II. Енергетика Японії орієнтується переважно на імпортну сировину (в основному нафту і нафтопродукти). Імпорт нафти складає більш 200 млн. тонн (власний видобуток 0,5 млн. тонн на 1997 рік). Скорочується в споживанні частка вугілля, росте в споживанні частка природного газу (імпортується в зниженому виді). Росте роль гидроэнергетики й атомної енергії. Японія має у своєму розпорядженні могутню електроенергетику. Понад 60% потужностей приходиться на ТЕС (найбільш великі по 4 млн. квт). Із середини 60-х років споруджується АЕС. У даний час працює понад 20 АЕС на імпортній сировині (більш 40 енергоблоків). Вони дають близько 30% електроенергії. У країні побудовані самі могутні АЕС у світі (у тому числі Фукусіма – 10 енергоблоків).
III. Суднобудування Японії дуже різноманітно: зі стапелів судноверфей Йокогами, Осаки, Кобе, Нагасакі і багатьох інших суднобудівних центрів сходять найбільші у світі супертанкери й інші судна. Суднобудування спеціалізується на будівництві крупнотоннажных танкерів і сухогрузов. Загальний тоннаж побудованих у Японії судів складає 40% світового тоннажу. По суднобудуванню країна міцно займає перше місце у світі (2 місце – Республіка Корея). Суднобудівні і судноремонтні підприємства розміщені по всій країні. Головні центри знаходяться в найбільших портах (Йокогама, Нагасакі).
IV. Виробництво кольорових металів є материало- і енергоємними. Відносяться до “екологічно брудного” галузям промисловості, тому проведена істотна реорганізація галузі. Тільки за останнє десятиліття виплавка кольорових металів скоротилася в 20 разів. Передільні ж заводи розміщені практично у всіх великих промислових центрах.
V. Машинобудування Японії містить у собі безліч галузей (суднобудування, автомобілебудування, загальне машинобудування, приладобудування, радіоелектроніка, авіаційно-космічна промисловість). Діє ряд великих заводів важкого машинобудування, верстатобудування, виробництво устаткування для легкої і харчової промисловості. Але головними галузями стали електроніка, радіопромисловість і транспортне машинобудування.
1) По випуску автомобілів (13 млн. штук у рік) в останні роки Японія також займає перше місце у світі (продукція галузі складає 20% японського експорту). Найважливіші центри галузі – Тойота (район Нагасакі), Йокогама, Хіросіма.
2) Основні підприємства загального машинобудування розташовані в межах Тихоокеанського промислового пояса: у Токійському районі – складне верстатобудування, промислові роботи; в Осакском – металлоёмкое устаткування (біля центрів чорної металургії); у Нагойском районі – верстатобудування, виробництво устаткування для інших галузей промисловості.
3) Підприємства радіоелектронної й електротехнічної промисловості орієнтуються на центри з кваліфікаційною робочою силою, з добре розвитий транспортною системою, з розвитий науково-технічною базою. На частку Японії на початку 90-х років приходилося понад 60% виробництва промислових роботів, ? верстатів із ЧПУ і продуктів чистої кераміки, від 60 до 90% виробництва окремих типів мікропроцесорів у світі. Японія зберігає лідируючі позиції у виробництві побутової електроніки й електронної апаратури. Питома вага країни у світовому випуску кольорових телевізорів (з урахуванням виробництва на закордонних підприємствах японських компаній складає більш 60%, відеомагнітофонів – 90%, і ін.). На продукцию наукомістких галузей приходиться близько 15% всього обсягу промислового виробництва Японії. А в цілому, на продукцію машинобудування – близько 40%.
4) Підприємства нафтопереробної, а також хімічної промисловості тяжіють до основних центрів Тихоокеанського промислового пояса – у токійській агломерації аланского промислового пояса. У токійській агломерації (Кавасакі, Тиба, Йокогама), у районі Осаки і Нагои підприємства використовують привізну сировину. За рівнем розвитку хімічної промисловості Японія займає одне з перших місць у світі.
5) У Японії також розвита целлюлозно-бумажня промисловість.
6) Зберігає не мало важливе значення галузі легкої і харчової промисловості. Однак росте конкуренція з боку країн, що розвиваються, по багатьом видам трудомістких виробництв легкої промисловості (за рахунок дешевини робочої сили в інших країнах).
VI. Ще одна важлива традиційна галузь японської промисловості – рибальство. По улові риби Японія займає одне з перших місць у світі. У країні більш 3 тис. рибальських портів. Багата і різноманітна фауна прибережних морів сприяло розвитку не тільки рибальства, але і марі-культури. Риба і морепродукты займають дуже велике місце в харчовому раціоні японців. Розвитий також і перловий промисел.
Дуже важлива особливість промисловості Японії – її винятково сильна утягнутість у міжнародні економічні зв'язки.
