Смекни!
smekni.com

Конкурентоспроможність національної економіки і валютний курс: оцінка впливу, прогнозування динаміки (стр. 2 из 7)

Запропоновані методичні підходи до оцінки стану конкурентоспроможності національної економіки, що враховують кількісні та якісні характеристики конкурентоспроможності на основі рейтингової оцінки макроекономічних факторів, темпів змін макроекономічних показників, кореляційних зв'язків між макроекономічними показниками, динаміки обмінних курсів в залежності від практики валютного регулювання в країні, змін структури та обсягів зовнішньої торгівлі.

Розроблено прогноз результативного показника конкурентоспроможності країни (валютного курсу) на основі методу інтенсивності та тенденцій розвитку, який доповнено методологічним положенням про використання в ньому поряд з узагальнюючим параметром індекса інфляції (індекса споживчих цін), що дозволило підвищити майже вдвічі точність отриманого прогнозу.

Розроблено модель конкурентоспроможності національної економіки на основі рівняння множинної регресії, в якій результативний показник (валютний курс) виступає в якості узагальнюючої характеристики, що складається під дією макроекономічних показників. Це дозволило розглядати конкурентоспроможність комплексно з позиції прийнятої в країні практики державного регулювання. Запропоновано новий порядок розрахунку обмінного курсу, який, на відміну від діючої практики, дозволить утримувати високий рівень конкурентоспроможності національної економіки на основі ефективного впливу на процеси її формування.

Розроблено положення щодо використання фіксованого режиму курсу в умовах високої інфляції, що властиві національній економіці, як механізму забезпечення конкурентоспроможності країни на світових ринках, які базуються на використанні запропонованого модельного апарату в трьох короткострокових прогнозах динаміки конкурентоспроможності національної економіки і визначенні впливу на динаміку конкурентоспроможності змін макроекономічних показників.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що використання запропонованої моделі підвищить точність оцінки та прогнозування динаміки конкурентоспроможності економіки України в залежності від державного регулювання.

Запропонований інструментарій дослідження, окремі положення якого розроблено до рівня методики, є придатним для оцінки і прогнозування показників конкурентоспроможності, оскільки дозволяє об'єднати в рамках побудованої моделі велику кількість різнорідних економічних характеристик, що відображають динаміку явища. Простота інструментарію і доступність засобів обробки статистичної інформації дозволяє використати запропоновану методологію дослідження на всіх рівнях народногосподарського механізму. Модель є достовірним інструментом оцінки конкурентоспроможності національної економіки і управління факторами позитивного впливу на неї, оскільки вони є об'єктами державного регулювання.

Запропонована в роботі методологія дослідження використана в роботі Департаменту міжнародного торговельно-економічного співробітництва Міністерства економіки України (довідка № 28-33/458 від 21.06.2006 р), Управління прогнозування грошового потоку Державного казначейства України (довідка № 03-04/200-2915 від 24.04.2006 р) та Вищого закладу освіти “Національна академія управління” (довідка № 03/762 від 24.07.2007 р), що підтверджує як її достовірність, так і можливість застосування отриманих результатів у практичній діяльності. Іншим підтвердженням достовірності результатів дослідження є перевірка їх за допомогою стандартних методів, прийнятих в статистиці.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження було оприлюднено на Науково-практичній конференції аспірантів і студентів Інституту міжнародних відносин (м. Київ, 2006 р) та Другій міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми становлення ринкової економіки: інформаційне та фінансове забезпечення діяльності підприємницьких структур" (м. Севастополь, 2006 р).

Публікації. По темі дисертаційного дослідження опубліковано п'ять одноосібних наукових праць загальним обсягом 2,8 друк. арк., з них 4 - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 214 сторінках машинописного тексту, містить 28 рисунків та 8 таблиць, одна з яких розміщена на окремому аркуші. Список використаних джерел містить 98 найменувань і розміщений на 8 сторінках. Додатки розміщені на 36 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі "Теоретичні аспекти конкурентоспроможності національної економіки та валютного курсу" досліджено економічну сутність конкуренції, конкурентоспроможності національної економіки як форми її прояву, методологічні проблеми створення структурованої системи показників для її оцінки, теоретичну сутність валютного курсу.

