Смекни!
smekni.com

1  Понятие конституционно-правового статуса (стр. 3 из 6)

2. Важнейшим институтом парламентской демократии является парламентарий, политико-правовое положение которого определяется его статусом.

Предлагается авторское определение конституционно-правового статуса члена парламента, как определенное законом политико-правовое положение члена парламента, которое включает права, обязанности, формы и методы деятельности, ответственность и гарантии его деятельности. В настоящей работе предлагается рассмотреть статус парламентариев в узком и широком значениях.

В широком значении под статусом парламентариев можно понимать совокупность его элементов, к которым относятся полномочия парламентариев, формы и методы их деятельности, с помощью которых реализуются учредительные, законодательные и контрольные функции парламента, сессионные и внесессионные формы работы, гарантии и ответственность парламентариев.

Рассматривая статус парламентариев в узком значении, предлагается выделить следующие структурные элементы права и обязанности, гарантии деятельности парламентариев и их ответственность.

3. Права и обязанности как элемент статуса парламентария определяют круг полномочий парламентариев. Права парламентариев – это юридически гарантированные возможности, с помощью которых парламентарий реализует функции парламента и с помощью которых он имеет возможность представлять интересы и волю избирателей. Обязанности парламентариев – это установленная и гарантированная государством мера обязательного поведения члена парламента в процессе осуществления им определенной законодательством деятельности.

Гарантии депутатской деятельности это совокупность условий, механизмов эффективной реализации народными депутатами своих полномочий связанных с реализацией их основной функции представителей народа в законодательном органе государства.

Конституционно-правовая ответственность – это вид юридической ответственности, направленный на охрану Конституции, применяемая за неправомерное действие в конституционно-правовой сфере, то есть за невыполнение или ненадлежащее выполнение народными депутатами своих полномочий установленных Конституцией и действующим законодательством.

4. Исходя из анализа требований к кандидатам в народные депутаты, закрепленных в законодательных актах Украины и Грузии, и с целью усовершенствования способа формирования и повышения уровня парламентов двух государств, повышения эффективности их деятельности, целесообразно в законодательстве Грузии закрепить следующие требование к кандидатам в члены парламента: ценз проживания на территории Грузии в течение не менее 5 лет, требование о том, что не может быть избран в Парламент Грузии гражданин, который имеет судимость за совершение умышленного преступления, если указанная судимость не погашена и не снята в установленном законом порядке.

5. В законодательстве Грузии предлагается определить четкие возможности и пределы для членов парламента Грузии при реализации ими права на запрос. Также, было бы целесообразно в законодательстве Грузии предусмотреть такой институт как депутатское обращение. Необходимо определить четкий перечень предприятий, организаций, учреждений, к которым депутат вправе обратиться, определить круг вопросов, с которыми можно обращаться, а также установить ответственность должностных лиц органов уполномоченных рассматривать депутатское обращение за надлежащее выполнение указанной обязанности.

6. Действующим законодательством Украины и Грузии определены обязанности парламентариев постоянно поддерживать связь с избирателями в порядке, предусмотренном законодательством. Постоянная связь с избирателями является одним из самых эффективных способов взаимного воздействия между парламентариями и избирателями. Предлагается в законодательстве двух стран предусмотреть ответственность за нарушение парламентариями положений законодательства Украины и Грузии, устанавливающих рассматриваемую обязанность для парламентариев.

7. Предложено определение гарантий депутатской деятельности, а также их классификация следующим образом: организационные, правовые, трудовые, материальные. При этом, организационные гарантии – это совокупность обязанностей государственных органов, организаций, предприятий, учреждений всех форм собственности, их должностных лиц по созданию и обеспечению необходимых условий для эффективного осуществления парламентариями своей деятельности; правовые гарантии предусматривают защиту прав парламентария и включают в себя депутатскую неприкосновенность, которая в свою очередь делится на депутатский иммунитет и индемнитет; трудовые гарантии – это важные условия, гарантирующие беспрепятственное осуществление парламентариями своих полномочий и обеспечивающие их трудовые права во время и после депутатской деятельности; материальные гарантии — это совокупность мер направленных на обеспечение парламентариев необходимой материальной базой для осуществления депутатских полномочий без ущерба для их интересов.

