Для приготування розчинів сірчаної кислоти використовується тонкостінний скляний і фарфоровий посуд. Щоб не сталось місцевого нагрівання розтріскування скла і викиду кислоти на працюючих, сірчанукислоту потрібно переливати в воду тонкою струною при безперервному переміщуванні .Наливати воду в сірчану кислоту забороняється, так як проходить швидка реакція з виділенням тепла, яка може призвести до нещасного випадку.
Луги розчиняють шляхом повільного додавання до води дрібних кусків, при безперервному переміщуванні. Великі куски сурми, плавикового каустика хромового ангідриду, соди і інших лугів попередньо подрібнюють, завернувши їх в міцну технічну тканину.
Кислоти необхідно зберігати в витяжних шафах на кюветах з піском. Не можна зберігати кислоти в одному приміщенні з легкозаймистими речовинами (П З Р). Для попередження розриву тари не слід зберігати кислоти поблизу нагрівальних приладів або дерев'яних полицях. Забороняється зберігання хімікатів сумісно здатних розкладатися або загорятися при взаємодії з іншими речовинами.
Склад кислот повинен мати кислотно-безпечну підлогу з канавками, водопровід з пристроями для розриву витяжну вентиляцію. Розливати кислоти лаборанти повинні в гумових чоботах, рукавицях, прогумованому фартушку і в захисній масці (протигаз з вікнами із оргскла). Розлиту кислоту змивають великою кількістю води з содою, а потім протирають насухо.
Всі хімікати повинні мати етикетки. На банках в яких містяться отруєні речовини, слід обов'язково робити напис „Отрута" „Смертельно". їх зберігають під замком і пломбою. Ключі від шафи і пломби знаходять у завідуючого, за випадком випадків обговорених інструкцією. Кислоти -сірчана, оцтова, азотна, соляна, і спирти —- ректифіковані, гідролізний, і метиловий видаються для робіт начальником цеху або старшим лаборантом в кількості необхідній для виконання денного завдання Після виконання завдання фото лаборант повідомляє старшого фото-лаборанта про розхід розчину і здає йому залишок. Відпрацьовані розчини проявника нейтралізують і зливають в ємності для регенерації срібла.
Щоб не було захворювання рук метиловою екземою не можна залишати проявник і інші хімічні розчини висихати на шкірі рук. Проявлення і фіксаж фотоматеріалів завжди проводять у гумових рукавицях, а руки покривають пастою попереджуючою роздратування шкіри. Після роботи необхідно обмити руки в теплій воді на протязі 2-3 хвилин доки не зникне відчуття мильної гладкості на руках. Солі які залишились у порах немитих рук кристалізуються і викликають розтріскування шкіри і її захворювання. Небезпечно торкатися лиця, рота, очей руками випадково забрудненими в хімічних реактивах або розчинах. Для профілактики захворювання рук фото-лаборантом видається гліцеринове масло і силіконовий крем. При утворенні на руках висипки потрібно припинити роботу з розчинами і звернутися за порадою до лікаря. У випадку встановлення лікаря, що захворювання виникло внаслідок роботи з хімікатами, після вилікування робітник повинен бути переведений на іншу роботу.
Щоб не було переохолодження рук в холодну пору року слід змащувати руки захисною пастою і одягати шерстяні рукавиці, а поверх них гумові. Робітники хворіючи ревматизмом, до роботи на промивку не допускаються .
Працювати з бромом потрібно тільки у витяжній шафі, при цьому необхідно остерігатися, щоб пари брому не попали в дихальні шляхи і очі. При роботі з бромом необхідно одягати спеціальні окуляри, а на руки рукавиці, так як від брому утворюються не загоюючи виразки. При випадковому вдиханні пари брому слід терміново понюхати розведений розчин аміаку і вийти на свіже повітря. Для нейтралізації брому іноді використовують 20% - ний розчин гідросульфіту. Якщо в робоче приміщення проникли отруйні гази і пара людям, що знаходяться в приміщенні необхідно затримати подих, і негайно одягнути протигази .відкрити вікна і двері для провітрювання попередити працюючих у сусідніх приміщеннях.
При враженні слизової оболонки або шкіри кислотами рекомендується швидке сильне змивання водою, а потім 2-3% розчином питної соди. При враженні лугами також потрібне сильне обмивання водою, а потім 1-2% розчином борної кислоти, або 2-3% розчином оцтової кислоти. Можна також після промивання водою обпалені місця протерти 2-3% розчином марганцівки або наложити тампон змочений спиртом.
При враженні шкіри їдкими, не розчинними в воді органічними речовинами необхідно спочатку зняти з ураженого місця залишки цієї
речовини ватним тампоном легко змоченим органічним розчинником, а потім полити уражене місце органічним розчинником (спиртом, хлороформом). При транспортуванні кислот у машині корзини з колбами повинні стояти міцно і вертикально. При русі машини в її кузові не повинні знаходитись люди.
