Смекни!
smekni.com

Родові травми і післяродові хвороби 4 ступені (стр. 4 из 5)

Лікування. Спокійне положення в ліжку, туге бинтування ді­лянки таза.

Спокою треба додержувати на протязі 3—5 тижнів (інколи більше). У деяких жінок в перший час спостерігаються певні порушення ходи («качи­на хода»), які звичайно надалі зникають. В рідких випадках буває нагноєн­ня гематоми в ділянці лобкового зчленування, що розійшлося, і стійке порушення ходи.

ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО ЧЕТВЕРТОГО ЕТАПУ ПОШИРЕННЯ СЕПТИЧНОЇ ІНФЕКЦІЇ (ГЕНЕРАЛІЗОВАНА СЕПТИЧНА ІНФЕКЦІЯ)

В деяких випадках гнійники в вені осумковуються, і інфекція по всьому організму не поширюється.

Методи лікування гострого розлитого перитоніту і прогресуючого тром­бофлебіту такі ж, як при загальній (генералізованій) септичній інфекції. До генералізованої септичної інфекції належать септицемія і септикопіємія.

Септицемія

Септицемія — тяжке загальне септичне захворювання, яке характе­ризується тим, що мікроби, які потрапили в кров, розмножуються в ній і розносяться по всьому організму; мікробні токсини спричиняють от­руєння організму. В серці, судинах, печінці, нирках та інших органах виникають різко виявлені дистрофічні явища.

Захворювання починається на 2—3-й день після родів ознобом, під­вищенням температури до 40—41°, різким погіршенням усього стану. Хвора апатична, сонлива, буває головний біль, інколи спостерігається збудження й маячіння. Пульс малий і частий (120—130 ударів на хви­лину), язик сухий, обкладений, шкіра суха з сіруватим або жовтуватим відтінком, на ній нерідко з'являються дрібні, а іноді й великі кровови­ливи (висип). Часто розвиваються проноси. Нерідко виникає ціаноз кі­сток, зв'язаний з ослабленням серцевої діяльності. При посіві крові вдає­ться виявити збудника септицемії. Хворі нерідко гинуть навіть при сучас­них методах лікування.

Септикопіемія

При септикопіємії мікроби періодично надходять у кров (з існуючих вогнищ септичної інфекції) і утворюють в різних органах і тканинах нові (метастатичні) вогнища септичної інфекції, які звичайно нагноюються.

Основним вогнищем поширення інфекції часто є тромбофлебіт, що нагноївся. Звідси відторгаються частини інфікованого тромба і розносять­ся по організму. Надалі гнійні метастази утворюються в легені, серці, підшкірній клітковині (абсцеси, флегмони) та в інших органах і тканинах.

В клінічній картині септикопіємії і септицемії багато спільного (важ­кий стан, висока температура, озноби, частий пульс та ін.). Однак є деякі особливості, зв'язані з тим, що при септикопіємії утворюються метастази в різних органах. Залежно від цього до симптомів, типових для генералі-зованої септичної інфекції, приєднуються ще ознаки ураження того чи ін­шого органу (легені, серце та ін.). Зворотний розвиток метастатичного вогнища інфекції супроводиться деяким поліпшенням загального стану, припиненням ознобу й зниженням температури.

При виникненні нового метастатичного вогнища знов виникає озноб, підвищується температура, погіршується загальний стан і з'являються додаткові симптоми, які залежать від ураження того чи іншого органу.

Лікування септицемії і септикопіємії. Основні завдання лікування: а) сприяти підвищенню опірності організму хворої, б) впливати на збуд­ника (ослабити, спинити його зростання). Лікування полягає в такому:

1. Ретельний догляд за хворою має величезне значення. Правиль­ний догляд сприяє підвищенню опірності організму й визначає успіх усього лікування.

Палата повинна регулярно провітрюватись, утримуватись у чистоті, перевантаження її неприпустиме. Постільну й натільну білизну змінюють часто, особливо при великому потінні, підкладні пелюшки зміняють в міру забруднення. Підкладні пелюшки повинні бути сухі, добре розправ­лені (без складок).

Важливе значення має догляд за порожниною рота і шкірою. Необ­хідно полоскати рот і очищати його ранком, вдень після приймання їжі й на ніч.

Рот витирають ватою, змоченою слабким розчином борної кислоти або бурою з гліцерином (Boracis, Glycerini аа 15,0). Шкіру щодня обти­рають слабким розчином спирту, одеколону, ароматичного оцту.

Для запобігання пролежням (які при септичній інфекції утворюються легко) ділянки крижів, хребта й лопаток щодня обробляють камфорним спиртом (додатково до обтирання всієї шкіри). Під таз хворій підкладають гумовий круг.

Туалет зовнішніх статевих органів роблять не рідше як двічі на добу. 2. Правильне харчування є важливішою умовою для підвищення опірності організму, їжа повинна бути калорійною, смачною, різноманіт­ною, легкозасвоюваною. У великій кількості дають цукор, жири — у ви­гляді вершків, вершкового масла, білки — у вигляді парових м'ясних кот-.лет, вареної риби, вареної курки, яєць, творогу. Якщо нема ураження ни­рок, для збудження апетиту дають у невеликій кількості.ікру, оселе­дець та ін. Корисні свіжі фрукти й фруктові соки. Необхідно вводити достатню кількість рідини. Рекомендуються чай, кофе, морс, лужні мінеральні води. Дають вино в невеликих дозах.