8. Предлагается закрепить в законодательстве Украины и Грузии понятие иммунитет. Понятие иммунитета не является единым понятием, что подразумевает то, что использование термина «снятие иммунитета» не предполагает каких-то определенных процессуальных действий. Исходя из указанного, предлагается, в случае, когда уполномоченные субъекты обращаются в высший орган законодательной власти с просьбой о снятии неприкосновенности (иммунитета) с парламентария, указывать для осуществления каких конкретно процессуальных действий по отношению к народному депутату необходимо предоставление согласия парламента.

10. В соответствии с действующим законодательством Грузии член Парламента Грузии может быть задержан на месте совершения преступления. О задержании незамедлительно сообщается Парламенту Грузии для получения его согласия. Однако, данное положение требует уточнений относительно периода, когда о задержании парламентария должно быть известно Парламенту. Также во избежание ошибочного задержания или ареста парламентариев за деяния, которые являются правонарушениями и не содержат состава преступления, необходимо определить условия, при которых допустим арест или задержание парламентария. Указанное положение целесообразно предусмотреть и в законодательстве Украины, с учетом вышеуказанных недостатков.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ

Характеристика

источника

Наименования

Монографии: один, два или три автора пять и больше авторов Словари Составляющие части: сборника журнала иностранного журнала энциклопедии Тезисы докладов Авторерефераты диссертаций Нормативные акты Украины Нормативные акты Грузии 1. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит. 1982. − Т.2. – 360 с. 2. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. – М.: Госюриздат, 1961.− 245 с. 3. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации. − М.:Издательство НОРМА, 2001. − 800 с. 4. Бахрах Д.Н. Право запроса депутатов местных Советов. М., 1960. – 85 с. 5. Безуглов А.А. Депутат в Совете и избирательном округе. – М., 1978. – С.7. 6. Богданова Н.А. Система науки конституционного права. − М.: Юристъ, 2001. — 256 с. 7. Верховна Рада України: Інформаційний довідник / Авт.-упор.: М.Ярош (кер.кол.), А.Пивовар, А.Погорєлова. – Вип. 2. – К.: Парламентське вид., 2002. – 160 с. 8. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. − М.: Наука, 1979. − 229 с. 9. Вишневский А.Ф., Горбатюк Н.А., Кучинский В.А. Общая теория государства и права: Курс лекций / Под ред. А.Ф. Вишневского. – Минск, 1998. – 448 с. 10.Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики. – Чернівці: “Рута”, 1998. – 484 с. 11.Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 216 с. 12.Давидов Р.К. Депутати – повноважні представники народу. — К., 1984. – 55 с. 13.Джинджолава З.В. Парламент Республики Грузия. – Тбилиси, 1993. – 195 с. 14.Журавський В.С. Український парламентаризм на сучасному етапи: теоретико-правовий аспект: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 248 с. 15.Журавський В.С., Серьогін В.О., Ярмиш О.Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 672 с. 16.Законодательство о конституционном праве Грузии и судебная практика. – Тбилиси, 2002. – 243 с. 17. Зиновьев А.В. Статус народного депутата в СССР (проблемы теории и практики). Л., 1987. – 98 с. 18.Ковешников Е.М., Марченко М.Н., Стешенко Л.А. Конституционное право стран Содружества Независимых Государств: Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА –ИНФРА-М, 1999. – 464 с. 19.Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учеб. для студентов вузов. – 3-е изд., переработ. и доп. – М., 1997. – 310 с. 20.Конституція незалежної України: Навчальний посібник / Кол. авт.; За ред. В.Ф. Погорілка, Ю.С. Шемшученка, В.О. Євдокимова. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000. – 428 с. 21.Конституционное право Грузии / Под ред. В.В. Тордия. — Тбилиси, 20016 – 373 с. (на груз. языке). 