г) два ковалентні зв'язки з атомами Гідрогену і два з атомами Хлору.
2. Яка речовина не реагує з метаном?
а)С12; б)О2; в)НС1; г)Вг2.
3. За якої умови метан реагує з хлором?
а) за наявності каталізатора;
б) при нагріванні до 100°С;
в) при освітленні ультрафіолетовим промінням;
г) при тиску 10 мПа;
4. Яка речовина є хлоропохідною метану?
а)С3Н6С13; б)СН3С1; в)С2Н4С12; .r)CH2F2.
5. Молекула метану має форму:
а) піраміди; б) тетраедра; в) трикутника; г) октаедра.
6. Гомологи — це сполуки, що:
а) мають подібну будову молекул і різні хімічні властивості;
б) мають подібну будову молекул і подібні хімічні властивості, але відрізняються між собою за складом на одну чи кілька груп СН2;
в) відрізняються між собою на кілька груп СН2 і мають однаковий якісний і кількісний склад;
г) містять однакову кількість атомів Карбону і Гідрогену.
7. Етил — це:
а) насичений вуглеводень складу С2Н«;
б) одновалентний радикал складу С2Н5;
в) насичений вуглеводень складу C3Hg;
г) одновалентний радикал складу СН3.
8. Яка формула пропану?
a) CН4; б)С2Н2; в)С3Н8; г)С4Н10.
Ненасичені вуглеводні
1. Яка речовина належить до ненасичених вуглеводнів?
а)С5 Н12; б)С3 Н8; в)С2 Н6; г)С2 Н4
2. Вкажіть формулу найближчого гомолога ацетилену:
а)С4 Н8; б)С2 Н4; в) С3 Н4; г)С3 Н6.
3. У якій речовині є кратні зв'язки?
а) метан; б) пропан; в) ацетилен; г) бутан.
4. Яка структурна формула ацетилену?
Н
а) Н — С = С — Н; б) Н — С—С=С—Н;
Н Н Н
в)Н—С=С—Н; г)Н…С::С…Н.
5. Який тип реакцій характерний для ненасичених вуглеводнів?
а) реакції заміщення; б) реакції приєднання;
в) реакції обміну; г) реакції розкладу.
6. У промисловості ацетилен добувають:
а) термічним розкладанням бутану; б) розкладанням метану при 1500°С;
в) розкладанням метану при 600°С; г) термічним розкладанням пропану.
7. Етилен можна одержати:
а) при взаємодії ненасичених вуглеводнів з водою;
б) при термічному розщепленні насичених вуглеводнів;
в) при взаємодії етану з хлором;
г) при взаємодії ацетилену з водою.
1. Полімеризація — це:
а) процес послідовного сполучення молекул низькомолекулярної речовини з утворенням високомолекулярної;
б) процес послідовного почергового сполучення молекул насиченого і нена-сиченого вуглеводнів;
в) процес розриву кратних зв'язків;
г) процес приєднання молекул водню до низькомолекулярних речовин.
2. Мономерною ланкою поліпропілену є:
а) — СН2 — СН — СН2 —; б) — СН2 — СН—;
СН3 СН3
СН3 СН3
в) —СН2—СН—СН2 г)—СН2—СН —СН2—.
СН3
3. Реакція полімеризації належить до реакцій:
а) обміну; б) приєднання; в) заміщення; г) розкладу.
4. Яка формула не є формулою бензену?
5. Яка формула хлоробензену?
а) C6H4Cl; б) C6H7Cl; в)С6 Н5Сl; г)С7 Н3Сl3.
6. Бензен не взаємодіє із:
а) бромом при освітленні ультрафіолетовим промінням;
б) бромною водою і .розчином калій перманганату;
в) воднем; г) нітратною кислотою.
7. Який мономер використовується для добування поліетилену?
а) пропілен; б) етилен; в) бутилен; г) метан.
Я не вірю, що Єдність
Тільки душ окремих сума,
В.І. Сумійленко.
“Думи буття”
До відкриття періодичного закону Д. І. Менделєєвим у хімії панувало повне безладдя. Хіміки блукали в пітьмі; відкриття вони робили, покладаючись виключно на свої інтуїцію та експериментальний хист... Не було в них тоді ні «хімічного компаса», ні «хімічної карти», які допомагали б їм безпомилково вибирати правильний шлях у вивченні речовин, їх властивостей й перетворень.
Проте слід зауважити, що свій величний І чудовий храм-елементарій російський хімік зводив не на голому місці. Були і в нього славні попередники — Й. Деберейнер, А. де Шанкуртуа, Д. Ньюлендс, Л. Мейєр. Усі вони намагалися по-своєму класифікувати хімічні елементи, відшукати закони взаємозв'язку між ними. Так з'явилися на світ відомі «тріади Деберейнера», «октави Ньюлендса», «спіраль де Шанкуртуа» і таблиця Л. Мейєра. Але це були лише перші спроби, перші намагання... Класифікації були недосконалими і неповними, вони охоплювали далеко не всі елементи. Попередники Д. І. Менделєєва не зуміли відкрити і збагнути найголовнішого, найістотнішого... внутрішнього, генетичного взаємозв'язку між усіма хімічними елементами.
