Робота в рентгенологічних кабінетах і радіологічних відділеннях пов'язана з негативним впливом іонізуючого випромінювання і постійним контролем за дозою опромінення. Використання електричних приладів як у фізіотерапевтичних кабінетах, так і в стаціонарних умовах вимагає дотримання правил техніки безпеки, передбачених відповідними Інструкціями.
У відділеннях хірургічного профілю в обов'язки медичної сестри входить забезпечення своєчасного направлення хворого на операцію чи дослідження, що вимагають особливих стерильних умов (аортографія, лімфографія, бронхографія, бронхоскопія тощо).
Середні медичні працівники повинні проводити бесіди на санітарно-гігієнічні та протиепідемічні теми. Вони зобов'язані вміти підготувати бесіду на відповідну тему, проілюструвати її відповідним матеріалом.
Під час роздачі їжі медична сестра контролює, щоб їжу спочатку отримали важкохворі, які не можуть встати з ліжка. Ослаблених пацієнтів годують.
Середній медичний персонал постійно контактує з родичами, які відвідують хворих, що лежать у відділенні. Медична сестра повинна не тільки слідкувати за тим, щоб відвідувачі в палаті були без пальта, плаща тощо, але і в халаті. Відвідувачам з гострою респіраторною інфекцією забороняється відвідувати хворих. Дозво"-ляється передавати хворим лише ті продукти, що зазначені в переліку (згідно з профілем відділення та захворюванням осіб).
Відповідно до правил внутрішнього розпорядку, ввечері хворі здійснюють вечірній туалет. Медсестра повинна контролювати його проведення та допомагати важкохворим.
Багато інструментальних та лабораторних досліджень вимагають попередньої підготовки. В обов'язки Медичної сестри входить забезпечити хворого необхідним лабораторним посудом, провести інструктаж щодо правил забору біологічних середовищ, умов підготовки до тих чи інших інструментальних досліджень.
Уночі медсестра контролює виконання правил охоронного режиму: забороняються перебування відвідувачів у відділенні після встановленого часу, перегляд телепередач, голосні розмови, гра в шахи, шахмати тощо.
Медична сестра повинна чітко виконувати свої функціональні обов'язки, дотримуватись розпорядку дня і виробничої дисципліни, слідкувати за роботою у відділенні, дотримуватись санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму на робочому місці.,
Заходи щодо профілактики СНІДу
Особливої уваги і проведення санітарно-протиепідемічних заходів вимагає робота з хворими на СНІД і ВІЛ-інфікованими. Протягом останніх років синдром набутого імунодефіциту (СНІД) має тенденцію до глобального поширення. У США - країні, де вперше ідентифіковано дану інфекцію і виявлено максимальну кількість хворих, - до травня 1987 року від СНІДу померло 20000 чоловік, захворіло 35000, у 150000 виявлено ознаки, пов'язані з захворюванням (преСНЩ). Вірусоносіями є не менше як 2 млн. чоловік. Кожних 9-12 міс. кількість хворих подвоюється. Ці цифри набувають особливої значущості з огляду на те, що СНІД до цього часу є невиліковним захворюванням, що значною мірою залежить від великої генетичної мінливості збудника. Складність проблеми зростає з відсутністю ефективних методів лікування і профілактики.
За даними ВООЗ, СНІД у різних країнах світу набув значного поширення. До кінця 1990 року в Україні було зареєстровано 224 вірусоносії у 17 областях. За наявних темпів зростання кількості інфікованих до 2000 року в Україні прогнозується 300 тисяч осіб, інфікованих вірусом. Джерелом інфекції є також велика група вірусоносіїв. Вважають, що на 1 хворого на СНІД припадає 100-300 вірусоносіїв.
СНІД передається статевим шляхом, через кров та внутрішньо-утробно і клінічне проявляється генералізованими лімфоаденопа-тіями, різними вторинними інфекціями, пухлиноподібними ураженнями шкіри за типом саркоми Капоші, пневмонією, стрептококовим менінгітом.
Ця інфекція не передається в результаті випадкових побутових контактів, на роботі або в навчальному закладі, при рукостисканні, обіймах, кашлі, чханні, через столові прибори, питну воду і продукти, одяг і постільну білизну, при відвідуванні басейну, бані, туалету, користуванні спільним телефоном тощо.
У хворих ВІЛ збудник виявляють у багатьох біологічних середовищах організму. Найбільша концентрація його в крові, спермі, вагі-нальних виділеннях, спинномозковій рідині, плевральному випоті, грудному молоці. Значно нижча - в слині, сльозах, поті, сечі, блювотних масах.
