Смекни!
smekni.com

Принцип розподілу влад за Конституцією США (стр. 6 из 6)

Контитуція США в статі 3, розділі 2 визначає в загальній формі рамки повноважень Верховного суду, розділяючи його юрисдикцію на початкову і апеляційну. Справи, віднесені до початкової юрисдикції, в більшості перераховані в самій Конституції, а звідси згідно тлумачення Верховного суду ця юрисдикція може бути ним реалізована безпосередньо, поскільки конгрес не одержав повноважень їх регулювання.

В даний час початкова і виключна юрисдикція Верховного суду включає:

1. Спори між двома і більше штатами;

2. Справи, які порушуються проти послів та інших дипломатичних представників іноземних держав, якщо такі допускаються з точки зору міжнародного права.

Верховний суд має початкову, але не виключну юрисдикцію в таких справах:

1. По справах, які початі послами чи іншими дипломатичними представниками іноземних держав, чи по справах, де однією із сторін є консули чи віце-консули.

2. По спорах, які порушуються штатом проти громамадян іншого штату чи іноземців.[7]

Практично Верховний суд дуже рідко виступає в якості суда першої інстанції. Число справ, які кожного року розглядаються судом, в порядку початкової юрисдикції, як правило, не перевищує двох процентів від усіх вирішених в сесію справ.

Апеляційна юрисдикція Верховного суду (на відміну від початкової) не фіксується безпосередньо в самій конституції, і визначення її об’єму залишено на розсуд конгреса.

Юрисдикція всіх федеральних судів має обмежений характер в тому, що суди приймають до розгляду справи щодо федерального законодавства.

Федеральна судова система в штатах складається з окружних апеляційних суддів в 10 округах і окружних судів на місцях в кількості до 3 в кожному штаті. Важливі справи розглядають за участю судів присяжних. Всі федеральні судді призначаються президентом довічно після погодження з сенатом.

Найважливішою особливістю судової діяльності в США є право Верховного суда проводити конституційний нагляд, тобто нагляд за відповідністю актів законодавчої і виконавчої влад Конституції США. Верховний суд США, а за його прикладом і федеральні суди, а також суди штатів, можуть визнавати антиконституційними будь-які законодавчі і адміністраривні акти.

В США також діє автономна система військових судів.

Нижча ланка судової системи штата - місцеві суди обмеженої і спеціальної юрисдикції (мирові, поліцейські, муніціпальні, вищі, окружні). Посада судді - виборна, а в ряді штатів на цю посаду призначає губернатор. Судді обираються населенням за партійними списками. Судова система в штатах встановлюється законодавством даного штату. Як правило, ця система має трьохступеневу організацію, Верховний суд штату, окружний, або обласний суд штату, з участю присяжних засідателів, і мирові, або поліцейські суди.

Кожен вищестоящий суд є апеляційним по відношенню до нищестоящого.

Аналогічно до судової була організована система федеральної прокуратури і прокуратура штатів, які існували паралельно і слабо між собою зв’язані. На чолі федеральної прокуратури стояв генерал-атторней, який одночасно очолював і департамент юстиції. Генерал - прокурор і окружні генеральні прокурори призначалися президентом за погодженням з сенатом. Прокурори штатів призначаються, а часто і обираються. Вони здійснюють функціїї публічного звинувачення і розслідування.

Таким чином, Верховний суд США за 190 років своєї історії набув широких повноважень, які поставили судову владу у виключне положення і дозволили їй стати одним із активних творців діючої, правової і політичної системи США.

5. Історична роль та значення американських інститутів влади.

США - країна, яка дала світу першу писану буржуазну конституцію. І тому важко недооцінити цей внесок в історію світової правотворчості. Торкаючись системи розподілу влад, я визнаю, що американський досвід є невичерпною скарбницею державотворення. Становлення американських інститутів влад це результат власних зусиль американців і їх конституційно-правової творчості. Американці вивели власну систему стримувань і противаг влад, яка на даний момент стала класичним показником демократизму.

Таким чином, одним з найважливіших принципів в політико-правовій системі США є принцип розподілу влад - законодавчого, виконавчого і судового органів. Цей принцип закріплений Конституцією США.

Кожна з гілок влади діє самостійно, але всі вони взаємодіють і взаємопов’язані між собою. Всі три гілки наділені такими повноваженнями, за допомогою яких вони впливають, обмежують і стримують діяльність одна одної.

Підсусмовуючи все вищевказане, потрібно відмітити, що трьохчленний поділ влади за конституцією США разом з правами надбання у вигляді рішень Верховного суду є однією з найпрогресивніших систем управління державою. Такий досвід є безцінним, осбливо для нашої молодої держави.

Література.

1) Абрамов Ю.К. “Партии и исполнительная власть в США” М.90.

2) “Американские просветители” М. 69.

3) Аптекер Г. 2 “Американская революция 1763 - 1783” М.62

4) Албашидзе В.В. “Учение о разделении государственной власти и его критика” Тбилиси, 1972 г.

5) Бойченко Г.Г. “Политическая организация США” Минск, 1970 г.

6) “Государственный строй США” М. 1976 г.

7) Гулиев В.Б. “Современное империалистическое государство” м. 1973 г.

8) Жидков О.А. “Верховный суд США: право и политика” М.1985 г.

9) Зяблюк Н.Г. “США: лоббизм и политика” М.1978 г.

10) “История США” М. 83.

11) “Конституции государств американского континента” М. 1959 г. т. 3.

12) Крылов Б.С. “США, федерализм, штаты и местное управление” М.1968 г.

13) Мишин А.А. “Государственное право США” М.1976 г.

14) Мишин А.А. “Принцып разделения властей в конституционном механизме США” М. 1984 г.

15) Мишин А.А. “Крнституция США: история и современность” М.83.

16) Нипорко Ю.И. “Конституционные взаимоотношения президента и конгеса в области внешней политики” К. 1979 г.

17) Черниловский З.М. “Всеобщая история государства и парва”. М.1973 г.

18) Шевченко О.О. “Механізм формування і реалізації зовнішньої політики США” К. 1994 р.


[1] Аптекер Г. “Американская революция 1763 - 1783” М. 62, ст. 294

[2] “США: Энцеклопедический справочник” М.82, ст. 69

[3] Мишин А.А. “Центральные органы власти США - орудия монополистического капитала” М. 54, стр. 67.

[4] Конституции государств американского континента Т.3, ст.241

[5] Мишин А.А. Государственное право США. М. 1976, ст.168

[6] Никифоров А.С. Правовые особенности презижентской власти. США - экономика, политика, идеология 1972 № 8 с. 24

[7] Жидков О.А Верховний суд США: право и политика. М.1885.