Основна мета міжпредметного інтегрування полягає в тому, щоб при вивченні певної теми активізувати раніше засвоєні знання, вміння, навички, необхідні для повноцінного вивчення даної теми. При цьому повинні бути прийняті до уваги інтереси предметів, які будуть вивчатися в подальшому. Міжпредметна інтеграція вирішує задачу органічного поєднання нової теми з попередніми і наступними знаннями, визначення логічних зв’язків між різними дисциплінами, розділами, темами, визначення місця та призначення різних дисциплін в майбутній професійній діяльності і об’єднання в одну систему.
Методичне планування міжпредметної інтеграції ведеться в трьох напрямках:
Першийнапрям – визначаються дисципліни, їх розділи, теми, що є забезпечуючими для теми даного заняття.
Наприклад: Тема “Гострі пневмонії”.
Анатомія – дихальна система
Фізіологія – забезпечення тканин киснем
(газообмін).
Патологія – запалення.
Фармакологія – антибіотики, сульфаніламідні,
Відхаркуючі засоби.
Мікробіологія – збудники: пневмококи,
стафілококи, стрептококи, віруси.
Сестринська справа – взяття харкотиння на
дослідження, введення і розведення а/б, проба
на чутливість вимірювання температури, види
та періоди гарячок, постановка гірчичників.
Другий напрям – визначаються перспективні дисципліни, їх розділи, теми, на наступному етапі будуть використані матеріали даної теми.
Наприклад: “Цукровий діабет”.
Хірургія – мікроангіопатія нижніх кінцівок,
гангрена, ампутація.
Очні захворювання –відшарування сітківки.
Акушерство – цукровий діабет та вагітність,
ведення пологів.
Третій напрям – плануються внутрішньо-предметні зв’язки, що забезпечують інтеграцію теми, що вивчається з попередніми та наступними темами даного курсу.
Пневмонії – пневрити (як ускладнення).
Панкреатити – цукровий діабет.
При вивченні курсу терапії кожний студент повинен оволодіти сукупністю знань з анатомії та фізіології людини, що неможливо – без відповідних базових знань з цих дисциплін.
На перших заняттях з терапії ми проводимо тестовий контроль вихідного рівня знань студентів з біології, хімії, анатомії, фармакології, з питань які необхідні студентам для засвоєння програмного матеріалу з терапії. Розробляються заходи для усунення недоліків (викладачі забезпечуючих дисцплін отримують про це інформацію, а викладачі-терапевти включають ці питання в відповідні розділи і теми).
Наприклад, перед вивченням теми “Гломерулонефрит” студент здає анатомо-фізіологічні особливості сечо-видільної системи, утворення сечі…
Дієвою формою інтеграції є проведення з суміжними цикловими комісіями науково-медичних конференції.
Конференція на тему “Цукровий діабет” проведена спільно з викладачами акушерства та гінекології і хірургами розвинула у студентів клінічне мислення з метою запобігання ускладнень.
Подальше удосконалення інтеграції мусить бути пов’язане зі створенням відповідних інтегрованих програм, які б забезпечили чіткий і узгоджений розподіл змісту навчання між предметами, починаючи з першого курсу і до випуску. Поки що ж ми використовуємо інтеграцію і при поданні теоретичного матеріалу і при оволодінні студентами навичками для професійної діяльності під час практичних занять: обстеження хворих, виконанні маніпуляцій, наданні допомоги, і при використанні позааудиторної самостійної роботи.
Організація навчання повинна бути скерована на розвиток клінічного мислення, вміння швидко орієнтуватися в постановці діагнозу та наданні долікарської допомоги при невідкладних станах. Для досягнення цілей міждисциплінарного інтегрування важлива системність та послідовність в реалізації цього підходу, при вивченні як теоретичних, так і клінічних дисциплін.
Козова І.М.,
голова терапевтичної
предметної циклової комісії
Використання активних методів навчання
на заняттях педіатрії
Педагогічна робота - це завжди творчість, пошук нових форм організації процесів навчання. І часто буває важко вибрати оптимальну структуру проведення заняття. Але не можна кидатися в крайності і шляхом використання різних методів підтримувати пізнавальний інтерес студентів. Різноманітність, так само, як одноманітність втомлюють і не завжди приводять до досягнення поставленої мети. Тому перед викладачем стоїть одна із важливих проблем - це вибір сучасних ефективних форм навчання, які зможуть забезпечити максимальний розвиток пізнавальної і мислячої діяльності студентів, виховати в них активну життєву позицію.