Сільське господарство.
У сільському господарстві Японії зайняте близько 3% економічно активного населення, а частка його у ВНП країни складає близько 2%. Для японського сільського господарства характерний високий рівень продуктивності праці і землі, врожайності культур і продуктивності тварин.
Сільськогосподарське виробництво має яскраво виражену продовольчу спрямованість
Растеневодство дає основну частину продукції (близько 70%), але його питома вага знижується. Кормові і технічні культури країна змушена ввозити з за рубежу. Пасовищні землі складають всего 1,6% від загальної площі. Але навіть ці ділянки виходять з обороту сільського господарства в міру збільшення імпорту дешевої м'ясної і молочної продукції. Розвиваються нові інтенсивні галузі тваринництва. На оброблювані землі приходиться 13% території країни. Однак у ряді районів Японії можна одержувати 2-3 врожаю в рік, тому посівна площа більше оброблюваної. Незважаючи на те, що оброблювані землі займають невелику частку в земельному фонді, а їхня величина, що приходиться на душу населення дуже мала (у порівнянні зі США менше в 24 рази, у порівнянні з Францією – у 9 разів), свої потреби в продовольстві Японія забезпечує в основному за рахунок власного виробництва (близько 70%). Практично задовольняється попит на рис, овочі, м'ясо птаха, свинину, фрукти. Однак країна змушена імпортувати цукор, кукурудзу, бавовну, вовну.
Для сільського господарства Японії характерно дрібне землеробство. Більшість господарств – дрібнотоварні. Найбільш великі господарства займаються тваринництвом. Крім індивідуальних господарств функціонують фірми і продуктивні кооперативи. Це значні сільськогосподарські одиниці.
Прибережні низовини всіх островів, у тому числі й у Тихоокеанському промисловому поясі, є великими сільськогосподарськими районами, де вирощують рис, овочі, чай, тютюн, а також інтенсивно розвивається тваринництво. На усіх великих рівнинах і в природних зонах великих агломерацій розташовані птаху- і свиноферми, городи.
Транспорт.
У Японії одержали розвиток усі види транспорту, за винятком річкового і трубопровідного. По характері своєї транспортної мережі ця країна нагадує країни Західної Європи, але по розмірах перевезень вантажів і особливо пасажирів вона набагато перевершує кожну з них. А по густоті пасажирських залізничних перевезень вона займає перше місце у світі. Японія також володіє дуже великим і найсучаснішим морським торговим флотом.
Зовнішні економічні відносини.
Японія – одна з найбільших світових торгових держав. Господарство в дуже великому ступені залежить від імпорту палива і промислової сировини. Але структура імпорту істотно міняється: зменшується частка сировинних товарів і збільшуються питому вагу готової продукції. Особливо росте частка готових виробів з НИС Азії (у тому числі кольорових телевізорів, відеокасет, відеомагнітофонів, запчастин). Країна ввозить також деякі види новітніх машин і устаткування з економічно розвитих країн.
В експорті готових промислових виробів (по вартості) 64% приходиться на машини й устаткування. Міжнародною спеціалізацією Японії на світовому ринку є торгівля продукцією наукомістких высокотехнологичных виробництв, таких, як виробництво сверхбольших інтегральних схем і мікропроцесорів, верстатів із ЧПУ і промислових роботів.
Обсяг зовнішньої торгівлі Японії постійно росте (760 млрд. длр., 1997 рік – третє місце після США і ФРН). Основними торговими партнерами Японії є економічно розвиті країни, у першу чергу США (30% експорту, 25% імпорту), ФРН, Австралія, Канада. Великими партнерами є Республіка Корея і Китай.
Збільшуються обсяги торгівлі з країнами Південно-Східної Азії (29% зовнішнього обороту) і Європи. Найбільші постачальники нафти в Японію – країни перської затоки
Важливим напрямком зовнішньоекономічної діяльності Японії є експорт капіталу. По обсязі іноземних інвестицій країна перетворилася в один з лідерів поряд зі США і Великобританією. Причому росте частка вкладення капіталу в розвиток країни. Японія вкладає свої капітали в торгівлю, банківська справа, кредити та інші послуги (близько 50%), в обробну і видобувну промисловість різних країн світу. Гострі зовнішньоекономічні протиріччя Японії зі США і країнами Західної Європи приводять до боротьби за джерела сировини, ринки збуту і сфери додатка капіталу. Розширюються масштаби закордонного підприємництва японських фірм. Причому, поряд з виносом за рубіж екологічно небезпечних, энерго- і материалоемких виробництв (шляхом будівництва підприємств у країнах, що розвиваються,), відбувається і перенос у ці країни деяких машинобудівних виробництв – тих, розвиток яких у Японії стає менш респектабельним (переводяться туди, де нижче витрати на робочу силу).