[3][80] Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под общ. ред. академика РАН, доктора юридич. наук, проф. В.С. Нерсесянца. – М.: Издательство НОРМА, 2001. — С.581—582.
[4][98] Баймуратов М.Л. Нгуєн Ань Туан Правовий статус народного депутата України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. - №4. – С. 4 .
[5][10]Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики. – Чернівці: “Рута”, 1998. – С. 254.
[6] [12]Давидов Р.К. Депутати – повноважні представники народу. К., 1984. – С. 19—20.
[7][13] Джинджолава З.В. Парламент Республики Грузия. — Тб., 1993. – С.45.
[8] [109] Заєць А.П. Український парламентаризм. Формування й удосконалення // Віче. – 1999. - №3. – С. 14.
[9][14] Журавський В.С. Організація парламентів: питання порівняльного аналізу. – Х., 2001. – С.38.
[10] [24]Кузнєцова В.Ф. Правовий статус депутата. – К., 1978. – С. 4.
[11][113] Кривенко Л.Т. Cвітовий досвід і утвердження парламентаризму в Україні // Віче. – 1996.— № 2. – С.29.
[12][30] Мелкадзе О. Беседы о грузинской Конституции. — Тбилиси, 1996.— С. 98.
[13][124] Погорілко В.Ф. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. – 2001. — № 8. – С.27.
[14][74] Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – С. 174.
[15][21] Конституционное право Грузии / Под ред. В.В. Тордия. — Тбилиси, 2001. – С. 70.
[16][44]Селівон М.Ф. Гарантії депутатскої діяльності. Серія: на допомогу депутатам місцевих Рад. – К.: Політвидав України, 1982. – С. 36.
[17][55] Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С.344.
[18][63] Шаповал В.М. Вищі органі сучасної держави. Порівняльний аналіз. – Київ, “Програма Л”, 1995. – С. 9.
[19][131] Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади розвітку українського парламентаризму // Право України. – 1998. — № 1. – С. 17.
[20][59] Цнобиладзе П. Конституционное право Грузии. — Тбилиси, 2000. – С. 217.
[21] [4]Бахрах Д.Н. Право запроса депутатов местных Советов. — М., 1960. – С. 4.
[22] [3]Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации. — М.:Издательство НОРМА, 2001. — С. 555.
[23][145[Безуглов А.А. Теоретические проблемы правового статуса советского депутата Украины: Автореф. диск. … докт. юрид. наук. – М., 1971. – С. 7.
[24][140] Витрук Н.В. Структура правового статуса депутата: Вопросы теории // Закон о статусе депутатов на практике: Материалы научно-практической конференции. — Ярославль, 1976. – С. 21.
[25][17] Зиновьев А.В. Статус народного депутата в СССР (проблемы теории и практики). — Л., 1987. — С. 8—9.
[26][60] Чиркин В.Е. Конституционное право в Российской Федерации: Учебник. – М.: Юристъ, 2002. – С. 349.
[27][79] Парламентское право России: Учебное пособие / Под ред. И.М. Степанова, Т.Я. Хабриевой. – М.: Юристъ, 1999. – С. 64—65.
[28][69] Ярматов А.Я. Гарантии депутатской деятельности. — М., 1978. – C. 86.
[29] [37]Парламенты. Сравнительное исследование структуры и деятельности представительных учреждений 55 стран мира, подготовленное М.Амеллером./ пер. с англ. – М., 1967. – С. 230.