Нормативні правові акти є основною формою права в Україні. Вони становлять єдину ієрархічну систему, яка повинна характерризуватися внутрішньою узгодженістю і забезпечувати правове регулювання в різних сферах суспільних відносин.
Нормативно-правові акти можна класифікувати так:
1) за юридичною силою - на закони-акти вищої юридичної сили, і підзаконні акти - акти, засновані на законах, що їм не суперечать;
2) за суб'єктами правотворчості - на нормативні акти, прийняті народом, главою держави, органами законодавчої, виконавчої влади, органами місцевого самоврядування і т.д.;
3) за обсягом і характером дії - на акти загальної дії, які охоплюють всю сукупність відносин певного виду на даній території; акти обмеженої дії (спеціальні), які поширюються на частину території або на певне коло осіб; акти виняткової дії (надзвичайної), регулятивні можливості яких реалізуються при наявності виняткових обставин (воєнних дій, стихійного лиха, тощо);
4) за галузевою належністю - на нормативні акти, які містять норми конституційного чи адміністративного, цивільного, кримінального, трудового, сімейного та інших галузей права;
5) за зовнішньою формою виразу - на закони, укази, постанови, рішення, розпорядження, накази тощо.
Юридичні властивості нормативно-правових актів наступні:
вони є волевиявленням держави або всього народу, тобто приймаються тільки державними або іншими органами, які мають відповідні державно-владні правотворчі повноваження, і є їхнім одностороннім волевиявленням;
містять у собі правові норми;
мають зовнішню форму у вигляді письмового документу встановленої форми;
Юридична сила - це специфічна властивість нормативно-правових актів, яка відображає їхнє співвідношення і взаємозалежність за формальною обов'язковістю та визначається місцем правотворчого органу в апараті держави.
Головним критерієм поділу нормативно-правових актів є їхня юридична сила. Вони, відповідно, поділяються на:
закони
підзаконні нормативно-правові акти.
Отже, за юридичною силою нормативно-правові акти поділяються:
Законодавчі акти:
Конституція України - Основний Закон держави.
2. Закони прийняті на референдумі.
3. Нормативно-правові акти Верховної Ради України:
3. Закони України.
4. Підзаконні нормативно-правові акти.
5. Постанови В.Р. України.
6. Нормативно-правові акти Президента України - укази Президента України;
7. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України - постанови Кабінету Міністрів України;
8. Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади - накази.
9. Нормативно-правові акти державних адміністрацій - розпорядження Голови адміністрації, накази керівників відділів і управлінь,
10. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування - рішення відповідної ради, розпорядження сільського, селищного, міського голови, рішення виконавчого комітету відповідної ради.
Види нормативно-правових актів за сферою дії:
загальні;
спеціальні;
локальні.
Види нормативно-правових актів за характером волевиявлення:
акти встановлення норм права;
акти заміни норм права;
акти скасування норм права.
Види нормативно-правових актів за галузями законодавства:
цивільні;
кримінальні;
адміністративні;
кримінально-процесуальні;
адміністративно-процесуальні та ін.
Основні нормативно-правові акти за галузями законодавства іменуються галузевими кодексами (Цивільний кодекс. Кримінальний кодекс. Адміністративний кодекс. Кримінально-процесуальний кодекс. Адміністративно-процесуальний кодекс та ін).
Види правових актів за суб'єктами нормотворчості в Україні:
Верховна Рада України - закони і постанови,
Верховна Рада Автономної Республіки Крим - постанови (з питань, що носять нормативно-правовий характер) / рішення (з питань організаційно-розпорядчого характеру);
Президент України - укази (нормативні та ненормативні) розпорядження;
Кабінет Міністрів України - постанови І розпорядження;
керівники міністерств і відомств - нормативні накази, інструкції, розпорядження, положення, вказівки міністра;
Рада Міністрів Автономної Республіки Крим.
Нормативно-правові акти класифікуються також із змісту. Такий поділ певною мірою умовно. Умовність ця об'єктивно пояснюється лише тим, що ні переважають у всіх нормативно - правових актах містяться норми однорідної змісту. Є акти, містять норми лише однієї галузі прав (трудовое, сімейне, кримінальна законодавство). Але поруч із галузевими нормативними актами діють акти, мають комплексний характер.