22.Конституции стран СНГ и Балтии / Сост. Г.Н. Андреева. – М., 1999. — 177 с. 23.Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посіб. – 3-є вид., випр. та доп. — К.: Атіка, 2004. – 512 с. 24.Кузнецова В.Ф. Правовий статус депутата. – К.: Політвидав України, 1978. – 64 с. 25.Лепешкин А.И. Правовое положение советских граждан. – М., 1966. – 110 с. 26.Локк Дж. Сочинения: В 3 т. – М.: Мысль, 1988. — Т. 3. – 668 с. 27.Лучин В.О. Конституционные нормы и правоотношения. – Москва: ЮНИТИ, 1997. – 159 с. 28.Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – Москва: ЮНИТИ, 2002. – 688 с. 29.Марченко М.Н. Сравнительное правоведение. Общая часть5 Учебник для юридических вузов. − М.: Издательство «Зерцало», 2001. − 560 с. 30.Мелкадзе О.В. Беседы о грузинской Конституции. Тбилиси, 1996. – 154 с. (на груз. языке). 31.Мелкадзе О.В. Современные проблемы грузинского конституционализма. Тбилиси, Полиграф-сервис. – 2001. – на груз. языке. – 79 с. 32. Мицкевич А.В. Субъекты советского права. – М.: Госюриздат, 1962. – 83 с. 33.Нова Конституція України Текст Основного Закону Огляд і коментарі. — К.: Наукова думка, 1996. — 133 с. 34.Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов. – М.: Издательство НОРМА. – 2000. – 552 с. 35.Охотский Е.В. Государственная служба в парламенте: Отечественный и зарубежный опыт. – М.: Московский государственный институт международных отношений (Университет); “Российская политическая энциклопедия” (РОССПЭН), 2002. – 400 с. 36.Парламенты мира: Сборник. – М., 1991. – 211 с. 37.Парламенты. Сравнительное исследование структуры и деятельности представительных учреждений 55 стран мира, подготовленное М. Амеллером / Пер. с англ. – М., 1967. – 512 с. 38.Пертцик В.А. Новый закон о статусе депутатов. Иркутск, 1972. — 69 с. 39.Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упорядн. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – Київ: Юрінформ, 1992. – 199 с. 40.Просвирнин Ю.Г. Гарантии депутатской деятельности в развитом социалистическом обществе. Воронеж: издательство Воронежского университета, 1982. — 137 с. 41.Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К., 1994. – 253 с. 42.Рухадзе З. Конституционное право Грузии. Батуми, 1999. – 390 с. 43.Савенков Н.Т. Депутат районного, городского Совета. — М.,1980. — 75 с. 44.Селівон М.Ф. Гарантії депутатскої діяльності. Серія: на допомогу депутатам місцевих Рад. – К.: Політвидав України, 1982. – 78 с. 45.Сивов В.А. Статус Советского депутата. — Л.: Правовед, 1973. – 158 с. 46.Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр.дел, 2000. – 704 с. 47.Слива А.Я. Депутатский запрос (пособие для слушателей народных университетов). – М.: Знание, 1988. – 68 с. 48.Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учебник. — М., 1999. – 304 с. 49.Сравнительное конституционное право / Под ред. А.И. Ковлера, В.Е. Чиркина, Ю.А. Юдина. – М.: Манускрипт, 1996. – 729 с. 50.Сурилов А.В. Теория государства и права. Учебное пособие. – Одесса.: Астропринт, 1989. – 450 с. 51.Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины. Учебное пособие. – Х.: Факт, 1999. – 320 с. 52.Тодыка Ю.Н. Конституция Украины – Основной Закон государства и общества: Учебное пособие. – Х.: Факт, 2001. – 382 с. 53.Тодика Ю.М. Конституція України: проблеми теорії і практики: Монографія. – Х.: Факт, 2000. – 576 с. 54.Туляганов А.Б. Правовое положение народного депутата. — Ташкент, 1978. – 125 с. 55.Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с. 56.Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 2-е вид., перероб. та допов. – 510 с. 57.Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юридическая литература, 1974. – 145 с. 58.Хашматулла Б. Вступ до порівняльного правознавства: Навчальний посібник. − Одеса: Юридична література, 2002. − 328 с. (рос.мовою). 59.Цнобиладзе П.Г. Конституционное право Грузии. — Тбилиси, 2000. – 264 с. 60.Чиркин В.