Регулювання ринку цінних паперів в Україні сьогодні здійснюється як державними органами, так і організаціями учасників фондового ринку, які саморегулюються.
До групи законодавчих актів, якими регулюються відносини на українському фондовому ринку, варто віднести Закони України “Про власність”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про господарські товариства”, “Про заставу”, “Про приватизаційні папери”, “Про банки та банківську діяльність”. Більш системна і цілеспрямована робота в напрямку розвитку законодавства України в сфері цінних паперів почалась після прийняття Указу Президента України від 12.06.04 р. № 446/5 “Про державну комісію з цінних паперів і фондового ринку” (ДКЦПФР) і Закону України від 30.10.04 р. “Про державне регулювання ринку цінних паперів України”. З прийняттям цього закону було створено законодавчу базу регулювання фондового ринку, визначено шляхи і засоби цього регулювання, надано широкі повноваження для здійснення єдиної державної політики на ринку цінних паперів відповідному державному органу - Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦП).
Емітентами цінних паперів в Україні є: Уряд України, державні підприємства, що перетворюються в акціонерні товариства, комерційні банки, діючі акціонерні товариства, комерційні структури, органи місцевого самоврядування, а також фізичні особи.
Обсяг випуску вітчизняних цінних паперів динамічно зростав і на кінець 2006 року Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку було зареєстровано емісій цінних паперів на загальну суму більш, ніж 24,5 млрд. грн. (без урахування державних цінних паперів), у тому числі: акції - 24,162 млрд. грн.; облігації підприємств - 0,137 млрд. грн.; облігації місцевих позик - 0,0005 млрд. грн.
Організаційно оформлений ринок у нашій країні представлено біржами і торгово-інформаційними системами (ТІС).
На сьогодні в Україні зареєстровано 6 фондових бірж, у тому числі Донецька фондова біржа (ДФБ).
Загальний обсяг торгів на організаційно оформлених ринках протягом 2002-2005 рр. мав тенденцію до зростання. Так, у 2004 році він склав 48,2 млн. грн., у 2005 році - 761, 9 млн. грн., а в 2006 році знизився до 688,5 млн. грн., тобто на 10%, на що вплинула осіння фінансова криза.
В Україні, на відміну від розвинутих країн, превалює позабіржовий неорганізований ринок. Це результат приватизаційних процесів попередніх років. На неорганізований позабіржовий ринок у 2006 році припадало близько 89% від загального обсягу угод по цінних паперах.
На даний момент на фондовому ринку України здійснюють свою діяльність 1630 професійних учасників фондового ринку.
У дисертаційній роботі розглянуто особливості обігу двох видів цінних паперів: облігацій і акцій. На фондових ринках країни мають обіг три види облігацій: державні, муніципальні, облігації підприємств. Державні облігації підрозділяються на облігації внутрішньої (ОВДП) і зовнішньої позики (ДОЗП).
Першу муніципальну позику в Україні було здійснено у 2003 році в місті Києві. За період 2003-2005 рр. рішення про випуск облігацій місцевих позик на загальну суму 400 млн. грн. були прийняті в 11 регіонах. Фактично ж облігаційні позики були здійснені в 10 регіонах на загальну суму 222 млн. грн. За станом на 01.01.2006 року в обігу знаходилося муніципальних облігацій на суму 192,5 млн. грн. У 2006 році Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку зареєструвала одну емісію облігацій місцевої позики обсягом 0,5 млн. грн.
Відсутність активного обігу облігацій місцевої позики на вторинному ринку пояснюється тим, що учасники фондового ринку не мають централізованого доступу до проспектів емісії муніципальних облігацій і інформації про кількісні результати проведення емісії.
Акції у сучасній практиці фондового ринку України проходять в основному через первинний ринок на біржових торгах, а вторинний ринок здійснює обіг цих активів через позабіржову фондову торговельну систему (ПФТС) і на позабіржовому неорганізованому ринку. Існуюча інформація щодо котування акцій не дозволяє зробити висновки щодо доходністі цих активів, а вторинний їх обіг відбувається через операторів, що володіють, найчастіше, конфіденційною інформацією про економічний стан емітентів, або про перспективи, що намічаються.
З вищевикладеного можна зробити висновок: фондовий ринок України регулюється законодавчими і нормативними актами на сучасній основі; ринок має біржову і позабіржову складові; активи облігацій представлено державними облігаціями внутрішньої і зовнішньої позики та муніципальними облігаціями; інформація про котування є неповною і поданою у перекрученому вигляді, що робить ринок непрозорим і не дає потенційним інвесторам можливості адекватно оцінити ситуацію.
У роботі розглянуто характеристики двох видів цінних паперів: облігацій та акцій.
Облігація має кілька якісних параметрів, визначення яких пов'язано з її номінальною вартістю. Поряд із різницею в цінах придбання, продажу і погашення облігацій складовою частиною доходу для інвестора будуть купонні виплати або купонний доход по облігаціях.
