Така система показників для оцінки конкурентоспроможності, на наш погляд, є неоднорідною і складною у використанні в силу того, що включає в себе розподіл по рівнях господарського механізму (конкурентоспроможність товару, підприємства, галузі, національної економіки в цілому). При цьому показниками її для товару вважаються технічний рівень і якість товару, а також вартісні показники, найважливішим з яких є ціна. Конкурентоспроможність підприємства характеризується набором показників (обсяги продажу, частка на внутрішньому і світових ринках, ресурсний потенціал, чистий дохід на одного зайнятого, кількість конкурентів), що практично не відрізняються від характеристик конкурентоспроможної галузі (чистий експорт, чистий дохід на одного зайнятого, частка імпортованої продукції на внутрішньому ринку, ресурсні і інфраструктурні характеристики).
Конкурентоспроможність економіки країни характеризується з точки зору або ресурсного підходу (технологія, наявність капіталу для інвестування, чисельність і кваліфікація людських ресурсів, наявність природних ресурсів, економіко-географічне положення країни), або факторного (динаміка зростання національної економіки, що є базою зміни позицій країни на світових ринках), або рейтингового (інтегральне відображення стану економіки за допомогою тієї або іншої системи показників). Так чи інакше система показників конкурентоспроможності країни включає в себе і її характеристики для елементів народногосподарського механізму і, що найголовніше, зовнішньоекономічну складову як основу і головну мету їх діяльності.
По суті вартісним показником конкурентоспроможності є баланс зовнішньоторговельних операцій, динаміка і пропорції якого найкраще проявляються в динаміці курсу валют. Внаслідок вказаних вище причин важливого значення набуває прийнята в державі політика відносного регулювання валютного ринку, зокрема, практика розрахунку курсів валют як фактора регулювання її зовнішньоторговельного балансу.
Суттєвим висновком із розглянутих теорій валютного курсу є двосторонній вплив між ним та зовнішньоторговельним балансом країни. Курсові режими визначають багато в чому макроекономічну політику держави щодо її зовнішньоекономічної діяльності. В довгостроковому періоді найбільш чітко динаміка курсу описується за допомогою теорії паритету купівельної спроможності, можливість використання якої в умовах економіки України піддається великому сумніву внаслідок того, що, по-перше, спектр товарів, з якими вона виходить на світові ринки, є дуже вузьким, а основний обсяг припадає на відносно незначну кількість груп товарів, зокрема, продукцію чорної металургії, хімічної промисловості, транспорту та машинобудування, а по-друге, прийнята в Україні практика розрахунку курсів направлена на досягнення конкурентних переваг на основі цінових факторів. Вважається навіть, що більшість українських товарів не мають світової ціни.
Теорія нейтральних валютних курсів не може застосовуватися в національній економіці внаслідок того, що підходить тільки для рівноважних економічних систем, що поки що не характерно для України. Теорія ключових валют в цілому пояснює зміни вартості національної грошової одиниці, пов'язуючи її з динамікою "світової" валюти - долара США. Вступає у певне протиріччя з тим фактом, що основними торговими партнерами України є інші країни. До певної міри застосована в сучасних умовах кон'юнктури світових ринків, і знаходиться в чіткій залежності від політики провідних країн світу щодо умов імпорту окремих груп товарів. Теорії фіксованих паритетів і курсів та плаваючої валюти довели свою нежиттєздатність в зв'язку з розширенням сфери державного регулювання економікою навіть у високорозвинених країнах. Найбільш придатною на сучасному етапі розвитку економіки України є нормативна теорія валютного курсу, яка пропонує застосовувати режим гнучкого курсу, що контролюється державою.
Таким чином, валютний курс впливає на динаміку цін національних товарів на світових ринках, просування на які забезпечується потужністю держави, що забезпечується її динамічною економікою. Цілком обгрунтованим тому є теоретичне положення про зв'язок між валютним курсом і макроекономічними чинниками зростання, які, будучи вираженими у вартісній формі, самі набувають ролі показників конкурентоспроможності, характеризуючи не стільки стан, скільки динаміку процесу. У рамках викладеного вище конкурентоспроможність української економіки оцінювалася на основі методологічних підходів, найбільш придатних для дослідження динаміки валютного курсу в його зв'язку з макроекономічними показниками, а саме таких, які дозволяли б зв'язати в рамках однієї залежності велику кількість неспільномірних показників.
У другому розділі "Аналіз конкурентоспроможності національної економіки" проаналізовано та підібрано інструментарій дослідження, динаміку макроекономічних показників, структуру та обсяги торговельного балансу, зміни політики обмінного курсу та його динаміки. Особлива увага приділена методам аналізу та прогнозування обмінного курсу - динамічним рядам, методу оцінки по окремих показниках та моделям на основі рівняння множинної регресії.
