відповідальність ;- взаємодія з клієнтами на ринкових засадах ;- регулювання діяльності економічними методами і в межах закону.Комерційні банки виконують такі функції :- створення грошей ;- посередництво в кредиті ;- стимулювання нагромаджень господарськими суб’єктами ;- посередництво в платежах і забезпечення розрахунково – платіжного механізму ;- посередництво в операціях із цінними паперами.Також виділяється група спеціалізованих фінансово - кредитних інституцій , діяльність яких обмежується певною сферою. Це іпотечні банки, які надають позички під заставу нерухомості ; інноваційні - під впровадження нових технологій ; кредитні спілки ( надають споживчий кредит ). У фінансово – кредитній сфері поряд із банками функціонують фінансово – кредитні посередники – інвестиційні фонди, довірчі товариства, страхові компанії, пенсійні фонди.Інвестиційні фонди акумулюють тимчасово вільні кошти фірм і приватних осіб, продаючи власні цінні папери. Отримані у таки спосіб кошти вони вкладають у цінні папери інших підприємств. В умовах перехідної економіки, в тому числі в Україні , інвестиційні фонди сприяють обігу приватизаційних майнових сертифікатів громадян, включаючи їх в акції роздержавлення підприємств. Довірчі товариства управляють майном приватних осіб чи підприємств, вкладають їхні кошти у цінні папери, продають одні й купують інші цінні папери з метою отримання прибутку.Страхові компанії та пенсійні фонди акумулюють кошти продажем страхових полісів або зберіганням страхових внесків ; отримані кошти вони вкладають в акції та облігації. Діяльність служб зайнятості спрямована на забезпечення ефективної зайнятості, створення банку інформації про вакансії та умови для професійної перепідготовки й фінансової підтримки безробітних . Крім банків до інфраструктурних ланок функціонування позичкового капіталу входять страхові компанії і пенсійні фонди, а також всілякі інвестиційні компанії, фінансові компанії, спеціалізовані фонди , тобто всі ті, хто бере участь у формуванні і функціонуванні позичкового капіталу . Вони все більшою мірою стають джерелом довгострокового кредитування, вступаючи в конкретну боротьбу на ринку капіталів. Усі фінансово – кредитні інститути мають комерційний характер, тобто здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку. 3.2 Небанківські фінансові інститути Важливою складовою кредитної системи є різні небанківські кредитно – фінансові інституції. Фінансові , інвестиційні компанії та інвестиційні фонди розміщують свої зобов’язання ( акції ) серед юридичних осіб та дрібних держателів і використовують одержані кошти для купівлі цінних паперів різних галузей економіки. Завдяки значній диверсифікації ( вкладення коштів у різні підприємства ) досягається певне розпорошення активів, знижується небезпека втрати заощаджень в разі банкрутства фірм, в акції вкладений капітал. Страхові компанії здійснюють специфічну форму залучення коштів - продаж страхових полісів. Одержані доходи вони вкладають насамперед в облігації та акції інших компаній, державні цінні папери. Наявність у кредитній системі різноманітних кредитно – фінансових інститутів розширює фінансові можливості індивідуальних клієнтів та дрібних фірм.Висновки Розглянувши тему курсової роботи, яка має назву “ Інфраструктура ринкової системи господарства ” можна зробити такі висновки : Ринок координує господарську діяльність у ринковій економіці. Він має складну внутрішню будову, яка охоплює різноманітні взаємопов’язані види ринків та його інфраструктуру. Аналіз видів та інфраструктури ринку дає змогу краще зрозуміти суть ринкових відносин. Складовою ринкової економіки є ринкова система . Ринкова система - це система ринків , цін і конкуренції . Саме система ринків , цін і конкуренції забезпечує координуючі й організаційні механізми , що виключають капіталістичний хаос у ринковій економіці , який породжують свобода підприємництва і вибору .Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура. Від того , наскільки добре вона розвинута залежить у кінцевому підсумку і ефективність функціонування ринкової економіки . Отже, інфраструктура - сукупність галузей підприємств і організацій , які забезпечують рух товарів , послуг , грошей , цінних паперів , робочої сили . Інфраструктура ринку - це система підприємств і організацій , які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили . Ринкова інфраструктура через свої елементи виконує такі основні функції : здійснює правове та економічне консультування підприємців і захист їх інтересів у державних і приватних структурах ; забезпечує фінансову підтримку, кредитування, включаючи лізинг, аудит, страхування нових господарських формувань тощо ; сприяє матеріально - технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств ; регулює рух робочої сили ; створює необхідні умови для ділових контактів підприємців ; здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування, що в кінцевому результаті забезпечує більш швидкий рух товарів і послуг від виробника до споживача . Крім загальної інфраструктури , яка обслуговує весь обсяг ринкових відносин, існує спеціалізована інфраструктура, яка забезпечує ефективне функціонування окремих ринків : товарів, капіталів, праці та ін. Так, ринок капіталу обслуговують фондові біржі, страхові та аудиторські компанії, брокерські контори, комерційні банки, інноваційні фонди, інвестиційні фонди регіонального регулювання, страховий нагляд, інспекції з контролю за цінними паперами , валютні біржі ; ринок товарів - товарні біржі, торговельні дома та торгово – посередницькі фірми , комерційні центри бізнесу , лізингові компанії, аукціони, ярмарки, державні резерви праці - біржі праці, центри підготовки кадрів, державні фонди сприяння зайнятості, підприємництва, пенсійні фонди, фонди зайнятості. До інфраструктурних ланок функціонування позичкового капіталу також входять страхові компанії і пенсійні фонди, а також всілякі інвестиційні компанії, фінансові компанії, спеціалізовані фонди , тобто всі ті, хто бере участь у формуванні і функціонуванні позичкового капіталу .

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИБашнян Г.І. , Лазур П.Ю. , Медведєв В.С. Політична економія , К., Ніка - Центр, 2000 р.Башнян Г.І. , Лазур П.Ю. , Медведєв В.С. Політична економія , К., Ніка - Центр, 2000 р.Базилевич В.Д. , Попов В.М. Економічна теорія - Політекономія – “ Прес ”, 2001 р.Башнян Г.І. , Лазур П.Ю. , Медведєв В.С. Політична економія , К., Ніка - Центр, 2000 р.Борисов Е.Ф. Економічна теорія , підручник , М. 1997 р.Гальчинський А.С. , Єщенко П.. , Палкін Ю.І., Основи економічних знань .- К. :Вища школа , 1998 р.Диба М.І. Регулювання у сучасній економічній системі : монографія . – К. : КНЕУ. 2000 р.Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії , політ- економічний аспект , К. “ Вища школа ”, 1997 р.Кривенко К.Т. Савчук В.С. Бєляєв О.О. , Політична економія ,К. – 2001 р.Мочерний С.В. , Основи економічної теорії , Тернопіль ,АТ “ ТАРНЕКС ”, 1993 р.Економіка України , журн. № 2, 2001 рік .Економіка України , журн. № 9, 2001 рік .Економіка України , журн. № 7, 2001 рік .Фінанси України , журн. № 7, 2002 рік.Фінанси України , журн. № 10 , 2002 рік.