Період обігу облігацій і розмір купонного проценту мають прямо пропорційну залежність: чим більше термін обігу облігації, тим вище розмір купонного проценту для мінімізації інфляційного впливу. Крім того, купонний процент у вигляді плати за надану позику буде ще залежати і від оцінки як самого емітенту, так і його паперів.
Курс акції (ціна) визначається в першу чергу її цінністю (вартістю) для емітента та інвестора.
Цінність для інвестора полягає в тому, що цінний папір приносить певний доход. Цей доход може реалізуватися як при виплаті процентів і дивідендів, так і при зростанні курсу на біржі або позабіржовому ринку. Загальний рівень доходу порівнюється з ризиком, що несе власник цінного паперу. Це співвідношення використовується для зіставлення з доходністю і ризикованістю розташування грошей у банку.
Попит на цінні папери з боку інвестора формується згідно з прибутковістю, ризикованістю та ліквідністю розташування в них коштів.
На підставі аналізу характеристик цінних паперів зроблено такі висновки:
· емісія облігацій повинна враховувати обсяги можливих інвестицій, ринкову процентну ставку на капітал, темпи інфляції, що визначають ступінь дисконтування вартості планованої облігації й обсягу випуску; цим же чинникам підпорядковані прогнози періодичності і проценту купонних виплат, терміни погашення, доходність до погашення і номінальна вартість облігації, тобто сукупність показників, що визначають інтерес інвесторів до цих активів;
· ефективний обіг облігацій визначається доходністю до погашення, дисконтованої щодо процентної ставки на капітал з оцінкою ризику купонних неплатежів;
· обіг акцій з оперативним компонуванням портфеля активів потребує оцінки ризику, пов'язаного зі зміною процентної ставки на капітал, відносної доходності, оцінки активів і кількості акцій цих активів у портфелі таким чином, щоб реальний доход був не нижче прогнозованого граничного значення.
Дослідження існуючих методів і економіко-математичних моделей характеристик цінних паперів і особливостей їх застосування в умовах України, привели до таких висновків:
· існуючі моделі прогнозу ринкової вартості облігацій дозволяють знаходити тільки зсунуті оцінки;
· прогнози по моделях дисконтування на різного роду процентні ставки (ринкова, спот-ставка) поступаються відповідним експертним оцінкам;
· оцінка дисконтованої ринкової вартості і доходності купонних облігацій у періоди міжкупонних виплат провадиться ітеративним шляхом;
· прогнози ризику купівлі-продажу облігацій, що мають різні ймовірності здійснення купонних платежів, ґрунтуються на зіставленні будь-яких активів з активами головних корпорацій, які мають встановлений рейтинг, що для поточних умов фондового ринку України не є прийнятним;
· розрахунок обсягів емісії, періодичность купонних виплат і погашення державних облігацій і облігацій місцевого значення не враховують ринкового балансу з можливими інвестиціями;
· економіко-математичні моделі формування і управління портфелем облігацій спираються на зіставлення вартостей постійної складової портфеля активів і складової, що оновлюється, вони не формалізовані для прогнозів прибутку та доходності багатоваріантних активів і їх складових;
· моделі прогнозу і управління портфелем акцій, розроблені відповідно до методик Г. Марковіца і Дж. Тобіна, не дозволяють одержувати переконливі та незсунуті оцінки прогнозу прибутку і доходності по операціях із цінними паперами для умов фондового ринку України, що має високу амплітуду і частоту коливань котувань акцій;
· аналіз особливостей фондового ринку України, обігу ризикових і безризикових активів, існуючих методик і моделей прогнозу вартості та управління ризиковими і безризиковими активами показує, що актуальною є розробка моделей і алгоритмів, які повинні бути інструментом емітентів і інвесторів, які здійснюють операції з цінними паперами на первинному і вторинному, біржовому і позабіржовому фондових ринках;
· при випуску (емісії) цінних паперів - облігацій і акцій, емітенту необхідно мати математичні моделі, що дозволяють прогнозувати ціну (вартість) паперів, що випускаються в обіг з визначеним номіналом, таким чином, щоб задовольнити попит на ринку і не опинитися у збитку; в свою чергу, інвесторам, що здійснюють операції купівлі-продажу цінних паперів, необхідно мати інструмент прогнозу ціни купівлі-продажу цінних паперів, їх доходності і ризику вкладень капіталу у ці активи й ступінь ризику портфеля цінних паперів, що формується.
У другому розділі “Розробка економіко-математичних моделей прогнозу характеристик цінних паперів” вирішуються задачі економіко-математичного моделювання вартості і попиту облігацій різноманітних видів, як інструменту емітента, а також синтезування моделей оцінки доходності купонних облігацій в умовах неплатежу; моделювання прогнозу доходності портфеля облігацій різних видів з оцінкою ризику, обумовленою нестійкістю процентних ставок на капітал; моделювання прогнозу вартості і доходності портфеля акцій як інструменту інвестора.