3. З метою підвищення опірності організму призначають вітаміни (А, С, групи В, D та ін.), глюкозу внутрівенне (по 20—40 мл 40% роз­чину) або підшкірне (1—2 л 5% розчину). При наявності тромбофлебіту внутрівенні вливання не показані. Обережно роблять переливання неве­ликих доз крові. Систематично застосовують серцеві засоби (головним чи­ном камфору), препарати, що посилюють кровоутворення й поліпшують процеси травлення.

4. Застосовують антибіотики, головним чином пеніцилін і стрепто­міцин. Пеніцилін вводять через 3 години, добова доза 500 000 — 1 000 000 одиниць. Стрептоміцин вводять через 6 годин по 0,25 г або через 12 годин по 0,5 г, добова доза 1 г. Рекомендується біоміцин по 150 000—200 000 одиниць 4—6 раз на добу.

В останні роки застосовують тетрациклін, тераміцин, еритроміцин (добова доза цих препаратів 800 000 одиниць) та інші антибіотики.

При септичних захворюваннях, в тому числі генералізованих, добре діють сульфаніламідні препарати (білий стрептоцид, сульфазол, сульфа-тіозол та ін.). Сульфаніламідні препарати дають в перші дні у великих дозах (по 1 г через 4 години), потім поступово знижують (стор. 349).

Профілактика післяродових септичних за­хворювань. В боротьбі з післяродовою септичною інфекцією головне і вирішальне значення має профілактика.

Принцип профілактики післяродової інфекції є наріжним каменем організації всієї роботи жіночих консультацій і особливо родильних бу­динків. Запобіганню післяродових захворювань сприяють всі заходи зміцнення організму вагітної (харчування, правильний режим, гігієнічне утримання тіла), своєчасне виявлення й усунення всіх вогнищ інфекції, захист вагітної від контакту з інфікованими хворими. Виняткове значення має ретельна асептика при веденні родів, правильний догляд в післяродо­вому періоді, особиста гігієна медичного персоналу, ізоляція породіль, хворих на гарячку, від здорових.

Важливу роль відіграє боротьба з травматизмом у родах, запобігання кровотечам та іншим ускладненням, які знижують опірність організму жінки.

Санітарно-освітня робота серед вагітних і роділь є важливою умовою для запобігання післяродовим захворюванням.

ПІСЛЯРОДОВИЙ МАСТИТ

В післяродовому періоді нерідко виникає мастит (запалення молоч­ної залози).

Збудниками запалення молочної залози є гноєтворні мікроби, голов­ним чином стафілококи, рідше стрептококи та інші мікроорганізми. Гноє­творні мікроби заносяться на шкіру сосків забрудненими руками, інфі­кованою білизною, через крапельну і повітряну інфекцію.

Вхідними воротами для мікробів, що знаходяться на шкірі молоч­ної залози, є тріщини сосків. Мікроби можуть проникати в молочну залозу і через мікроскопічне ушкодження епітелію шкіри сосків, які утворюються при годуванні.

В рідких випадках мікроби заносяться в молочну залозу лімфоген-ним або гематогенним шляхом з інших вогнищ інфекції.

Післяродовий мастит звичайно починається раптовим підвищенням температури •до 39° і вище, іноді ознобом. З'являється біль у молочній за­лозі, загальне нездужання, головний біль, порушення сну, зниження апетиту. Молочна залоза збільшується, в глибині її прощупується болюча щільнувата ділянка, яка не має чітких меж, іноді відзначається почерво­ніння шкіри над ураженою ділянкою. Пахвинні лімфатичні вузли нерідко збільшуються й стають вразливими.

Запальний процес призводить до закупорки проток молочної залози, тому утворюється застій молока.

Запальний процес може припинитися на цій стадії і в дальшому настає одужання.

При несприятливих умовах (знижена опірність огранізму, вірулентна інфекція, неправильне лікування) запальний процес прогресує й інфільт­рат нагноюється (гнійний мастит).

При нагноєнні загальний стан погіршується, нерідко з'являється оз­ноб, температура набуває ремітуючого характеру. Біль у молочній за­лозі посилюється, в щільному інфільтраті утворюється ділянка флюктуації, шкіра над нею гіперемійована, з синюшним відтінком. Гнійний мастит нерідко має важкий і трива­лий перебіг.

Профілактика післяродових маститів зво­диться до гігієнічного утримання молочних залоз і до запобігання тріщинам сосків.

Мал.4. Бинтування молочної залози в

піднятому положенні.

Профілактика й лікуван­ня тріщин сосків. Запобіганню тріщинам сосків сприяє догляд за молочними залозами під час вагітності, правильне году­вання дитини. Має значення щоденне обми­вання прохолодною водою і обтирання мо­лочних залоз грубим рушником; якщо на сосках є кірочки (з виділюваного молозива) рекомендується обмивання сосків 1% розчином борної кислоти.

При годуванні треба стежити за тим, щоб дитина брала сосок разом з навколососковим кружком. Дуже важливе утримання молочних залоз матері-годувальниці в цілковитій чистоті.