Смекни!
smekni.com

Здійснення іноземних інвестицій у вільних економічних зонах (стр. 2 из 17)

1) складські і транзитні зони;

2) промислові вільні (експортно-виробничі) зони;

3) комплексні зони вільного підприємництва (вільні порти, спеціальні економічні зони і зони обробки інформації).

Зони спочатку відрізнялися своєрідною комерційною "екстериторіальністю" : безмитним ввезенням та вивезенням (крім товарів, призначених для вживання в тій же країні), полегшенням у використанні різного виду зручностей - для складування, упакування тощо.

Розвиток концепції сучасних експортно-орієнтованих зон за останні 20 років являється ілюстрацією того, як під впливом різних факторів початкова концепція була перетворена у різних країнах, в зв'язку з пристосуванням її до умов національних економік різних країн. В зв'язку з цим необхідно відмітити деякі нові аспекти:

1. Привілеї та переваги зон, замість того, щоб бути сконцентрованими на чітко визначеному просторі, були розповсюджені на інші підприємства (місцеві та ті, що належать іноземцям), які діють у різних частинах країни. Передбачалось, що привілеї та переваги (наприклад валютний режим, податкові пільги тощо) будуть мати такий ж позитивний вплив на експорт та імпорт по всій країні, як це мало місце в рамках спочатку створеної зони.

2. Експортно-орієнтовані зони почали також виконувати функції сприяння імпорту (як приклад вільна зона Манаус у Бразилії, яка на даний час працює для задоволення потреб внутрішнього ринку).

3. Закріплення місцевих підприємств у експортно-орієнтованих зонах. У деяких країнах участь місцевих підприємств або фірм і місцевого капіталу (наприклад в Індії) досить значна.

4. Новація більш характерна для Китаю - поява та розповсюдження такої точки зору, що зонами повинні бути великі території, а не невеликі промислові анклави. Цей підхід ілюструє термін "спеціальна економічна зона, який використовується у цій країні". Подібні зони спочатку були задумані як великі території, в деяких випадках це були цілі провінції, такі як, наприклад, зона острова Хайнань. Деякі країни намагаються розширити свої експортні зони до таких меж, що вся країна стає однією великою зоною (наприклад Шрі-Ланка, Маврикій).

5. Тенденція, яка поки що формується - перетворення класичних промислових експортно-орієнтованих зон у зони, які спеціалізуються на наданні послуг.X

§ 2. Різні форми вільних економічних зон.

В зв'язку з тим, що об'єм роботи не дозволяє більш детально зупинитися на кожному з вказаних у табл. №1 типі вільних економічних зон, ми розглянемо лише основні з тих, які найбільш використовуються у світі. На деяких ми зупинимось більш детальніше, зокрема таких як банківські зони та ін.

1) Вільний порт (порто-франко) і вільна торгова зона.

Ці дві форми є найбільш поширеними.

Вільна торгівельна зона (далі "ВТЗ") - це обмежений простір, на якому дозволена безперешкодна торгівля з іншими країнами світу. Товари можуть ввозитися в зону і вивозитися з неї без митного контролю, можуть зберігатися на протязі різних періодів - від 15 днів до одного року без стягнення податків, чекаючи, наприклад, можливості надходження на ринок даної країни.

Як правило, "ВТЗ" користуються фірми, дальність яких пов'язана з імпортними і експортними поставками.

Вільний порт (порто-франко) займає найбільший простір та має найширше застосування. Він може включати у свою структуру "ВТЗ" і охоплювати ціле місто. Крім переміщення, поміщення вантажу на склад та комерційної діяльності, товари можуть видозмінюватися, вироблятися та збиратися у середині цього простору.

Магазини, що знаходяться поза митним контролем "д'юти-фрі шоп" є розширенням поняття "ВТЗ" і розташовуються в портах та аеропортах. Туристи можуть придбати в них певні товари, які не обкладаються податком.

2) Вільні промислові зони експорту.

Визначення, запропоноване конференцією ООН з питань торгівлі і розвитку, таке.

"вільна промислова зона експорта" (далі ВПЗЕ) є відносно недавно виниклою різновидністю форми "ВТЗ" і являє широко розповсюджену форму, яка відповідає певній локалізації, і як правило, розташована всередині порта або примикає до нього, що належить і відноситься до тієї частини, в якій торгівля з іншими країнами світу дозволена без обмежень

Товари можуть ввозитися і вивозитися в/з ВПЗЕ без будь-якого митного контролю Вони можуть перебувати на складах магазинів на протязі різних періодів і при необхідності перепаковуватися.

Цінності, що надходять із ВПЗЕ до країни-власника підлягають митному обкладенню згідно з діючими правилами.

ВПЗЕ дають можливість більш специфічного використання споруд та послуг з точки зору виробничої діяльності, - такої, наприклад, як переробка імпортованої сировини і проміжних послуг в кінцеві продукти, призначені, як правило, для експорту, а також і для внутрішнього ринку, які обкладаються у даному випадку передбаченими митними платежами.

