В останнє десятиліття обговорення проблем корпоративного управління, як у розвинутих, так і в країнах, що розвиваються, помітно активізувалося у зв'язку із створенням зони євро і скасування маси обмежень на вільний перелив капіталу не тільки в Європі, але й у Латинській Америці. Ці й інші обставини представляють нові вимоги до корпоративного управління.
У роботі розглянуто задачі корпоративного управління, роль держави, як великого корпоративного власника. Зроблено узагальнення понять корпоративного управління. Рекомендовано використовувати в діяльності акціонерних товариств принципи корпоративного управління, пропоновані Організацією Економічного Співробітництва і Розвитку.
У підрозділі 3.2. “Формування великих корпоративних структур як необхідна умова соціально-економічного розвитку Донецького регіону” розкрито роль великих корпоративних структур, їх місце, значення і перспективи розвитку. Важливою особливістю Донецького регіону є те, що в ньому переважають великі корпоративні структури, діяльність яких впливає на хід соціально-економічних процесів. Виявлено, що, єдиного параметра визначення великої корпоративної структури (великого підприємства) в Україні немає. Відповідно до Господарського кодексу України, визначення “велике підприємство” не завжди відповідає трактуванню великого підприємства різних організаційно-правових форм господарювання. Автором розроблено рекомендації єдиного параметра визначення великого підприємства (великої корпоративної структури). Запропоновано внести доповнення в Господарський кодекс України щодо визначення великого підприємства.
Встановлено, що формування великих корпоративних структур здійснюється двома способами: шляхом приватизації державного майна і на основі приватного капіталу. У Донецькому регіоні функціонують підприємства усіх форм власності. В області зареєстровано 8738 приватизованих підприємств, з яких 912 є великими корпоративними суб'єктами (акціонерними товариствами відкритого чи закритого типу). У промисловості регіону функціонує 838підприємств, з яких – 613 є недержавними, що складає 73,1%. Серед підприємств корпоративного сектора економіки швидкими темпами розвиваються корпорації, створені не в процесі приватизації державного майна.
В роботі науково обґрунтовано провідну роль великих корпоративних структур в регіоні. Як правило, вони є “градообразуючими”, що накладає на них додаткову відповідальність перед мешканцями міста і регіону.
Досліджено також світовий досвід по формуванню великих корпоративних структур. Встановлено, що їхня роль щорічно зростає. Створюються нові форми господарювання, такі як транснаціональні корпорації. На їх частку приходиться понад ¼ світового валового продукту. Річний оборот цих компаній складає близько 6 трлн. доларів. Держава всіляко сприяє їхньому становленню, і особливо тим структурам, що виходять на міжнародний ринок.
Українська промислова політика часом йде не в руслі світових економічних тенденцій. Дроблення великих цілісних виробничих комплексів в процесі приватизації є недоцільним, бо тільки великі корпоративні структури є найбільш стійкими до економічних потрясінь. Це шлях до дрібнотоварного виробництва і крок назад від світових тенденцій. Запропоновано законодавчо заборонити дроблення великих цілісних виробничих комплексів, а формувати великі корпоративні структури методом злиття і обміном акціями.
Перехід до ринкового господарювання в регіоні ускладнився комплексом специфічних для області соціальних проблем. Встановлено, що в регіоні вирішити соціальні проблеми, що нагромадилися, можливо тільки в сфері матеріального виробництва, і, в першу чергу, ефективним функціонуванням великих корпоративних структур, тому що від їхнього стану залежить і поповнення бюджету, і забезпечення зайнятості населення. Сприяти соціально-економічному розвитку регіону покликана Програма “Донецька область – 2010”.
У підрозділі 3.3. “Модифікація структури акціонерного капіталу – шлях до підвищення ефективності функціонування акціонерних товариств” проаналізовано сучасний стан акціонерної власності, її вплив на корпоративне управління, розглянуто шляхи подальшого їх розвитку. На ефективне функціонування корпоративних структур великий вплив становлять методи корпоративного управління. Основним чинником ефективності управління є структура акціонерного капіталу. Розглянуто структуру акціонерного капіталу в розвинутих країнах і його вплив на ефективне функціонування корпоративних структур. Встановлено, що в другій половині ХХ століття в розвинутих країнах відбулася модифікація акціонерного капіталу при сприянні держави. Становлення моделі корпоративного управління в зарубіжних країнах відбувалося за принципом деякого “консенсусу” між державою, бізнесом і організованою в профспілки робочою силою. У той час власники капіталу зрозуміли, що дійти згоди між працею і капіталом через виплату заробітної плати робітнику неможливо. Необхідно поділятися з робітниками капіталом. Був знайдений і механізм – через продаж акцій робітникам. Робітники-власники акцій ставали співвласниками не тільки капіталу, але й прибутку. Таким чином, між працею і капіталом був знайдений консенсус. Державі такий варіант також вигідний, тому що вона зацікавлена в соціальному благополуччі громадян і в їхньому спокої. Держава через законодавчі акти всіляко сприяла і заохочувала такий розподіл капіталу.
У США для залучення робітників в акціонерний рух була розроблена Програма ESOP (програма розвитку акціонерної власності робітників та службовців). Отримані акції робітники передають у довірче управління пенсійним фондам, що представляють їхні інтереси і здійснюють контроль над управлінням корпорації. Програма ESOP використовується у понад 70 країнах світу, крім того, вона знайшла широке застосування, як метод приватизації, в Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині й інших країнах.
Для структури акціонерної власності в Україні (рис.1) і Донецькому регіоні (рис.2) характерне те, що акції “розпилені” серед робітників. Робітники не можуть орієнтуватися в тонкостях управління акціонерним товариством. Повновладним хазяїном є адміністрація, що володіє набагато меншим пакетом акцій, чим робітники. Безконтрольність діяльності адміністрації (правління) приводить до зловживань, корупції, зниженню ефективності функціонування акціонерного товариства, банкрутству.
Рис. 1. Структура акціонерної власності в Україні
Рис. 2. Структура акціонерної власності в Донецькому регіоні
(на момент реєстрації ВАТ)
Пропонується модифікувати акціонерну власність шляхом передачі акцій робітників у довірче управління пенсійним фондам з метою підвищення ефективності функціонування акціонерних товариств.
Науково обґрунтовані пропозиції і рекомендації з удосконалення функціонування корпоративних структур в регіонах України дадуть можливість зробити крок уперед у розвитку корпоративного руху.
1. У результаті проведеного аналізу теоретичних основ формування корпоративних структур в економіці регіону, встановлено, що: а) в сучасній науковій економічній літературі відсутнє єдине поняття “регіон” і “регіональна економіка”. Запропоновано авторське визначення поняттю “регіон” і “регіональна економіка”, їхній взаємозв'язок і взаємозумовленість у контексті забезпечення розширеного відтворення; б) складовою частиною корпоративної структури є акціонерне товариство, акціонерна компанія і корпорація. Проаналізовано їхню подібність і розходження, встановлено, що, відповідно до українського законодавства, їх можна трактувати як синоніми; в) зроблено класифікацію підприємств по організаційно-правових формах господарювання в Донецькому регіоні й Україні на базі статистичних даних і визначено, що корпоративний сектор є провідним. В економіці Донецького регіону головну роль грають великі корпоративні структури – акціонерні товариства.