1.Приведення до єдиних умов поставки. Імпортні ціни приводяться до умов поставки «франко-кордон» або «СІФ порт» країни-покупця. Експортні ціни приводяться до умов поставки «франко-кордон» або «ФОБ порт» країни-продавця. Дані про вартість фрахту та страхування беруться зі спеціальних даних транспортно-експедиторських організацій. Практика зовнішньої торгівлі показує, що при нормальній кон'юнктурі ринку транспортних засобів розрахункова вартість фрахту та страхування не перевищує 12-15%. Під час розрахунків залежності між умовами ФОБ i СІФ застосовується така формула:
Цсіф=(Цфоб+Ф)*А
де Цсіф і Цфоб - ціни на продукцію з врахуванням транспортування на умовах СІФ i ФОБ,
Ф - вapтicть фрахту (перевезення від порту відправлення до порту призначення),
А - ставка страхування вантажу під час перевезення водним шляхом.
При перевезенні машин i обладнання вартість фрахту визначається як сумарна вартість фрахту вcix вантажних місць.
2.Поправка на вторговування. Як зазначалось, ціна пропозиції завжди вища, ніж кінцева ціна. У практиці зовнішньої тopгівлi поправки на вторговування можуть доходити до 20-25%. Обгрунтованість оцінки величини цієї поправки залежить від якості конкурентного матеріалу та вміня з ним працювати, від знання конкретного постачальника та ринку i т.д. Як правило, з прейскурантних цін робляться великі знижки (до 40%), із цін пропозицій - менш значні; при використанні цін контракта поправка на вторговування переважно не враховується.
3.Приведення імпортної ціни до строку поставки. Через розрив у часі між даними конкурентних матеріалів i поставкою змінюється реальна ціна контракту. Тому при розрахунку імпортної ціни визначають ціни пропозицїї на час поставки товару, використовуючи індекси експортних i оптових цін, опублікованих у статистичних матеріалах. Для розрахунку приведеної імпортної ціни застосовується формула:
С1=С*І1/І0
де С1 - приведена імпортна ціна,
С0 - ціна, запропонована інофірмою у конкурентному матеріалі,
І1- пропонований індекс цін на дату поставки за контрактом,
І0 -індекс цін на запропонований інофірмою термін закінчення поставки.
4.По правки на умови платежу. У контракті можуть бути передбачені різні умови платежу: готівкою, чеком, переказом, з акредитиву, інкасо, в аванс (повністю чи частково), у кредит із розстрочкою платежу. Поправка на умови платежу розра-ховується по відношенню до базисної ціни на дату укладення контракту, розрахованої за конкурентним мaтepiaлом. Потрібно визначити, якою буде ціна готівкою на дату укладення контракту з врахуванням узгоджених умов платежу. інакше кажучи, покупець повинен повністю відшкодувати у ціні будь-які пільги, надані продавцем, включаючи втрати від одночасно вилучених з обороту фінансових засобів продавця. У ряді методик розрахунку цін ціна з розстрочкою визначається за формулою:
т
Цк=Цб(1+К)
де Цк- ціна на дату фактичних розрахунків,
Цд - ціна на початок періоду розстрочки,
К - банківський процент за кредит, взятий продавцем,
Т - період розстрочки.
