4. Iнформаційне забезпечення банківської діяльності.
Інформаційне забезпечення — один із найважливіших важелів адміністрування як на мікро-, так і на макрорівні. Адже успіх будь-якої справи залежить насамперед від того, чи правильним було прийняте рішення, чи оптимальним є його виконання. А прийняти правильне рішення неможливо, не володіючи необхідною інформацією.
Ось чому НБУ з перших років існування в Україні дворівневої банківської системи розпочав роботу щодо створення інформаційної системи, яка б забезпечувала його власні потреби, пов'язані з виконанням регулюючих та наглядових функцій, а також потреби органів законодавчої і виконавчої влади держави, міжнародних фінансових організацій, членом яких є Україна (Міжнародного валютного фонду. Світового банку. Європейського банку реконструкції та розвитку), посольств, центральних банків інших країн, комерційних банків, фінансових установ, науково-дослідних організацій, засобів масової інформації, фізичних осіб, для яких грошово-кредитна та валютна політика НБУ, стан банківської системи країни є важливими передумовами діяльності.
Слід зауважити, що дві з чотирьох макроекономічних систем даних, які є основою прогнозування та аналізу економічного розвитку країни, а саме — грошово-кредитна і банківська статистика та статистика платіжного балансу — розробляються, підтримуються в актуалізованому стані і розповсюджуються Національним банком України. Інформація, яка базується на зазначених системах даних, необхідна НБУ як центральному банку держави для розробки і здійснення грошово-кредитної та валютної політики, а також для контролю за діяльністю комерційних банків.
Оскільки Україна стала на шлях побудови демократичного суспільства з ринковою економікою відкритого типу, створення передумов для оцінки ситуації в країні, зіставлення її економіки з економіками інших країн світу є нині вкрай необхідним.
ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НБУ: РЕАЛЬНИЙ СТАН
На сьогодні головним нашим здобутком є створення статистики двох макроекономічних систем даних — монетарної та банківської статистики і статистики платіжного балансу. Важливою передумовою цього було освоєння методології МВФ, створення національної платіжної системи з використанням передових комп'ютерних технологій та запровадження електронної пошти, що забезпечило збір та обробку необхідної фінансової і статистичної інформації.
Оскільки Україна стала членом Міжнародного валютного фонду і взяла на себе певні зобов'язання, Національний банк України, починаючи з грудня 1992 року, щомісяця надає МВФ зведені балансові звіти НБУ і комерційних банків, агреговані за методологією МВФ, інформацію щодо процентних ставок і валютних курсів, а з 1994 р. — також статистику платіжного балансу України.
Із січня 1993 року виходить щомісячний статистичний "Бюлетень Національного банку України". З 1998 р. він видається не лише українською, а й російською та англійською мовами. Його структура постійно вдосконалюється. Нині інформація у ньому подається відповідно до світових стандартів.
У квітні 1996 року розпочато видання щоквартальника "Платіжний баланс України", в якому публікуються табличні дані з платіжного балансу, аналітичні матеріали щодо розвитку зовнішнього сектора економіки та впливу поточної економічної політики на його стан. Це видання з нинішнього року виходить також англійською мовою, що сприятиме ширшому його розповсюдженню.
Інформаційні видання НБУ доступні широкому загалу.
Використання методології МВФ з монетарної статистики та статистики платіжного балансу із запровадженням міжнародних стандартів статистики дало можливість навіть попри використання старого Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках започаткувати у липні 1996 року публікацію сторінки даних України у збірнику МВФ "Міжнародна фінансова статистика" (МФС), яка містить грошово-кредитну та банківську статистику (з грудня 1992 року) і статистику платіжного балансу (з І кварталу 1994 року).
Важливим кроком у побудові національної статистики, в тому числі монетарної статистики і статистики платіжного балансу, було прийняття 4 травня 1993 року Кабінетом Міністрів України Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики. Національним банком розроблено ряд документів, які стали організаційною основою становлення цих важливих макроеко-номічних систем даних. Серед цих документів чільне місце посідає затверджена Правлінням Національного банку України у травні 1994 року Концепція побудови банківської і грошово-кредитної статистики та статистики платіжного балансу. У ній визначено цілі, принципи і методи становлення статистики та інформаційної діяльності НБУ, які зорієнтовано на 'міжнародні стандарти.
Наступним етапом розвитку інформаційної діяльності та підвищення її ^ефективності був практичний перехід '(із січня 1998 року) банківської систе-|ми України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Це поставило нові вимоги до звітності Національного й комерційних банків України та і програмного забезпечення її збору й об-|робки. Переходу передувала напруже-;на робота з підготовки у 1997 р. нових І Планів рахунків бухгалтерського обліку в Національному банку України та в комерційних банках, зорієнтованих на З запровадження міжнародних стандартів ^бухобліку і статистики, а також нових | форм звітності.