На початку 1869 р. Менделєєв приступив до роботи над другим випуском «Основ хімії». Він зібрав величезний літературний матеріал про 63 хімічні елементи, відомі на той час, та їх сполуки, вивчив безліч праць вітчизняних і зарубіжних учених. Дмитро Іванович ясно бачив, що назріла необхідність об'єднати розрізнені, розпорошені хімічні знання в єдину струнку систему Так, у результаті копіткої праці та завдяки світлому природному розуму Д І. Менделєєва з'явилося одне з найвидатніших відкриттів XIX століття — періодичний закон та періодична система хімічних елементів... Проте геніальне відкритий було визнане не відразу.
У 1871 р., спираючись на періодичний закон, Д. І. Менделєєв зробив свої знамениті передбачення про існування і властивості ще невідомих науці елементів, зокрема аналогів бору, алюмінію, силіцію, які він назвав відповідно «екабором», «екаалюмінієм», «екасиліцієм». Справжній тріумф періодичного закону прийшов лише через кілька років.
Наприкінці 1875 р. француз П. Лекок де Буабодран за допомогою спектроскопа виявив у піренейській цинковій обманці новий елемент — галій. Але, як зазначив автор: «Винятково мала кількість речовини, що нею я володів, не дала змоги мені відокремити нове тіло від надлишку цинку, що є його супутником.
Геніальність Менделєєва, сміливість його думок можна вбачати і в тому, що він на основі лише хімічних властивостей виправив атомні маси принаймні 14 хімічних елементів, зокрема берилію, титану, хрому, ітрію, індію, цезію, лантану, церію, ербію, іридію, платини, ауруму, торію й урану.
До створення періодичної системи елементів загадками були атомна маса берилію та склад його оксиду. Хіміки вважали берилій тривалентним з атомною масою 13,5 тільки на тій підставі, що со-лодкозем (ВеО) за хімічними властивостями дуже нагадує глинозем (А12О3). Щоправда, російський хімік І. В. Авдєєв на основі найретельніших аналізів довів, що «солодкій землі» відповідає формула ВеО, а не Ве2О3, як було прийнято в ті часи. Хибна думка про тривалентний берилій з атомною масою 13,5 суперечила періодичному закону, і тому для металу «солодкої землі» не було місця в періодичній системі. Менделєєв «поселив» берилій у 2-й групі і II періоді, вважаючи, що його атомна маса 9,4. Проти цього «свавільства» рішуче виступили шведські хіміки Л. Нільсон і О. Петерсон. Та коли вони визначили густину пари хлориду берилію, їх здивуванню не було меж. Виявилося, що атомна маса берилію становить 9,1 і що цей метал двовалентний, як і передбачав російський хімік.
Коли Менделєєв створював періодичну систему, всі хіміки приписували урану атомну масу 120. Для такого «розрубаного навпіл» урану теж не знаходилося місця в менделєєвській таблиці. Тому в 1869 р. Дмитро Іванович, спираючись на відкритий ним закон, сміливо подвоїв атомну масу урану. Цей елемент став крайнім і найважчим на той час «мешканцем» елементарію з атомною масою 240. Через 13 років німецький хімік Г. Ціммерман блискуче підтвердив цю думку російського вченого. Він експериментальне визначив густину пари хлориду урану ОСЬ і розрахував атомну масу урану. Вона дорівнювала... 240.
Буабодрана, Нільсона, Вінклера, Ціммермана і Браунера Менделєєв справедливо назвав «зміцнювачами» періодичного закону Чеський хімік Б. Браунер був удостоєний такого почесного «титулу» за дослідження рідкісноземельних елементів. Цей учений уперше розв'язав питання щодо розміщення чималої «сімейки» «братів-лантаноїців» у менделєєвському елементарії. Він один з перших підтримав ідею розміщення нововідкритих інертних (благородних) газів у так званій нульовій групі. Ним багато також зроблено для популяризації, поширення й визнання ідей російського хіміка Менделєєва в ученому світі.
Та все ж найголовніше, найістотніше в періодичному законі лишалося тоді ще не з'ясованим. «Ми не розуміємо причини періодичного закону», — визнавав сам творець його. Але на рубежі XIX і XX століть, ще за життя Д. І. Менделєєва, розкриття таємниць будови атома й атомного ядра поставило періодичний закон на міцні теоретичні підвалини. риявилося, що індивідуальність, а водночас і періодичність властивостей елементів визначаються зарядами ядер та електронною будовою атомів.
Періодичний закон і періодична система хімічних елементів допомогли подружжю Кюрі. Е. Резерфорду, Ф. Содді, К. Фаянсу, А. Деб'єрну, О. Гану, Л. Мейтнер та іншим розібратися у нетрях хитромудрих ланцюжків радіоактивного розпаду в родинах урану — радію, актиноурану, торію, а пізніше нептунію — плутонію. Дітище Менделєєва стало дороговказом й у відкритті штучної (наведеної) радіоактивності, ланцюгової реакції поділу ядер урану, і в передбаченні методів ядерного синтезу та властивостей ще невідомих хімічних елементів.
ПРО ЗАБРУДНЕННЯ
ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
МЕТАЛАМИ І НЕМЕТАЛАМИ
Навіть невеликий вміст мікроелементів часто спричиняє зміну звичного кольору харчових продуктів за рахунок комплексоутворення між іонами металів і рослинними пігіентами, що є в складі їжі. Так, вишні чорніють від контакту з мідним посудом, те саме спостерігається, якщо яблучний сік зберігати в залізній тарі, надмірна кількість алюмінію або олова також спричиняє потемніння багатьох продуктів.