Смекни!
smekni.com

Родові травми і післяродові хвороби 4 ступені (стр. 3 из 5)

6. Утруднюється сечовипускання у зв'язку з стисненням сечового міхура та уретри між головкою і кістками таза.

7. З'являються сукровичні виділення з вапни, які вказують на те, що ушкодження тканин вже почалося.

8. Роділля збуджена, неспокійна (кричить, кидається в ліжку, хапа­ється руками за живіт), скаржиться на сильні болі.

Клінічна картина загрожуючого розриву на грунті змін в стінці матки характеризується тим, що бурхлива родова діяльність відсутня. Перейми часті, болісні, але не дуже сильні. Спостерігається також решта симптомів (перерозтягнення і болісність нижнього сегмента, набряк шийки, вапни і зовнішніх статевих органів, порушення сечовипускання та ін.), але вони можуть бути менш чіткими, ніж при загрожуючому розриві на грунті меха­нічних причин.

Якщо при вказаній клінічній картині не буде подана допомога, то неминуче виникне розрив матки.

Клінічна картина розриву матки, який стався, характеризується та­кими основними ознаками.

1. В момент розриву виникає надзвичайно гострий біль у животі.

2. Одразу після розриву родова діяльність цілком припиняється.

3. Незабаром настає важкий стан, зв'язаний з шоком і наростаючою втратою крові. Шкіра і видимі слизові блідніють, риси обличчя загострю­ються, пульс стає частим і малим, артеріальний тиск падає. Нерідко спо­стерігається нудота і блювання.

4. При розриві матки плід повністю або частково виходить у черевну порожнину. Тому при пальпації частини плода надзвичайно чітко визна­чаються безпосередньо під черевною стінкою; передлегла частина, раніш фіксована, відходить вгору і стає рухомою. Поряд з плодом прощупується тіло матки, яка скоротилася. Серцебиття плода не вислухується.

5. Зовнішня кровотеча звичайно буває не дуже велика, інколи навіть незначна. При розриві матки кров виливається в черевну порожнину (при неповному розриві утворюється гематома в рихлій клітковині таза).

При патологічних процесах в стінці матки розрив може статися посту­пово, через розповзання тканин. Тому гострого раптового болю може не бути, і перейми припиняються не одразу, а поступово. Всі інші ознаки розриву матки виявлені чітко.

Профілактика розривів матки полягає в правильній ор­ганізації рододопомоги. Вирішальне значення має своєчасний облік усіх вагітних і ретельний нагляд за ними в консультації. В консультації вияв­ляють і беруть на спеціальний облік усіх вагітних, в яких можливий розрив матки в родах. До цієї групи належать вагітні з вузьким тазом, неправиль­ним положенням плода, переношеною вагітністю (великий плід), жінки з в'ялою черевною стінкою і в'ялою маткою, які багато народжували, які мають важкий акушерський анамнез (патологічні роди, ускладнені аборти, післяродові і післяабортні запальні захворювання), які перенесли кеса-ревий розтин та інші операції на матці.

Всіх цих вагітних за 2—3 тижні до родів направляють в родильний будинок; роди у них проводять під доглядом лікаря.

Під час родів встановлюють уважне спостереження, щоб не пропус­тити ознак загрожуючого розриву матки.

Лікування розриву матки, який загрожує або стався. При виникненні симптомів загрожуючого розриву матки необхідно: 1) припинити або ослабити родову діяльність, 2) негайно за­кінчити роди оперативним шляхом.

Для припинення (ослаблення) родової діяльності дають ефірний наркоз. Акушерка, яка самостійно працює, вводить морфін (1% 1,5 мл) і негайно викликає лікаря, попередивши про загрожуючий розрив матки. Розродження проводиться дуже бережно, під глибоким наркозом. Якщо плід живий і ознак інфекції нема, вдаються до кесаревого розтину. При мертвому плоді роди закінчують плодоруйнуючою операцією. При загро­жуючому розриві матки протипоказані поворот плода і накладання акушер­ських щипців; ці операції і навіть спроби до їх застосування неминуче призводять до розриву матки.

При розриві матки, який уже стався, необхідний негайний черевороз­тин. З черевної порожнини видаляють плід, послід і кров, яка вилилась, а потім проводять надвагінальну ампутацію або екстирпацію матки. В дея­ких випадках обмежуються зашиванням розриву матки (молодий вік, роз­рив, що стався недавно, відсутність інфекції). Під час операції і після її закінчення проводять боротьбу з шоком і втратою крові. Для цього засто­совують переливання крові, підшкірне вливання фізіологічного розчину, зігрівання, серцеві засоби.

ПІСЛЯРОДОВІ ФІСТУЛИ

При патологічних родах можуть виникнути сечостатеві і кишково-вагінальні фістули. Сечостатеві фістули являють собою протиприродні спо­лучення між сечовим міхуром або уретрою і вагіною, рідше — між міху­ром і каналом шийки матки. В таких випадках сеча частково або повністю попадає у вагіну і витікає назовні через статеву щілину. При кишково-вагінальних фістулах у вагіну попадають калові маси. Фістули є серйозним ускладненням родів, вони завдають жінці тяжких страждань.