Бухгалтерський облік і звітність реформувалися шляхом зміни старих та впровадження нових економічних категорій і понять статистичного призначення, які використовуються країнами з ринковою економікою. В основу реформування покладено реальну діяльність банку та створення принципово нових форм накопичення, збору та обробки інформації. З 1998 року фінансова та статистична інформація поїдається Національному банку України комерційними банками, які мають статус юридичної особи, після відповідної консолідації даних по банку в цілому. Нагадаємо, що раніше інформація у вигляді форм звітності подавалася безпосередньо філіями комерційних банків і узагальнювалася по банку Центральною розрахунковою палатою НБУ.
Нині базою формування даних є депозитарій економічних показників, визначених у кожному комерційному банку на основі аналітичного та синтетичного обліку банківських операцій. Він прийшов на заміну формам звітності, що існували до 1998 року. Тепер інформація у вигляді файлів, сформованих на основі нових форм звітності, подається та обробляється в автоматизованому режимі (див. схему 1).
Процес адаптації до нових форм звітності, нових Планів рахунків бухгалтерського обліку та до оновленого аналітичного обліку в банках триває.
У Національному банку України розпочато створення бази даних, використовуваної для аналізу загальноекономічної ситуації, стану грошово-кредитного ринку та зовнішньоекономічної діяльності держави. Вона є основою прогнозування показників монетарного характеру та параметрів розвитку зовнішнього сектора економіки у процесі розробки грошово-кредитної політики НБУ, державних програм економічного і соціального розвитку України, які опрацьовуються урядом разом із Національним банком.
Розробляються технічні умови передачі інформації Міжнародному валютному фонду електронною поштою, відпрацьовується схема захисту системи від зовнішнього втручання.
Ще одним виявом інтеграції банківської системи нашої держави в інформаційний простір міжнародного банківського співтовариства є підготовка Сторінки Національного банку України у міжнародну комп'ютерну мережу INTERNET.
Із цього приводу прийнято кілька рішень Правління НБУ, зокрема затверджено структуру та інформаційний зміст Сторінки Національного банку України в INTERNET.
ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ
У процесі створення надійної і якісної інформаційної бази виникає чимало проблем методологічного, методичного і технічного характеру. Окремо слід наголосити на проблемі повноти охоплення інформаційних масивів.
Створення досконалої монетарної ібанківської статистики дещо уповільнилося, оскільки ми до цього часу не маємо Керівництва з методології монетарної статистики, яке нині доопрацьовується МВФ з метою приведення його у відповідність із новими версіями Системи національних рахунків (СНР) 1993 року, та Керівництва із методології складання платіжного балансу.
Необхідність доопрацювання Керівництва з методології монетарної статистики викликана не лише змінами в методології СНР і платіжного балансу, а й лібералізаційними процесами, як? відбулися останнім часом у багатьох країнах світу. Нині чимало операцій, які традиційно проводилися лише банками, виконують також інші фінансові установи. І навпаки, банки почали виконувати функції, за які раніше не бралися. Відсутність законодавчої бази для отримання Національним банком України відповідної звітності від інших фінансових установ, які не є банками, створює труднощі в повному обрахуванні агрегатів грошової маси.
Проблема повноти охоплення усіх фінансових посередників, які виконують операції з грошовими коштами та іншими платіжними засобами, виникла не сьогодні.
Згідно із чинним Законом України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк для виконання регулюючих та наглядових функцій (мається на увазі опосередковане регулювання процесів на грошово-кредитному ринку та здійснення банківського нагляду) отримує відповідну інформацію від комерційних банків, яка є основою розробки та підтримання актуалізації однієї з макроекономічних систем даних — грошово-кредитної та банківської статистики. Але ця інформація надходить лише від банків, тоді як в Україні нині функціонує велика кількість інших фінансових посередників, які, хоча й не є банками, але виконують операції з грішми та іншими платіжними засобами. Це, наприклад, кредитні спілки, яких нині більше, ніж діючих банків, фінансові та страхові компанії різних видів і форм власності, інші фінансові установи. Ясна річ, вони впливають на ринок капіталу, але тільки як індикатор, що не враховується сьогодні Національним банком України у прогнозуванні та проведенні грошово-кредитної політики. На жаль, центральний банк держави досі не має юридичного права на отримання будь-якої інформації від таких фінансових посередників.