Особи, які доглядають хворого, при контакті з кров'ю, екскрементами, спермою чи вагінальними виділеннями особливо повинні дотримуватись заходів безпеки. Якщо немає гумових рукавичок, користуються пластиковими мішками або водонепроникним папером.
Обладнання та інструментарій для сестринських процедур слід мити окремо, використовувати 0,5 % хлорне вапно, ізопропіловий спирт, мило, йод спиртовий. Забруднені відходи по догляду за хворими треба спалити або закопати в землю.
Особливо небезпечним є передавання ВІЛ- інфекції у медичних закладах. Інфікування медпрацівників можливе шляхом контакту з відкритими ранами або нанесення травм ін'єкційними голками чи іншими гострими інструментами, забрудненими кров'ю або рідкими середовищами організму ВІЛ-інфікованого. Необхідно остерігатися потрапляння крапель інфікованої крові або інших рідких середовищ на слизові оболонки.
Інфікування пацієнтів можливе через заражені інструменти (голки, шприци та інші колючі та ріжучі інструменти), які використовують повторно без достатньої дезінфекції І стерилізації, в результаті переливання ВІЛ-інфікованої крові, пересадки шкіри, при використанні донорської сперми, трансплантації органів від людини, Інфікованої ВІЛ.
У разі випадкової травми руки не треба торкатись руками до очей, рота. Слід промити травмоване місце водою з милом, двічі продезінфікувати 5 % спиртовим розчином йоду або 70 % етиловим спиртом і накласти асептичну пов'язку. Якщо на шкірі рук є ушкодження (дерматит, тріщини, порізи), то виконувати маніпуляції з кров'ю або іншими рідкими середовищами інфікованого хворого слід у гумових рукавичках. Відразу після маніпуляції необхідно руки помити з милом. Забір крові для лабораторного дослідження необхідно проводити в гумових рукавичках, при цьому обов'язковокористуватись механічними піпетками. Зразки крові й рідких середовищ, які потрібно транспортувати, поміщають у подвійні контейнери з надійними кришками. Не можна допускати забруднення досліджуваним матеріалом зовнішніх стінок контейнерів. Усі інструменти, які повторно застосовують, після кожного використання необхідно очистити, продезінфікувати та простерилізувати.
При пересадці шкіри, внутрішніх органів, донорської сперми, необхідно перевіряти донорів на наявність антитіл до ВІЛ-інфекції шляхом тестування.
Дезінфекції підлягають усі предмети, які мали контакти зі слизовими оболонками. Предмети, які не можна стерилізувати (оптичні прилади), а також ті, Ідо повинні бути знезараженими, але не потребують стерилізації (судна, сечоприймачі), занурюють у розібраному вигляді на ЗО хвилин у дезінфікувальнї розчини - (1 % хлорамін, 0,5 % розчин хлорного вапна, 70 % етиловий спирт, 2 % глютаральдегід, 3 % фенол або нізол, 3-6 % перекис водню) або кип'ятять протягом 20 хвилин. При стерилізації повністю знищуються всі мікроорганізми. Стерилізацію проводять в автоклаві, су-хожаровій шафі іонізуючим опроміненням тривалістю 2,5 години. Для ін'єкцій найкраще користуватись одноразовими інструментами (шприци, голки), внутрішньовенні інфузії треба проводити лише одноразовими системами.
ЛІТЕРАТУРА
1. Беляков В.Д., Жук Е.Г. Воєнная гигиена й зпидемиология. - М.: Медицина, 1988. - 320 с.
2. Вода питна, гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання. ДСанПіН. Затв. МОЗ України 23.12.1996р. №383.
3. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. - К.: Вища школа, 1983. - 320с.
4. Гигиена детей й подростков / Под ред. Г.Н. Сердкжовской. - М.: Медицина, 1989. - 320с.
5. Гігієна харчування з основами нутриціології / В.І.Ципріян та ін. Навч. посібник - К: Здоров'я, 1999. - 568 с.
6. Голяченко О.М., Сердюк А.М., Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я. - Тернопіль-Київ-Вінниця: Лілея, 1997. - 328 с.
7. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології; Навчальний посібник. - К.: Здоров'я, 1999. - 694 с.
8. Загальна гігієна: Посібник до практичних занять / За ред. 1.1. Даценко. - Львів: Світ, 2001. - 471 с.
9. Катернога М.Т. Українська криниця. - К.: Техніка, 1996. - П2 с.
10. Никберг Й.Й. Гигиена больниц. - К.: Здоров'я, 1993. - 260 с.
11. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення // Закон України № 4004-ХІІ від 24.02.94.