Курсова робота на тему:
Вплив почуттів на розвиток пізнавальної і вольової діяльності дитини – дошкільника.
Зміст роботи
І. Вступ стор.3-19
ІІ. Експерементальна стор. 20-22
а) констатуюча
б) формуюча
в) контроль
План
1. Поняття про почуття. Види почуттів.
2. Основні властивості почуттів.
3. Поняття про волю.
4. Вплив почуттів на розвиток пізнавальної і вольової діяльності дитини – дошкільника.
Методичні рекомендації
Детально вивчить питання про психічні процеси як почуття і воля. Зверніть увагу на підвищену емоційність дітей-дошкільників і з’ясуйте їх причину, покажіть роль спілкування дитини з дорослими і однолітками на розвиток почуттів. Доцільно показати роль почуття, гордості і сорому в регуляції поведінки дитини, а також здатності до співпереживання і її значення для формування для почуттів.
Вплив почуттів на пізнавальні процеси дитини, розвиток вираження почуттів на протязі дошкільного дитинства.
Розглядаючи розвиток вольової сфери дошкільника, покажіть роль імпульсивних і вольових дій, пов’язаних з боротьбою мотивів. Зміна ролі слова в формуванні і регуляції дій на протязі дошкільного дитинства.
Предмети і явища світу, події власного життя людини, стосунки з іншими людьми, суспільні події, факти з міжнародного життя переживаються людиною, викликаючи у неї задоволення, незадоволення, радість, горе, обурення, захоплення, співчуття, гнів, ненависть, упевненість в собі, сором. Ці різноманітні переживання людини, в яких виявляється її ставлення до того, що діється навколо неї, до інших людей і до себе самої, називається емоціями та почуттями.
Характерною рисою почуттів, як і інших психічних явищ, є те, що вони породжуються об’єктивною дійсністю. Почуття викликаються предметами і явищами природи, а найбільше людьми, їх працею, їх вчинками, взаємовідносинами людини з іншими людьми, суспільними подіями. Вони є виявом відношення людини до цих явищ і подій, як теперішніх, так і минулих та майбутніх, особливо формою їх усвідомлення людиною.
Не всяке явище природи, суспільного чи особистого життя людини породжує у неї почуття. В почуттях теж виявляється, вибірковий характер людської свідомості. Вони викликаються тими об’єктами, які набувають певного життєвого значення для людини, сприяють або перешкоджають задоволенню її різних потреб, сигналізують про зміни і ході її взаємовідношень з зовнішнім світом і іншими людьми.
Почуття виникають в ході активних взаємовідношень людини з зовнішнім світом. Залежно від того, як та чи інша подія входить у ці взаємовідношення і як людина усвідомлює відношення цієї події до неї як члена колективу, до її потреб, інтересів, їїпрагнень, вона по – різному переживається нею, або залишається для неї байдужою. Емоції і почуття – це різноманітні преживання людини, в яких відображається хід її життевих взаємовідношень з зовнішнім світом і іншими людьми.
В житті людини почуття завжди виступають в нерозривній єдності з пізнавальними процесами. Не буває „чистих” емоцій. Останні завжди викликаються тим, що ми відчуваємо, уявляємо, про що думаємо. Емоції збуджуються словами, що викликають у нас образи різних об’єктів, думки про них. Від того,
як ми розуміємо ті чи інші явища, життєві ситуації, події, залежить характер наших переживань.
Разом з тим емоції, почуття і відрізняються від пізнавальних процесів. Одні й ті ж об’єкти породжують різні емоції не тільки у
різних людей, а й в однієї і тієї ж людини в різні моменти її життя або залишаються для неї байдужими.
Почуття є своєрідним відображенням об’єктивної діяльності в голові людини. В почуттях відображаються відношення певних об’єктів до життя людини як природної і суспільної істоти, до її потреб і прагнень та відношення самої людини до них. Це відображення здійснюється в формі переживання, що відбуваються на різному рівні і виступають у різних формах.
Почуття вищого порядку: пізнавальні, моральні, естетичні – властиві тільки людині. Радість, гордість, зумовлені довір’ям товарищів, почуття обов’язку спонукають людину до здійснення, здавалося б, непосильних справ. З другого боку, такі почуття, як страх, образа, ревнощі, злоба, можуть зовсім паралізувати волю людини.
Почуття людини виникають у спільній з іншими людьми суспільно корисній діяльності, в неї вони формуються і в свою чергу впливають на її протікання. Тільки бажана мета і досягнути результати надають усій діяльності спрямованого, стійкого характеру, спонукають людину до ініціативи і творчості, мобілізують її сили і винахідливість.
Почуття людини надзвичайно багатогранні. Одні з них короткочасні і виникають як реакції на якісь координокі явища життя (дістав незаслужену догану – зазнає почуття досади, образи). Багато емоційних реакцій, якщо вони повторюються, стають тривалішими і стійкішими, виявлються в певному ставленні людини до навколишнього світу і часто довго позначаються на всій її поведінці.