Фістули утворюються в результаті тривалого стиснення м'яких тка­нин родових шляхів і сусідніх органів між стінками таза і передлеглою частиною (вузький таз, неправильне передлежання і вставлення головки, великий плід та ін.). При стисненні відбувається порушення кровообігу, подальший некроз і відпадіння змертвілих ділянок. Після відпадання змер­твілих ділянок сеча (або кал) починає проникати у вагіну. Це звичайно буває на 5—7-й день після родів.

Фістули можуть виникнути у зв'язку з пораненням м'яких тканин родових шляхів і сусідніх органів (сечового міхура або прямої кишки) інструментами, застосовуваними при акушерських операціях (плодоруй-нуючі операції, щипці та ін.). В таких випадках фістула з'являється безпо­середньо після розродження.

Профілактика фістул зводиться до правильного ведення родів. Не можна допускати тривалого стояння головки в одній і тій самій площині таза після відходження вод. Якщо головка стоїть у вході, в порож­нині або у виході таза понад 2—3 години, необхідно зробити вагінальне дослідження, уточнити діагноз і розв'язати питання про розродження. Треба систематично стежити за станом сечового міхура. При затримці сечі роблять обережну катетеризацію сечового міхура. Домішка крові до сечі (навіть незначна) вказує на загрозу виникнення фістули і є показанням для закінчення родів оперативним шляхом.

Лікування фістул оперативне. Тільки невеликі фістули при правильному догляді інколи закриваються самостійно. Догляд зводиться до тримання статевих органів у чистоті, змазування шкіри зовнішніх ста­тевих органів і слизової вагіни вазеліновою (або іншою) олією, стрептоци-довою або сульфідиновою емульсією (щоб не було роз'ятрення). При виявленні сечової фістули в уретру вводять постійний катетер, який сис­тематично виймають і стерилізують кип'ятінням. Всередину профілактично призначають уротропін. Якщо фістула самостійно не закривається, то через 3—4 місяці після родів роблять операцію.

ПІСЛЯРОДОВИЙ ВИВОРОТ МАТКИ

При вивороті матки шари її розміщуються навиворіт: слизова оболон­ка стає зовнішнім шаром, а серозний покрив — внутрішнім (матка вивер­тається, як палець рукавички) (мал. 12). Виворіт утворюється так: спо­чатку відбувається вдавлення дна матки в її порожнину, потім дно дохо­дить до зіва і, нарешті, вивернута навиворіт матка розміщується у вагіні або навіть за межами статевої щілини.

Виворот матки відбувається за таких умов: а) зів матки розкритий, б) стінки матки розслаблені (наприклад, при гіпотонії й атонії), в) на дно матки відбувається тиск зверху (наприклад, витискання посліду) або ви­тягання знизу (наприклад, потя­гування за пуповину). Вивертан­ню матки особливо сприяє поєд­нання розслаблення стінки матки і витискання посліду за Креде-Лазаревичем без попереднього масажу дна матки, а також недоз­волене потягування за пуповину при недостатньому скороченні мат­ки і широко розкритому зіві.

Мал. 12. Виворот матки.

Виворот матки після родів звичайно супроводиться рядом тяжких симптомів. У жінок вини­кає гострий біль у животі і стан шоку. Шкіра і слизові блідніють, пульс прискорюється, артеріаль­ний тиск падає, виникає нудота, блювання, непритомність. З ста­тевої щілини показується вивер­нута матка яскраво червоного ко­льору; іноді матка вивертається разом з послідом, який ще не відокремився. При дослідженні в ділянці матки виявляється лійкоподібна заглибина. Виворот матки після родів може спричинитися до загибелі жінки.

Лікування. Під глибоким наркозом проводиться обережне вправ­лення матки через широко розкритий зів. Перед вправлянням відокремлю­ють плаценту, якщо вона була прикріплена до вивернутої матки. Після вправляння вагіну тампонують стерильним марльовим бинтом. Вживають заходів боротьби з шоком та інфекцією.

РОЗХОДЖЕННЯ ЛОБКОВИХ КІСТОК

Під час вагітності відбувається серозне просочення зчленувань і зв'яз­кового апарату таза, особливо лобкового зчленування. У деяких вагітних розм'якшення зчленувань таза буває значним. В таких випадках сильний тиск на кісткове кільце таза з боку головки, яка народжується, може вик­ликати розходження лобкових кісток. Розходження лобкових кісток буває при вузькому тазі, великому плоді і при оперативних родах. Інколи роз­ходження лобкових кісток супроводиться крововиливом і ушкодженням сечівника, сечового міхура і клітора. При тяжких родах, особливо оператив­них, може виникнути також ушкодження крижово-клубового зчле­нування.

При розходженні лобкового зчленування роділля скаржиться на біль в ділянці симфізу, особливо при руханні ногами. Біль різко посилюється при розведенні ніг, зігнутих у колінних та кульшових суглобах. При паль­пації виявляється заглибина між кінцями лобкових кісток, які розійшлися. В разі необхідності діагноз підтверджується рентгенографічне.