Конкуренція як об'єктивне економічне явище, присутнє в діяльності господарюючих суб'єктів, найчастіше визначається як суперництво між ними з метою успішного просування на ринок своїх товарів. З позицій теоретичних основ самого явища, конкуренція є відображенням об'єктивних процесів, властивих господарській діяльності: зниження витрат виробництва або задоволення потреб споживачів. Сама ж боротьба та притаманне їй суперництво є видимою частиною, предметом розгляду в економічних доктринах, у рамках яких конкуренція розуміється з точки зору прояву в ціновій і неціновій формах.

У більшій мірі дослідженими залишаються нецінові форми конкуренції, що базуються в сучасній економічній науці на понятті конкурентних переваг, початковим постулатом якої є наступне: конкурентоспроможність може бути надбана або втрачена внаслідок дій учасників економічної діяльності. Оскільки явище проявляється як процес, що має природні межі (надбання або втрата внаслідок тих або інших подій, дій), центр тяжіння в цій теорії переноситься з сутнісної сфери в більш практичну, операційну, причому конкуренція ототожнюється зі стратегією і тактикою конкурентної боротьби, яка набуває самодостатнього характеру.

Загалом, більш обгрунтованим є положення про номінальну конкурентоспроможність економіки країни внаслідок того, що вона вимушена виходити на світові ринки зі своїми товарами, і тільки конкурентоспроможність її може бути різною. У числі недостатньо розроблених у рамках сучасної теорії конкурентних переваг проблем знаходиться систематизація чинників, в числі яких до основних віднесені параметри попиту, параметри факторів, стратегія і структура національних фірм, структура галузей. Неосновними, супутніми чинниками в рамках теорії вважалися роль уряду і випадкові події. Динаміка конкурентоспроможності з позицій цієї теорії є нечітко визначеною, і зводиться до опису мікроекономічних систем. Наприклад, параметри попиту в її рамках розглядаються як сегментна структура внутрішнього ринку, структура і характер попиту з боку національних користувачів, величина попиту і характер його зростання (величина внутрішнього ринку), що в умовах сучасної політики державного регулювання, яка прийнята у світі, і поглиблення глобалізації світової економіки вже не може відігравати ролі визначальних характеристик. Недостатньо структурованою залишається в рамках теорії і система факторів (параметри факторів), яка розподіляється за походженням (основні і розвинені штучно), за ступенем спеціалізації (загальні і спеціалізовані), за способом надбання (наявні природно і створені штучно).

Однак головним недоліком теорії конкурентних переваг, на наш погляд, є те, що в її рамках втрачається значна роль державного регулювання, що робить проблематичним розгляд проблеми конкурентоспроможності передусім в міжнародному аспекті, який передбачає оцінку її з позицій, по-перше, якісних і цінових характеристик товарів і послуг даної країни на світових ринках, і, по-друге, стабільності зростання її економіки як передумови для утримання або збільшення національних конкурентних переваг. При визначенні конкурентоспроможності країни у рамках цього підходу виходять з того, що за національними товарами і послугами на світових ринках стоїть цілеспрямовано орієнтована на їх виробництво економіка країни. Звичайно, роль державного регулювання економіки зростає в тих країнах, економіки яких втратили (повністю або частково) здатність до конкуренції в неціновій сфері, з одного боку, і не можуть змагатися з провідними світовими державами і спеціалізованими об'єднаннями в якості і спектрі запропонованих товарів, з іншого. Країни, що розвиваються, внаслідок об'єктивних причин не можуть досить ефективно підтримувати всіх національних виробників, а зосереджують свої зусилля на окремих напрямах діяльності, можливих для даного етапу.

Термін конкурентоспроможність, на наш погляд, обгрунтованіше використовувати для характеристики конкуренції в ціновій формі. Саме цінова форма робить можливою оцінку стану конкурентоспроможності за допомогою тих або інших вартісних показників, що отримали в статистиці народного господарства назву індикатори. Назва ця традиційна, але не зовсім вдала, бо не відповідає основним сутнісним особливостям, які мають бути властивими таким характеристикам, виключаючи їх динамічну складову, оскільки індикатор вказує на деякий фактичний стан середовища (явища). Навіть сам їх набір (порівняння індексів цін, порівняння вартості оплати праці в одиниці продукції, індекси явних порівняльних переваг, різні форми реальних обмінних курсів на базі цін, індикатори статистики платіжного балансу, економічної динаміки, умов господарювання, економічних структур і структурних зсувів) являє собою швидше систему показників динаміки зростання національної економіки, яка використовується, наприклад, для оцінки інвестиційної привабливості країни. Таким чином, на наш погляд, більш правильним є використання терміну показники.