Е. Конституционное право в Российской Федерации: Учебник. – М.: Юристъ, 2002. – 480 с. 61.Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. – М., 1999. – 361 с. 62.Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное право) зарубежных стран. – Минск, 1998. – 511 с. 63.Шаповал В.М. Вищі органі сучасної держави. Порівняльний аналіз. – Київ, “Програма Л”, 1995. – 136 с. 64.Шаповал В.М. Державний лад країн світу: Довідник. – К., 1999. – 205 с. 65.Шаповал В.М. Зарубіжний парламентаризм. – Київ, Інститут державного управління та самоврядування при Кабінеті Міністрів України, видавництво “ОСНОВИ”, 1993. – 143 с. 66.Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – К., 1997. – 264 с. 67.Шаповал В.М., Борденюк В.І., Журавльова Г.С. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні: Навч. посібник. – Київ: Видавництво УАДУ, 2000. – 216 с. 68.Ямпольская Ц.А. О субъективных правах граждан и их гарантиях. – М., 1979. – 45 с. 69.Ярматов А.Я. Гарантии депутатской деятельности. — М.: Юридическая литература, 1978. – 89 с. 70.Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. Ю.М. Тодики. – Харьків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 672 с. 71.Депутат парламента в зарубежных государствах / Отв. ред. Д.А. Ковачев. – М.: Юрид. лит., 1995. – 112 с. 72.Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 с. 73.Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 734 с. 74.Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. академіка АПрН України, докт. юрид. наук, проф. Ю.М. Тодики, докт. юрид. і політ. наук, проф. В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 544 с. 75.Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т. Общая часть / Отв. ред. Б.А. Страшун. — М., 1996. — Т. 1—2. — 234с. 76.Конституционное право: Учебник / Под ред.проф. В.В. Лазарева. – М.: Новый Юрист, 1998. – 544 с. 77.Общая теория государства и права. Академический курс: В 3 т. — Изд. 2-е перераб. и доп. / Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. – М.: «Зерцало», 2002. – Т. 3. — 528 с. 78.Органи державної влади України / За ред. В.Ф. Погорілка: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 592 с. 79.Парламентское право России: Учебное пособие / Под ред. И.М. Степанова, Т.Я. Хабриевой. – М.: Юристъ, 1999. – 392 с. 80.Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под общ. ред. академика РАН, докт. юрид. наук, проф. В.С. Нерсесянца. – М.: Издательство НОРМА, 2001. — 832 с. 81. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В.Ф. Погорілко: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України: А.С.К., 2003. – 652 с. 82. Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 368 с. 83.Чаюн М.Г., Кириченко Ю.М., Кидисюк Р.А. та ін. Правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях і висновках (1997—2003 роки). – К.: Атіка, 2003. – 336 с. 84.Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М., 1998. – 790 с. 85.Большой юридический энциклопедический словарь / Автор и составитель А.Б. Барихин – М., 2000. — 720 с. 86.Кутафин О.Е. Популярный словарь — справочник народного депутата. – М., 1980. – 250 с. 87.Конституционное (государственное) право: Справочник / Авт.-сост. В.Н. Додонов; под ред. В.И. Лафитского. – М., 1995. – 145 с. 88.Конституционное право: Энциклопедический словарь / Отв. ред. и рук. авт. кол. С.А. Авакьян. – М., 2000. – 275 с. 89.Советский энциклопедический словарь. – М., 1981. — 1675 с. 90.Шляхтун П.П. Парламентаризм: Словник-довідник. – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 151 с. 91.Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: «Укр. Енцикл.», 1998. – Т.1: А-Г. – 672 с. 92. Юридический энциклопедический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева. – 2-е изд., доп. — М.: Сов. Энциклопедия, 1987. – 528 с. 93.Григорук Н.Г. Проблеми відповідальності народного депутата України // Держава і право. – К., 2001. – Вип.14. – С. 151—160. 