Підготовка пластика до гравірування. Для виготовлення гравірувальної емалі використовуються такі речовини, як: бутилацетат, дибутилфталат, бутило-вий спирт. Ці речовини виділяють шкідливі для дихання і здоров'я пари, а тому підготовка пластика до гравірування вимагає особливої обережності. Робітники, що поступають на роботу на підготовці пластика до гравірування .повинні пройти спеціальний медичний огляд для встановлення їхньої здатності до даної роботи.
Перед початком роботи працівники одягають комбінезони з щільно зав'язаними рукавами заправляють волосся під берет. Для зменшення впливу статичної електрики на нарізку пластика, відрізки кутів, оправу і шліфовку проводять на заземленій поверхні. Обробку пластика органічними розчинниками слід проводити в витяжних шафах. Процеси пов'язані з приготування гравірувальної емалі, а також виготовлення розчинів для фотомеханічної підготовки пластика виконують в витяжних шафах з примусовою вентиляцією повітря. Робітники, які виконують дану роботу повинні одіти фартухи, гумові рукавиці, і захисні окуляри з присосками. Примусову витяжну вентиляцію повинні мати і центрифуги призначені для нанесення гравірувальної емалі і світлочутливих розчинів.
Підігрів повітря, що поступає в центрифугу .повинен проводитись за межами даного приміщення. Поливання пластика гравірувальною емаллю. покриття світлочутливим розчином, а при виготовленні абрисних копій обробка поверхні емалі розчинами виконується працівниками в окулярах .рукавицях і спецодязі. Двигун центрифуги виключається , коли проводиться її механічна чистка, прошивка розчинниками, обклеювання папером, змазування. Електропроводка до центрифуги і в її середині повинна робитися в металічних трубках. Застосування електроплиток, електроприладів, світлокопіювальних рам, дугових ліхтарів, освітлювачів, софітів у даному приміщенні не допускається .
Для надання термінової медичної допомоги в фото-цеху завжди повинна бути: аптечка, бинти, вата, 3% розчин йоду, 2-3% розчин оцтової кислоти, 3-5% розчин харчової соди, 2% розчин борної кислоти.
СТАТИЧНА РОБОТА.
Звичайною формою діяльності працюючих в камеральних цехах є сидяча робота зв'язана з суттєвим статичним навантаженням. Такі напруги виникають, коли тулуб не має достатньої опори. Така статична напруга виникає у працюючих на стерео приладах. Зігнуте положення тіла вимагає значних зусиль на підтримування голови і тіла у завислому етапі, збільшуючи затрати енергії на 2% при менш зігнутому, і на 45% при сильно зігнутому положенні тіла порівняно з прямим положенням корпуса що швидко призводить до втоми працюючих. При такому положенні утруднене діафрагмове і реберне дихання, якими не можна знехтувати при статичній роботі коли необхідно зменшувати напруження м'язів і нормалізувати кровообіг. Полегшує працю зручне крісло, яке забезпечує правильне положення тіла, з опорою в області пояса.
Основні вимоги до робочого крісла:
1 .Крісло повинно мати зручну для опори стінку ,яка переміщується у двох напрямках по вертикалі і спереду назад, відповідно до зросту і форми тіла працюючого.
2.Крісло повинно мати поверхню, що повторює анатомічну будову бедер тіла, щоб дати можливість розподіляти тиск на порівняно велику площу поверхні, а не створювати тиску на обмежену частину бедер і не порушувати циркуляцію крові.
3.Крісло повинно мати гвинтову стійку, що дозволяє робити вертикальне піднімання і опускання сидіння, підганяючи висоту відповідно зросту працюючого.
4.Для невеликого горизонтального пересування крісло має мати маленькі колеса.
При встановленні норм виробітку передбачається 10% робочого часу на відпочинок, як фізіологічну необхідність організму в короткочасному відпочинку і на проведення виробничої гімнастики.
ПРОЕКТ БЕЗПЕЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЛЬОВИХ РОБІТ.
Висока продуктивність праці топографо-геодезичних робіт повинна бути забезпечена комплексною безпечною діяльністю .наявністю механізованого транспорту, безперебійним постачанням матеріалів, спецодягом, харчуванням. На початку безпечна техніка і технологія передбачаються у технічних проектах, які уточняються при обговоренні і захисті.
Пізніше на основі технічних проектів перед початком польових робіт складаються робочі проекти безпечної організації польових робіт в конкретних умовах місцевості з урахування фізико-географічних і економічних особливостей району робіт. Враховуючи дані повідомлення, начальники партії при участі бригадирів складають робочий проект геологічних ходів і загальну схему маршрутів руху бригад.
При проектуванні безпечних маршрутів в першу чергу забезпечують можливість якісного виконання геодезичних вимірювальних робіт, намагаються зменшити протяжність ходу і замінити небезпечні ділянки шляху (труднопрохідні) більш безпечними. З цією метою межі ділянок окремих бригад намічають по берегах рік, а не по рамках трапеції. В місцях підходу до бази розміщених по одну сторону ріки, для частих переходів на другу сторону, проектують будівництво мостів або обладнання постійних човникових переправ.