Для визначення потреби у взаємозамінюваній продукції враховується як потреба у кожному її виді, так і в продукції загального призначення, яка може бути задоволена за рахунок як даного, так і інших видів.
Під час розрахунків взаємозамінюваних видів продукції мають ураховуватись ефективність виробництва та споживання на основі питомих приведених витрат на одиницю зіставленого ефекту й можливостей розширення виробництва прогресивних видів продукції. Проект плану виробництва продукції в натуральному виразі має бути обґрунтований техніко-економічними показниками, загальними для всієї галузі.
У зв'язку зі специфікою довгострокового плану пропонуються такі методи розрахунків товарної (валової) продукції:
• у монопродуктових галузях — прямий розрахунок;
• у галузях, де весь обсяг продукції пов'язаний з кількома виробами, — виходячи з динаміки їх виробництва й тенденцій зміни
товарної (валової) продукції, яка припадає на одиницю даного продукту;
• у галузях з великою кількістю видів продукції загальний обсяг визначається на основі укрупнених розрахунків по груповій номенклатурі, середній ціні по групі та її зміни під впливом асортиментних зрушень.
Загальний обсяг промислової продукції по кожній галузі розподіляється за економічним призначенням на засоби виробництва (група А) і предмети споживання (група Б).
У плані обсягу виробництва в натуральному виразі визначають конкретні види продукції чи групи виробів, які необхідно виготовити в планованому періоді. Всебічна виробничо-господарська діяльність галузі й підприємства може бути оцінена на основі системи натуральних (тонни, м2, м3, декалітри, центнери, шт. і т. д.) і вартісних показників. Для цього встановлений у програмі випуск продукції в натуральному виразі переводиться у вартісний вираз.
До основних вартісних показників продукції належать валова (товарна) продукція, валовий оборот, реалізована, умовно чиста, чиста, нормативно-чиста продукція. Товарна продукція включає вартість готових виробів, напівфабрикатів власного виробництва, продукції допоміжних і підсобних виробництв, яка призначена для продажу, вартість робіт промислового характеру, які виконані для сторонніх замовників.
У валовий оборот включаються всі готові вироби, напівфабрикати й роботи незалежно від їх призначення — для реалізації на сторону чи для використання у власному виробництві. Реалізована продукція включає вартість призначених для поставки та належних до оплати в плановому періоді готових виробів і напівфабрикатів, а також робіт промислового характеру, реалізованих на сторону. Виключивши з обсягу валової продукції вартість матеріальних витрат на її виготовлення, отримаємо умовно чисту продукцію, а після відрахування з неї суми нарахованої амортизації — обсяг чистої продукції.
Обсяг виробництва продукції обґрунтовується розрахунками виробничих потужностей, основних фондів, інвестицій, матеріальних витрат і трудових ресурсів з урахуванням ефективного їх використання.
Під виробничою потужністю підприємства розуміється максимально можливий річний випуск продукції запланованого асортименту або обсяг переробки сировини при повному використанні встановленого устаткування й виробничих площ відповідно до прийнятого режиму роботи з урахуванням застосування передової технології. Розрахунки потужності мають бути реальними, але вони часто не співпадають з виробничою програмою через упущення в роботі та її організації, відсутність електроенергії, вихід з ладу машин, механізмів, устаткування та ін.
Під час розрахунків потреби в потужностях необхідно визначити максимальний обсяг виробництва продукції на діючих потужностях, а потім визначити потребу в нових для виконання виробничої програми.
В обґрунтуванні потреби в нарощуванні виробничих потужностей розробляється баланс на кінець планового періоду за переліком промислової продукції та відповідно до схеми балансу, яка викладена в переліку показників для розробки основних напрямів перспективного плану.
Найважливішими узагальнюючими показниками обґрунтування плану виробництва є розрахунки відтворення основних фондів у промисловості. Вони здійснюються з метою обґрунтування програми галузі (підгалузі) чи підприємства, пошуків шляхів удосконалення структури основних фондів, підвищення завантаження устаткування й коефіцієнту змінності, визначення додаткової потреби в устаткуванні, забезпечення підвищення фондовіддачі.
Обсяг основних виробничих фондів може визначатися за допомогою двох методів: виходячи з обсягу випуску продукції й фондовіддачі або з фондоозброєності, чисельності працівників і продуктивності праці. При першому методі необхідно виходити із підвищення фондовіддачі, а при другому — з більш швидкого зростання продуктивності праці порівняно з його фондоозброєністю. При цьому необхідне взаємоузгодження розрахунку основних виробничих фондів двома цими методами, яке здійснюється шляхом зіставлення різних варіантів фондовіддачі, фондоозброєності та продуктивності праці.