Вони включають норми різних галузей права, обслуговуючих певну сферу життя. Господарська, торгова, військова, морське законодавство - приклади комплексних нормативно - правових актов
За обсягом і характером дії нормативно - правові акти поділяються:
на акти загального дії, що охоплюють усю сукупність відносин певного виду на даної территории;
на акти обмеженого дії - поширюються лише з частина території чи суворо певний контингент осіб, що є на даної территории;
на акти виняткового (надзвичайного) дії. Їх регулятивні можливості реалізуються лише за наступі виняткових обставин, куди розрахований акт (бойових дій, стихійних бедствий).
За основними суб'єктами державного правотвореня нормативно-правові акти можна підрозділити на акти законодавчої влади (закони); акти виконавчої (підзаконні акти); акти судової влади (юрисдикційні акти загального характера).
Закон - це нормативно-правовий акт органу законодавчої влади держави або самого народу, який приймається та змінюється в особливому порядку, регламентує найважливіші суспільні відносини і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів. Юридичні властивості закону:
він є нормативно-правовим актом органу законодавчої влади, тобто вищого представницького органу держави або самого народу. В Україні право приймати закони належить Верховній Раді України та безпосередньо народові шляхом проведення всенародного голосування (референдуму);
Закони встановлюються для регулювання найважливіших питань суспільного і державного життя. Зокрема ст.92 Конституції говорить, що виключно законами України визначаються:
1) права i свободи людини i громадянина, гарантії цих прав i свобод; основнi обов'язки громадянина; тощо.
він має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативних актів. Тобто акти всіх інших органів держави повинні відповідати закону і не суперечити йому, крім того, закон може бути скасований або змінений лише тим суб'єктом, який його встановлював;
для законів встановлюється особливий порядок їхнього прийняття і введення в дію, який закріплюється у конституції та інших спеціальних законах.
Закріплена в законах обов'язкова послідовність певних дій зі створення законів називається законодавчим процесом.
За значенням і місцем законів у системі законодавства вони поділяються на:
1. Конституція (закон законів).
Конституція України - Основний Закон України.
2. Конституційні закони - закони з питань, безпосередньо врегульованих Конституцією, які конкретизують її положення або вносять до неї зміни і приймаються в особливому порядку. Наприклад “Про громадянство", “Про загальний військовий обов'язок” та ін.
Приймаються відповідно до компетенції парламенту з питань не стосовним до предмета регулювання Конституцією й Конституційними законами.
В Україні є підстави серед конституційних законів розрізняти:
а) органічні (вносять зміни, доповнення в діючу Конституцію; включаються як органічна (невід'ємна) частина в текст Конституції; процедура їхнього прийняття аналогічна процедурі прийняття Конституції);
б) номінальні (їхній перелік, організаційна назва (про Кабінет Міністрів, про вибори Президента й т.п.) передбачені Конституцією; будучи свого роду продовженням Конституції їхнього положення в текст Конституції не включаються; їхнє основне завдання - конкретизація (деталізація) певних норм Конституції);
в) ординарні (на них є посилання в Конституції, але без визначення їхньої організаційної назви);
г) звичайні (прості, поточні) закони.
3. Звичайні або біжучі закони - нормативні акти, які приймаються на основі Конституції і визначають основи правового регулювання суспільних відносин у певній сфері (наприклад, Закон України „Про освіту” від 28.10.1998 р). Звичайні закони приймаються простою більшістю від конституційного складу ВР України.
4. Надзвичайні закони - нормативні акти тимчасового характеру, які приймаються за надзвичайних обставин і можуть призупиняти дію чинних у відповідній сфері законів (наприклад, для забезпечення безпеки громадян у разі катастрофи, епідемії тощо).
5. Допоміжні закони - нормативні акти, які затверджують, змінюють, зупиняють, скасовують, денонсують інші акти або мають допоміжне значення для їх застосування (Закон України „Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 22 січня 1993 року” від 3 березня 1998 року).
Розглянемо інше судження про закон
Закон - нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади (або громадянського суспільства /безпосередньо народу/), який регулює найважливіші питання суспільного життя, установлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.