94.Кириченко К.М. Накази виборців як структурний елемент імперативного мандата: історія і сучасність // Держава і право. Випуск 17, 2002. – С. 91—94. 95.Кривенко Л.Т. Український парламентаризм: питання становлення // Правова держава. Щорічник наукових праць. – 1996. – Випуск 8. – С. 29—33. 96.Рейнстайн М. Предмет и задачи сравнительного правоведения // Очерки сравнительного права: Сб. статей / Под. ред. В.А. Туманова. – М., 1981. – С. 88—90. 97.Федоренко В.Л. Середа Ю.А. Інститут депутатського імунітету: порівняльно-правові аспекти // Держава і право. Збірник наукових праць. – Вип. 9. – 2001. — С. 106—117. 98.Баймуратов М.Л. Нгуєн Ань Туан Правовий статус народного депутата України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. - № 4. – С. 4—7. 99.Бебик В. Культура депутатської діяльності // Право України. – 1992. — № 8. — С. 13—15. 100. Гавриш С. Парламентаризм на чолі суспільного прогресу // Віче. – 2001. — № 7. – С. 3—7. 101. Григоренко А.О. Проблеми вдосконалення повноважень народного депутата України в контексті європейського досвіду Італії, Польщі та Угорщини // Вісник господарського судочинства. – 2003. — № 4. – С. 219—223. 102. Григоренко А. Гарантії здійснення повноважень народними депутатами України // Право України. – 2004. — № 5. – С. 116—121. 103. Грушанська Л. Інститут депутатської етики. Поняття та сутність // Віче. – 1999. — № 4. — С. 45—49. 104. Гуреев П., Никитин Д. Гарантии депутатской деятельности // Советы депутатов трудящихся. — 1975. — № 10. – С. 23—24. 105. Денисов В. Методологія сучасного парламентаризму // Віче. – 2000. — № 9. – С. 3—18. 106. Денисов В. Парламентаризм і ліберальна традиція індивідуальної свободи // Віче. – 2001. — № 1. – С. 65—84. 107. Древаль Ю. Парламенти і парламентаризм: уроки і перспективи // Віче. – 1999. — № 11. – С. 35—42. 108. За врегулювання положення про депутатські запити // Урядовий кур’єр. — 2002. — № 125(2296). – С. 3. 109. Заєць А.П. Український парламентаризм. Формування й удосконалення // Віче. – 1999. — № 2. – С. 13—31. 110. Колесник К. Особливості парламентської етики в Україні // Право України. – 2004. — № 6. – С. 84—86. 111. Кривенко Л. Воля народу, її трансформація у державну волю. Теоретичній і конституційні питання державно-правової реформи // Віче. – 1997. — № 9. – С. 43—47. 112. Кривенко Л.Т. Парламент без парламентаризму // Віче. – 1997. — № 4. – С. 13—32. 113. Кривенко Л. Світовий досвід і утвердження парламентаризму в Україні // Віче. — 1996. — № 2. – С. 29—36. 114. Лисенко О. Предмет порівняльного правознавства // Право України. – 2001. — № 3. – С. 54—57. 115. Майданник О. Організаційно-правові форми здійснення парламентського контролю в Україні // Право України. — 2003. — № 7. – С. 9—12. 116. Майданник О. Поняття і сутність парламентського контролю // Право України. – 2004. — № 10. – С. 12—16. 117. Майданник О. Правозастосовчий процес реалізації українським парламентом контрольної функції // Право України. – 2005. — № 5. – С. 39—42. 118. Матчанов Н. Дальнейшее повышение активности депутатов – важное условие улучшения работы Советов // Советское государство и право. – 1975. — № 6. – С. 16—18. 119. Мельник О. Державна влада в контексті конституційної відповідальності // Віче. – 2001. — № 5. – С. 59—63. 120. Меркуров Г.С., Чернов Б.В. Депутатская неприкосновенность // Советское государство и право. — 1972. — № 2. — С. 90—95. 121. Назаров Б.Л. О юридическом аспекте позитивной социальной ответственности // Советское государство и право.— 1981. — № 10. – С. 38. 122. Нижник Н., Плахотнюк Н. Відповідальність – інструмент управління // Віче. – 2001. — № 5. – С. 64—75. 123. Опришко В. Актуальні проблеми парламентської реформи // Право України. — 2001. — № 8. – С. 22–25. 124. Погорілко В. Основні засади теорії безпосредньої демократії // Право України. — 2001. — № 8. – С. 26—32 125. Погорілко В.Ф. Про депутатську недоторканість // Урядовий кур’єр. – 2000. — № 68(1750). – С. 5. 