ВПЗЕ утворює таким чином промислову зону, розташовану фізично та/або адміністративне поза митними бар'єрами і орієнтовану на виробництво в плані експорту.

Сприятливі умови, які вона забезпечує, носять демонстративний характер, щоб залучити інвесторів і створити зручності для їх розташування. Подібно до традиційних вільних зон (вільні торгівельні зони і порто-франко) вільні промислові зони експорту надають фірмам, які займаються імпортними та експортними операціями велику різноманітність заходів, пов'язаних, головним чином, з оподаткуванням.

3) Вільні зони, які звуться виробничими - категорія, яка входить до категорії вільних промислових зон експорту, одержали недавно такі різновиди

1. Вільні зони експорту, в яких виробництво орієнтується на експорт;

2 Вільні зони імпорту, які націлені на виробництво на території країни-власника, але зовнішніми інвесторами, товарів, потреба в яких існує на внутрішньому ринку;

3. Підприємницькі зони, які мають на меті залучення інвесторів в міста або регіони, що знаходяться в занепаді або з метою їх розвитку;

4. Технологічні вільні зони, призначені для здійснення виробництва, що основується на передових технологіях.

4) Нова форма: вільні банківські зони.

Концепція вільної економічної зони знайшла застосування не тільки в промисловому і комерційному секторі фінансова система також має у своєму розпорядженні вільні зони.

Вільна банківська зона або офшорна (оff-chore) банківська зона - це географічний простір, в якому будь-які банки вільно здійснюють свою діяльність, але при виконанні двох умов: по-перше - вони повинні працювати лише з іноземною валютою, іншими словами, з валютою, яка мається в розпорядженні банка за кордоном, по-друге - повинні мати відносини тільки з тими хто не проживає у даній місцевості.

У більшості вільних банківських зон, відсутній податок з обороту, податок на комісійні або податок з капіталу. Податок на прибуток в більшості існуючих зон нижче ніж в країні походження. Банки таким чином сплачують меншу кількість податків.

Перевага, пов'язана з оподаткуванням, міститься у тому, що вільні банківські зони пропонують найбільш цікаве оподаткування процентів. Банки не здійснюють відрахування у першооснові на проценти вкладів і, відповідно, являються особливо конкурентоспроможними в цій області.

Відсутність регламентації грошових курсів дозволяє банкам, представленим у вільній банківській зоні, вільно розпоряджатися своїми грошовими коштами і обирати вирахування вексельних курсів, які вони мають намір здійснювати.

В вільних економічних зонах відсутні обов'язкові резерви або прикриття кредиту. Банки, що здійснюють свою діяльність в таких зонах, можуть таким чином підвищувати свою конкурентоспроможність по відношенню до інших банків, що стосується збору внесків та збільшення кредитів.

Дотація_в капітал скорочена до мінімуму. Фінансові заклади можуть таким чином заморожувати мінімальну частину капіталу, збільшуючи тим самим сферу їх діяльності. Запаси власних фондів і ліквідність досить незначна (за винятком Гон-Конгу).

Географічні переваги - цей фактор дуже часто е вирішальним при виборі комерційним банком вільної банківської зони. Гон-Конг, Сінгапур і Бахрейн крім фіскальних і структурних переваг, мають вигоду і з місця свого розташування. Гон-Конг і Сінгапур забезпечують доступ до товарів з Далеко­східної Азії, Бахрейн - для Середнього Сходу.

Географічне розташування України, що знаходиться на кордоні Західної Європи, але за рамками ЄЕС, має у даному випадку, певні переваги.

Вільні банківські зони пропонують банкам підтримку ринку на протязі 24 годин на добу, для керування їх ресурсами у валюті. Крім того, у їх розпорядженні часто знаходиться ультрасучасна інфраструктура:

телекомунікаційні мережі, нерухоме спорядження та готелі, сполучення з міжнародними аеропортами.

Вигоду дістають не тільки банки, а й країна, на території якої розташовується вільна банківська зона.

Значні витрати на створення інфраструктури компенсуються витратами зарубіжних банків на їх функціонування Банки сплачують платню службовцям і несуть місцеві витрати. Таким чином прибутки країни-власника багато в чому залежать від структури персоналу. Якщо персонал складається головним чином із іноземців, національна економіка дістає з вільної зони незначну вигоду, в протилежному випадку вигода може бути досить істотною для країни, в якій розташовується зона.

Необхідно відзначити, що у ряді країн доля, пов'язана з витратами банків off-chore, у валовому національному продукті досягає 10% і по своєму значенню часто буває джерелом прибутків номер два, поступаючись лише туристичній діяльності. Оподаткування, навіть мінімальне, дозволяє країні мати вигоду від перебування банків на її території.