У довгостроковій перспективі такий аналіз і прогноз можливі на основі теорії паритету купівельної спроможності, що найбільш чітко відображає динаміку валютного курсу як характеристики конкурентоспроможності національної економіки в її міжнародному аспекті. Теорія базується на співставленні ціни товару або груп товарів, загальної для всіх країн - торгівельних партнерів і дозволяє оцінювати відносний рівень розвитку зовнішньоторговельного балансу країни за допомогою реальних обмінних курсів. Однак показано, що ця теорія має цілий ряд недоліків. По-перше, достовірність результатів її застосування досягається тільки в довгостроковій перспективі, коли розрахунок ефективних (реальних) обмінних курсів передбачається зі значним часовим лагом (іноді в десятки років), відображаючи тенденцію відносно його динаміки. По-друге, в рамках теорії слабо пояснюються (або зовсім не пояснюються) державні заходи щодо підтримки конкурентоспроможності національної економіки, направлені на посилення позицій країни в сфері цінових факторів конкуренції. По-третє, теорія ніяк не порушує питання про динаміку обмінного курсу всередині країни, а врахування такої динаміки особливо важливе для економік, що знаходяться в процесі трансформації. Нарешті, розрахунки реальних обмінних курсів дають значні розбіжності з фактичною динамікою курсу в Україні. Тому в дослідженні використовувалися методологічні підходи, які дозволяли врахувати комплексний вплив макроекономічних показників на конкурентоспроможність національної економіки.
Для врахування залежності між макроекономічними чинниками обрано статистичні та економіко-математичні методи на основі кількісного та якісного аналізу. З множини кількісних виділено моделі на основі рівнянь множинної регресії, а також динамічних рядів. Прогнозування на основі рядів динаміки передбачало використання не тільки загальноприйнятого в цьому випадку параметра t (трендів на основі лінійних або експоненціальних залежностей, де незалежною змінною є сукупність чинників, що змінюються у часі), а й використання в якості незалежної змінної у таких рівняннях одного з макроекономічних показників, а саме - індексу споживчих цін. З якісних - відразу було відкинуто можливість застосування для аналізу методу написання сценаріїв, який давав дуже загальне уявлення про стан валютного ринку і зовнішньоекономічного середовища. Цей метод використано в третьому розділі. Натомість метод оцінки по окремих показниках із використанням кореляційного аналізу дозволив встановлювати залежність динаміки досліджуваних явищ і закладав базу для створення моделі конкурентоспроможності економіки України.
Крім цього, для комплексної оцінки конкурентоспроможності національної економіки розроблено методологічні засади рейтингової оцінки явища на основі методу багатовимірної середньої, який повністю усував проблему неспільномірності макроекономічних показників.
Дослідження валютного курсу вказало на те, що українським урядом послідовно випробувано декілька методик його регулювання. В цілому еволюція національної грошової одиниці відбувалася від фіксованого курсу через кероване плавання до вільно плаваючої гривні. Слід відмітити лише те, що всупереч твердженням про вільне плавання української гривні вона виступає в якості жорстко прив'язаної до одної валюти (долара США) фіксованої грошової одиниці. Зближення курсів валютних бірж, готівкового курсу та офіційного курсу НБУ свідчить про високий ступінь керованості процесом встановлення курсу.
Аналіз факторів конкурентоспроможності, який полягав у вивченні темпів їх змін, співставленні динамік розвитку, обчисленні кореляційних взаємодій, вказував на високу достовірність можливості застосування системи показників конкурентоспроможності національної економіки, яка включала в себе: обсяг реального ВВП; експорт товарів та послуг; імпорт товарів та послуг; обмінний курс долара США; обсяг готівки в обігу; індекс споживчих цін; індекс цін виробників; реальні доходи населення; реальне споживання населення. Результативним показником при цьому виступав валютний курс.
Вивчення макроекономічних факторів на основі частинних коефіцієнтів кореляції виявило значущі зв'язки між ними та дозволило відібрати фактори, які могли бути задіяні в моделі валютного курсу як показника конкурентоспроможності. Проведене дослідження взаємозв'язку обмінного курсу з макроекономічними факторами набуття країною конкурентних переваг, з одного боку, та позиції країни в світі, з іншого, виявило цілий ряд парадоксів, які ми можемо віднести до непрояснених з точки зору економічної теорії. Такого роду процеси властиві економікам країн, які починають процес ринкових перетворень. Насамперед це стосується взаємовпливу між, наприклад, реальним ВВП та готівкою в обігу, чи експортом товарів та послуг та готівкою в обігу. З точки зору економічної теорії зв'язок в цих парах, який виражається математично за допомогою коефіцієнту кореляції, має бути прямим (коефіцієнт кореляції - додатним). В реальності ж він - зворотний, а коефіцієнт кореляції у цих парах - від'ємна величина. Не менш цікавий результат одержано і при дослідженні пари показників готівка в обігу та реальні доходи населення. Зв'язок між ними виявився несуттєвим (коефіцієнт кореляції - 0,0520).