126. Рябченко С. Накази? Категорически против // Нар. депутат. – 1990. — № 3. – С. 11—12. 127. Теплюк М., Ющик О. Законодавча ініціатива та її реалізація в законодавчому процесі // Віче. – 1995. — № 7. – С. 3—10. 128. Шаповал В.М. Парламент як орган народного представництва // Віче. – 1999. — № 5. – С. 3—10. 129. Шаповал В.М. Безпосередня демократія і представницька демократія у взаємозв’язках // Право України. – 2004. — № 8. – С. 8—12. 130. Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади розвітку українського парламентаризму // Право України. – 1998. — № 1. – С. 17—22. 131. Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади розвитку українського парламентаризму // Віче. – 1997. — № 12. – С. 23—29. 132. Щетинин Б.В. Гражданин и социалистическое государство // Сов. гос. и право. – 1975. — №2. – С. 4. 133. Алейник А.А. Правовая природа мандата депутата представительного (законодательного) органа в Российской Федерации // Вестник Московского университета. – 1997. — № 3. – С. 108—115. 134. Гилигашвили Р., Гонашвили В. О некоторых проблемах иммунитета члена Парламента // Право. – 2001. — № 1—2. – С. 12—17. 135. Котелевская И.В. Современный парламент // Государство и право. – 1997. — № 3. — С. 3—13. 136. Кривенко Л.Т. Верховный Совет Украины: место в системе государственной власти // Государство и право. – 1995. — № 6. – С. 86—93. 137. Марченко Е.М. Обсуждение проблем сравнительного правоведения // Журнал российского права. – 2001. – № 1. — С. 163—164. 138. Нудненко Л.А. Правовое регулирование гарантий деятельности депутатов Верховного Совета СССР / Вестн. Моск. Ун-та. — 1976. — № 2. — С. 76—77. 139. Шаповал В.М. Депутатський індемнітет та імунітет // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1999. – Т. 2. — С. 78—79. 140. Витрук Н.В. Структура правового статуса депутата: Вопросы теории // Закон о статусе депутатов на практике: Материалы научно-практической конференции. — Ярославль, 1976. – С.21—23. 141. Григорук Н.Г. Принципи несумісності представницького мандата народного депутата україни // Парламентаризм в Україні: теорія та практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К., 2001. – С. 399—402. 142. Жданович В. Вибори до парламенту України 2002 року. Законодавче регулювання та рекомендації Бюро з демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ // Вибори та референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення, Київ, 13—15 листопада 2002 року (доповіді, виступи, рекомендації). – К.: Нора-друк, 2003. – С. 70—72. 143. Лучин В.О. Процессуальные гарантии депутатской деятельности // Закон о статусе депутатов на практике (Материалы научно-практической конференции). – Ярославль, 1976. – С. 104—105. 144. Парламентаризм в Україні: теорія та практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. — К., 2001. – 658 с. 145. Безуглов А.А. Теоретические проблемы правового статуса советского депутата. Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.02. – М., 1971. – 39 с. 146. Воротников А.А. Право на критику как элемент правового статуса и правового положения личности. Автореф. дисс. … к. ю. н.: 12.00.01. — Саратов, 1991. – 18 с. 147. Давыдов Р.К. Право депутатского запроса в советском общенародном государстве. Автореф. дисс. … к. ю. н.: 12.00.02. – К., 1979. – 19 с. 148. Краснов М.А. Ответственность в системе народного представительства. Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.02. – М., 1993. – 55 с. 149. Кривенко Л.Т. Законодательная деятельность Верховных Советов союзных республик: проблемы теории и практики. Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.02. – К., 1987. – 36 с. 150. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України – 1996. — № 30. – Ст. 141. 151. Декларація про державний суверенітет України № 55-ХІІ від 16.07.1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1990. — № 31. – Ст. 429. 