Потреба промисловості в інвестиціях включає витрати на реконструкцію й технічне переозброєння, будівництво нових і розширення діючих підприємств, відшкодування вибулих основних фондів, підтримання діючих потужностей і створення необхідного наробку, а також на проведення заходів з охорони природи й раціонального використання її ресурсів.
План виробництва продукції промисловості обґрунтовується розрахунками матеріальних витрат, потреба в яких визначається на основі середньогалузевих норм витрат сировини, матеріалів, палива, теплової та електричної енергії, а також відповідних обсягів виробництва продукції. Матеріальні витрати розраховуються в натуральному виразі на виробництво одиниці продукції, а також у натуральному й вартісному (на 1 млн. грн.) виразі.
У плані поряд із загальними напрямами мають передбачатися заходи, які враховують специфіку відповідної галузі промисловості,— з уловлювання й використання цінних речовин і компонентів, які викидаються зі стічними водами, з газами, що відходять при добуванні та збагаченні корисних копалин.
Планування розвитку сільськогосподарського виробництва та обчислення його обсягів. основні напрямки інтенсифікації аграрної сфери
На етапі формування ринкових відносин планування розвитку сільського господарства здійснюється на основі використання біржової торгівлі та інших каналів реалізації продукції та самостійності товаровиробників.
Потреба в сільськогосподарських продуктах (з виокремленням потреби держави) визначається їх кількістю, необхідною для:
• задоволення потреби населення в продуктах харчування, у тому числі для формування ринкових фондів;
• витрат на виробничі потреби сільського господарства (насіннєві, фуражні, страхові й перехідні фонди, витрати молока на випоювання молодняка тварин, яєць на інкубацію та ін.), у тому числі для створення державних ресурсів;
• промислової переробки на технічні цілі (включаючи виготовлення вина з винограду, плодів і ягід);
• експорту;
• поповнення державного резерву;
• приросту перехідних залишків у заготівельних, торгових і промислових підприємствах і організаціях.
При плануванні необхідно передбачити: взаємозв'язок обсягів виробництва сільськогосподарської продукції із заходами підвищення родючості земельних угідь і продуктивності тварин; раціональне використання отриманої продукції; подальшу спеціалізацію розвитку виробництва й первинної переробки, промислів згідно з розвитком підприємств харчової, легкої промисловості та інших її галузей. Валова продукція сільського господарства розраховується в порівнянних цінах з виділенням рослинництва й тваринництва.
Під час розробки плану використовуються техніко-економічні показники: виробництво продукції на 100 га сільськогосподарських угідь (ріллі), продуктивність тваринництва (надої молока на корову, виробництво яєць на одну несучку), виробіток на трактор, комбайн, енергоозброєність та ін.
Для визначення загальних обсягів валового виробництва продукції в сільському господарстві необхідно спочатку розрахувати показник загального обсягу виробництва в громадському та приватному секторах. Визначення загального обсягу продукції сільського господарства у вартісному виразі проводиться на основі грошової оцінки натуральних показників окремих видів виробленої продукції протягом року. Ці показники обчислюються в поточних та порівнянних цінах. Грошова оцінка дає можливість визначати вартість різних видів продукції не тільки по галузі, а й по окремих групах господарств. Визначення вартості сільськогосподарської продукції в поточних цінах проводиться за допомогою Інструментарію з розрахунку загального обсягу продукції, матеріальних витрат і чистої продукції сільського господарства у вартісному та натуральному виразі — на основі розроблених Держкомстатом України вартісних балансів основних сільськогосподарських продуктів. Для визначення обсягів виробничого споживання (наприклад, насіння) використовують дані річних звітів сільськогосподарських підприємств, звіти щодо заготівель, баланси сільськогосподарської продукції, іншу статистичну інформацію про виробництво продукції та її використання. Обсяги проміжного споживання в порівнянних цінах розраховуються на підставі статистичного звіту, який містить інформацію про виробниче споживання основної сільськогосподарської продукції в натуральному виразі в сільськогосподарських підприємствах. Для визначення валового виробництва продукції в особистих підсобних господарствах населення та фермерських господарствах здійснюються вибіркові обстеження в регіонах країни, підсумки яких поширюються на всю сукупність таких господарств України. Розрахунок обсягу витрат продукції сільськогосподарського походження у фактичних та порівнянних цінах у особистих підсобних та фермерських господарствах проводиться так само, як і в господарствах громадського сектора. Напрями використання основних сільськогосподарських продуктів — зерна та продуктів його переробки, картоплі, овочів, баштанних культур, соняшнику, плодів та ягід, м'яса, молока — визначаються за даними натурально-вартісних балансів цих продуктів по особистих підсобних і фермерських господарствах. Передбачається, що обсяг виробництва продукції сільського господарства без внутрішньогосподарського споживання у вартісному виразі буде значно меншим від обсягу валової продукції, розрахованої за діючою на даний час методологією.