При виборі методів навчання необхідно ставити перед собою єдину мету, направлену на кінцевий результат.
Метод активного навчання - поширюється на широку групу прийомів і способів проведення теоретичних і практичних занять.
Проблемні лекції, диспути, дискусії, “зустрічі за круглим столом”, “мозгова атака”, ділові ігри, імітаційні вправи, конкретні ситуації, клінічні задачі, програмоване навчання.
При виборі методу активного навчання педіатри предметної комісії враховують:
1. темперамент студента,
2. час, виділений на пару /3-4 астрономічні години/
3. кількість студентів /8-10 чол./
При підготовці до заняття обов'язково дотримуються умов:
1. проблемність ситуації, яка вимагає спільного вирішення,
2. колективна взаємодія,
3. викладач є консультантом, інтерпретатором,
4. управління формуванням і розвитком індивідуально- психологічних особливостей студента.
В процесі підготовки медичної сестри чи фельдшера необхідно вирішити дві проблеми:
1. забезпечити засвоєння певної суми медичних знань і відпрацювання необхідних практичних навиків.
2. Створити умови для формування професійної свідомості майбутнього медичного працівника.
Для вирішення першої проблеми педіатри предметної комісії використовують традиційні методи навчання, а для вирішення другої проблеми використовують методи активного навчання, які ставлять особистість в ситуацію приймати рішення, захищати свою особистість, формувати власну позицію.
Я хочу зупинитись на деяких активних методах, які використовують викладачі педіатричної предметної комісії в своїй роботі, і, на мою думку, заслуговують уваги. Насамперед зупиняюсь на лекційно-семінарському методі навчання. Цей метод, який дає можливість на теоретичному занятті встановити атмосферу участі, обміну думками, творчого обговорення. Також дає можливість повторення і закріплення раніше пройденого матеріалу, використання міжпредметних зв'язків і активних методів контролю.
При підготовці до лекційно-семінарського заняття викладачі предметної комісії добре продумують варіанти подання лекції, яка є основним методом подачі наукової і практичної інформації.
На семінарські заняття вибираємо великі за об'ємом матеріалу розділи, або об'єднуємо декілька тем. Наприклад: “Кір”, “Краснуха”, “Скарлатина”. Частину матеріалу подаємо на лекції. Частину даємо на самопідготовку.
Складаємо план семінару і запитання які будуть винесені на семінар, роздаємо студентам заздалегідь, а також забезпечуємо необхідною літературою.
Щоб досягти максимального засвоєння матеріалу по темі, яка винесена на семінар, викладачі створюють єдиний логічно розвиваючий процес з використанням міжпредметних зв'язків, актуалізацій проблемності і інших активних методів навчання.
Зупинюсь на проблемності.
Можливості створення проблемної ситуації дуже різноманітні. Найчастіше використовують навчальні проблеми, коли викладач ставить проблему, яку студенти вирішають з його допомогою. Також пропонуємо студентам створити проблемну ситуацію і намітити шляхи її рішення.
При об'єднанні декількох тем на семінар створюємо комплексні ситуаційні задачі, а також враховуємо міжпредметні зв'язки.
Рішення клінічних ситуаційних задач будуємо на вирішенні багатоетапного алгоритму, що ставить конкретні задачі перед студентами, створює ситуацію пошуку, активізує пізнавальну діяльність і наближує до майбутньої практичної діяльності.
Викладачами предметної комісії на практичних заняттях використовується метод дидактичної гри з використанням умінь студентів.
Імітаційні ігри дають можливість відтворити середовище норми поведінки, способи і послідовність логічного мислення в рішенні проблеми не для “відповіді” а для “життя”.
У грі формуються відносини між членами мікроколективу, відпрацьовуються і закріпляються необхідні професійні уміння і навички.
При розробці ділової гри враховуємо ряд спільних вимог:
1. Чітко визначити мету з врахуванням професійної діяльності майбутнього спеціаліста.
2. Забезпечити конкретною літературою.
3. Розробити завдання для кожної діючої особи.
Проведення імітаційних ігор вимагає методичної продуманості, а головне доброї підготовки студентів.
В багатокомпонентній діловій грі приймає участь вся підгрупа. Так, наприклад в діловій грі на тему “Дифтерія” або “Діагностика туберкульозу”, студенти грають роль медсестер патронажної, дільничної, кабінету профілактичних щеплень, приймального покою, інфекційного кабінету, дитячого садка, школи.