На рівень фіксованих у контракті цін можуть суттєво впливати різні види знижок, які застосовуються у міжнародній торговій практиці. Загалом їх понад 20 видів, але найпоширенішими є такі:
- загальна (проста) чи одночасна знижка, що надається до прейскурантної чи довідкової ціни товару, складає 20-30% при угодах на стандартні види машин i обладнання i 2-5% при поставках промислової сировини. При купівлі товару за готівку знижка надається у розмірі 2—3%. Складна знижка — це сума простих знижок. Прогресивна знижка найчастіше залежить від кількості купованого товару;
- знижка за оборот (бонусна) встановлюється за певною шкалою залежно від досягнутого обороту протягом узгодженого сторонами терміну (звичайно одного року). Вона має заохочувальний характер i надається продавцем своєму постійному (оптовому) покупцеві на основі спеціальних бонусних угод, але в контракті не вказується. На деякі види машин i обладнання бонусна знижка досягае 15-30%, на сировині та сільськогосподарські товари - 1-2%. У торгівлі сировинними та продовольчими товарами використовуються надбавки за підвищену якість (боніфація) та знижки за понижену якість (рефакція);
- знижка за кількість чи серійність за умови купівлі заздалегідь визначеної зростаючої кількості товару (величина знижки залежить від характеру вторговування);
- ділерська знижка, яку надають виробники своїм постійним агентам та іншим посередникам зі збуту, може становити в середньому 15-20% від роздрібноії ціни;
- спеціальна знижка на пробні партії товару та замовлення;
- сезонна знижка за куіпівлю товару поза сезоном;
- знижка при продажі потриманого обладнання - до 50% від початкової ціни;
- експортна знижка, що надається продавцями при продажі товарів іноземним покупцям понад ті знижки, які діють для покупців внутpiшнього ринку;
- знижка за повернення раніше купленого товару у даної фірми у розмірі 20-30% прейскурантної ціни (при поверненні покупцем товару застарілої моделі), широко практикується при продажі автомашин, побутової техніки, електрообладнання.
Зазначимо, що українське законодавство вважає ціну суттевою умовою договору купівлі-продажу. Разом iз тим слід мати на увазі, що за законами ряду країн визнаються дійсними договори, в яких ціна не вказана. Так, відповідно до Кодексу міжнародної торгівлі Чехії, «домовленість про певну договірну ціну не є суттєвим реквізитом договору кушвл - продажу, якщо сторони висловили бажання укласти договір i без домовленості про купівельну ціну». Англійське право також у принципі не вважає ціну суттєвою умовою договору. Правова доктрина США виходить iз можливості укладення сторонами договору продажу без визначення у ньому ціни. Цивільний кодекс Франції ж, навпаки, встановлює, що ціна повинна бути визначена i вказана сторонами у договорі на момент його укладення. Аналогічний підхід i в Німеччині.
ЗАКІНЧЕННЯ.
В ринкових умовах ціноутворення являється досить складним процесом. Але не дивлячись на це , існують загальні підходи до визначення ціни на товари , послуги.
На процес ціноутворення впливає багато факторів . Перш ніж встановити кінцеву ціну фірна повина враховувати законодавчу базу в певному регіоні , тобто звернути увагу на рівень державного регулювання ,визначити рівень і динаміку попиту , характер конкуренції.
Ітак процес формування ринкових цін на експортні товари включає ряд етапів: постановку задач ціноутворення , визначення попиту , проведення аналізу цін товарів конкурентів , вибір методу встановлення цін ,визначення кінцевої ціни та правил її майбутньої зміни.
Ціни і цінова політика виступають однією з головних складових маркетинга фірми. Ціни знаходяться в тісній залежності від інших сторін двяльності компанії . Суть цілеспрямованої цінової політики в тому , щоб встановити такі ціни , так варьїровать ними в залежності від ситуації на ринку , щоб оволодіти його максимально можливою долею , досягти запланованого обсягу прибутку , та успішно вирішити всі стратегічні та тактичні задачі.
Встановлення ціни на еспорні товари – процес , який складається з цілого ряду етапів:
· робиться оцінка попиту , яка свідчить про кількість товару , який можна реально продати на ринку за визначений проміжок часу;
· аналіз цін конкурентів для використання їх в якості бази ;
· вибрати для себе один з багатьох методів ціноутворення
· встановлення кінцевої ціни на товар .
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
1. Герасименко В.В.Ценовая политика фирмы. – М.:Финстат – информ , 1995. – 187с.
2. Державне регулювання ціноутворення в Україні / Н.Парижак // Фінансі України . – 2000 - №4. – с.31 – 36.
3. Кредісов А.І. Управління зовнішньоекономічноюдіяльністю. – К.: «Віра – Р», 1998. – 448с.
4. Калита Н.С.Цены и ценооброзование:Состояние , проблемы , перспективы. – К.:Высшая школа, 1998. – 217с.
5. Левшин Ф.М.Мировой рынок: Коньюктура цены и маркетинг. – М.: Международные отношения , 1993. – 259с.
6. Соколенко С.И. Современные мировые рынки и Украина. – К.:Демос.1995. – 355с.