152. Закон України „Про статус народного депутата України” від 17.11.1992 р. №2790-XIІ в редакції Закону №2328-III від 22.03.2001 р. // Урядовий кур’єр”. – 2001. - №174. 153. Закон України «Про вибори народних депутатів України» №2766-ІІІ від 18.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. — № 15. – Ст. 265. 154. Постанова Верховної Ради України «Про положення про посвідчення народного депутата України і нагрудний знак «Народний депутат України» №3038-XII від 03.03.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. — № 18. – Ст. 193. 155. Постанова Верховної Ради України „Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України” №379/95-ВР від 13.10.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. — № 37. – Ст. 283. 156. Постанова Верховної Ради України Про виконання посадовими особами і працівниками правоохоронних органів вимог Конституції України та Закону України „Про статус народного депутата України” щодо забезпечення умов для здійснення народними депутатами України своїх повноважень” №608-IV від 06.03.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. — № 26. – Ст. 202. 157. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження умов обов’язкового державного страхування життя і здоров’я народних депутатів України та порядку виплати їм і членам їхніх сімей страхових сум" від 27.11.1993 р. № 969 // Зібрання постанов Уряду України. — 1994. — № 4. — Ст. 86. 158. Постановление Конституционного Суда Российской Федерации от 20.02.1996 г. №5-П "По делу о проверке конституционности положений частей первой и второй статьи 18, статьи 19 и части второй статьи 20 Федерального Закона от 8 мая 1994 года «О статусе депутата Совета Федерации и статусе депутата Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации». 159. Регламент Верховної Ради України №129/94-ВР від 27.07.1994 р. // Відомості Верховної Ради України – 1994. — № 35. — Ст. 338. 160. Висновок Конституційного Суду України „У справі про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України „Про внесення змін до Конституції України”, направленого Головою Верховної Ради України, вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 76, 78, 80, 81, 82 та інших Конституції України)” №3-в/2003 від 10.12.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. — № 51. – Ст. 2706. 161. Рішення Конституційного суду України "Про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата)" від 13 травня 1997 р. № 1-зп // Офіційний вісник України. — 1997. — № 20. — С. 905. 162. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення статті 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про запити народних депутатів України) Справа №4-рп/99 від 19.05.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. — № 20. – Ст. 905. 163. Рішення Конституційного суду України “У справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України і виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо офіційного тлумачення положень статей 38, 79 Конституції України, статей 1, 10, 12 частини другої статті 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про сумісництво посад народного депутата України і міського голови) №7-рп/99 від 6.07.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. — № 27. — Ст. 1342. 164. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27.10.1999 р. №9-рп/99 // Офіційний вісник України. – 1999. - №44. – Ст. 2193 165. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Генеральної прокуратурі України щодо офіційного тлумачення положень статті 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України “Про статус народного депутата України” (справа про запити народних депутатів України до прокуратури) Справа №4-рп/2000 від 11.04.2000 р. // Офіційний вісник України. — 2000. —№16. — Ст. 679. 166. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України „Про статус народного депутата України” в редакції Закону України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про статус народного депутата України” від 25 вересня 1997 року (справа про статус народного депутата України) від 10травня 2000 року №8-рп/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. - №37. – Ст. 1592. 167. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 86 Конституції України, а також частини другої статті 15 та частини першої статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про запити і зверення народних депутатів України до органів дізнання і досудового слідства) Справа №4-рп/2002 від 20.03.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. — № 13. – Ст. 668. 168. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини першої статті 3 та пункту 6 статті 4 Закону України „Про статус народного депутата України” (справа щодо сумісності посад народного депутата України і члена Кабінету Міністрів України) Справа №14-рп/2002 від 04.07.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. — № 28. – Ст. 1332. 169. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Національного банку України про офіційне тлумачення положень статті 86, частини другої статті 89 Конституції України, частини другої статті 15, частини першої статті 16 Закону України “Про статус народного депутата України” (справа про звернення народних депутатів Украни до Національного банку України) справа №5-рп/2003 від 5.03.2003 р. // Урядовий кур’єр. — 2003. — № 51. — С. 13—16. 170. Рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» (справа про утворення фракцій у Верховній Раді) справа №17-рп/98 від 3.12.1998р. // Офіційний вісник України. – 1998. - №49. – Ст. 1803. 171. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 17, частини другої статті 27 Закону України „Про статус народного депутата України” (справа про гарантії діяльності народного депутата України) справа №7-рп/2003 від 10.04.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. — № 17. – Ст.789. 172. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частин першої, третьої статті 80 Конституції України, частини першої статті 26, частин першої, другої, третьої статті 27 Закону України „Про статус народного депутата України” та за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 80 Конституції України стосовно затримання народного депутата України (справа про гарантії депутатської недоторканності) справа №12-рп/2003 від 26.06.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. — № 28. – Ст. 1381. 173. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини другої статті 84, пункту 34 частини першої статті 85, частини першої статті 86, статті 91 Конституції України, частин другої, третьої, четвертої статті 15 Закону України “Про статус народного депутата України” (справа про направлення запиту до Президента України) справа №16-рп/2003 від 14 жовтня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. — № 46. – Ст. 2388. 174. Конституция Грузии от 24.08.1995 г. – Тбилиси, 1996. – 101 с. 175. Закон Грузии “О статусе члена Парламента Грузии” от 5.03.1998 г. №1286-IIС // Вестник Парламента Грузии. — 1998. — № 13—14. 176. Закон Грузии “О выборах Парламента Грузии” от 17.10.1997 г. №965-IC // Вестник Парламента Грузии. – 1997. — № 27. 177. Закон Грузии «О парламентской фракции» от 16.09.1997 г. №848-IС // Вестник Парламента Грузии. – 1997. — № 27. 178. Закон Грузии «О комитетах Парламента Грузии» от 1.12.1995 г. №13-С // Вестник Парламента Грузии. – 1996. — № 002. 179. Закон Грузии «О временной следственной комиссии Парламента Грузии» от 17.04.1996 г. №188-IIC // Вестник Парламента Грузии. – 1996. — № 008. 180. Закон Грузии «О временных комиссиях Парламента Грузии» от 16.09.1997 г. №847–IC // Вестник Парламента Грузии. – 1997. — № 41. 181. Постановление Парламента Грузии «О Регламенте Парламента Грузии» №978-ІС от 17.10.1994 г. – Тбилиси, 2001.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html