Такі, емоційні стани виражені в настрої,в загальному тоні емоційного життя людини.
Як і вся психіка, почуття людини є продуктом мозку, вищої нервової діяльності. Виникнувши в корі мозку, нервове збудження, спричинене сприйманням (або уявленням) того
чи іншого явища, до якого вже склалося певне ставлення, оживлює раніше утворені асоціації.
Вони збентежують розуміння даного факту і певну його оцінку: образив іншого – погано, допоміг товаришеві – добре.
У виникненні почуттів і в процесі їх протікання величезну роль відіграє мова. Позначаючи словами власні (чужі)
переживання, а також причини що їх зумовили, людина усвідомлює свої почуття. Вони стають зрозумілими самому суб’єкту і є могутнім засобом спілкування й пізнання людей, впливу їх одниї до одного.
Види почуттів :
Моральні почуття – це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій до інших людей і, до себе самої. Вони нерозривно зв’язані з певними нормами поведінки, прийнятими в даному суспільстві, з оцінкою відповідності або суперечності дій, вчинків, намірів людини цим нормам. Джерелом цих почуттів є спільне життя людей їх взаємини, їх спільна боротьба за досягнення суспільних цілей.
Конкретний зміст моральних норм і почуттів визначається суспільними нормами людей. Моральним є все те, що сприяє ційвеликій справі, неморальними – те, що заважає їй., шкодить добробуту нашого суспільства.
Високим моральним почуттям наших людей є передусім, животворне почуття любові до своєї Батьківщини, почуття радянського патріотизму. Почуття радянського патріотизму багатогранне. Воно нерозривно пов’язане з почуттям найіональної гордості за свою країну, її культуру, за її народ. Це – діяльне почуття, що спонукає людину віддано служити народу, жити життям мільйонів людей нашої країни.
Почуття любові до Батківщни пов’язана не з любов’ю до людей, з почуттям гуманності.
Почуття гуманності виникає з почуття доброти, елементарні форми якого виявляються в дитинстві в ніжності до тварин, близьких дітей, дорослих, у співчутті, бажанні зробить корисне людям, прийти їм на допомогу тощо. На основі цих переживань формується доброзичливість, що виявляється в прагненні бачити в людях хороше, шукати і знаходити прояви його, радіти їм і пишптися ним, відгукуватись на радості і турботи інших людей. Почуття длброти може вести до щедрості і до безглуздого – марнотратства, воно може сприяти формуванню людяності і поблажливого ставлення до негативних якостей людей, від яких суспільство страждає.
Патріотичне служіння своєму народу виявляється в новому, комуністичному ставленні особистості до праці. Таке ставлення до праці- важлива складова риса комуністичної моралі. Воно вичвляється в цілому ряді переживань і передусім у любові до праці, трудовому піднесенні, ентузіазмі, задоволення працею, прагненні підвищувати її продуктивність, радості від того, що праця йде на загальну користь.
З комуністичним ставленням до праці тісно зв’язані такі дуже важливі моральні почуття, як дружба, товаришування і колективізм. Глибоке і міцне почуття дружби породжується взаєминами наших людей, спільністю їх виробничих громадських інтересів і виявляються в товариській взаємодопомозі.
Дружба – це предусім щирість, це критика помилок товарища. Друзі повинні першими дати жорстоку критику для того, щоб товариш міг виправити свої помилки. В колективі людей, з друзями, товаришами легше, ніж тоді коли людина одинока, самотня, переживається горе, невдачі. Недарма в народі кажуть: „Поділена радість- подвійна радість, поділене горе- півгоря”.
Важливим у житті людини є почуття любові чоловіка до жінки і навпаки. Виростаючи з природних джерел, воно стає суспільно обумовленним почуттям, в якому виявляється стійке позитивне ставлення людини до іншої.
Взаємна прив’язаність двох людей, характерна для почуття любові, міцніє, збагачується, коли чоловік і жінка живуть спільними, сусупільно важливими, ідейними інтересами. Коли ж вони живуть тільки почуттям любові, то неминуче послаблюється і зникає саме почуття.
Дуже важливим почуттям є батьківська любов до дітей. Набуває нового змісту в процесі догляду за дітьми, пілкування про них, передаванням їм людського досвіду, спостережень за пробудженням і розвитком їх свідомості. Почуття батьківської любові виявляються в різноманітних переживаннях ніжності, радості, турботи, смутку, задоволення, незадоволення залежно від того, як іде життя дитини, її навчальна та трудова діяльність, як формується її поведінка. Під впливом спільного життя з батьками
формується і почуття любові дітей до батьків. Це почуття стає тим багатим і міцним, чим тісніший ідейний зв’язок батьків з дітьми, особливо в середньому і старшому шкільному віці, чим більше батьки обізнані з інтересами і прагненнями підлітка, юнака, з тим, що його хвилює, турбує, чим більше останній знаходить у батьків керівника, друга і порадника, з яким можна поділитися своїми переживаннями.