Вчитель може звернути увагу при розучуванні таких пісень на пестливі вирази (зокрема в пісні “Цвіте терен”: “вечороньки”, “кріслечко”, “віконце”; навіть парубка якого дівчина підозрює у зраді, вона називає “мій миленький”), які свідчать про лагідну вдачу українських дівчат, чудове вміння працювати. Варто зазначити й те, що поетичний текст пісні починається з опису терену, звернення до явищ природи – типовий художній прийом, характерний для українських народних пісень. Аналогія з природою (в цьому разі з квітучим тереном, з якого опадає листя), напевно, допомагала людям виразніше відчути й виконати пісню. Можна нагадати дітям, що наші предки дуже любили й берегли природу, при цьому звертаючи їх увагу і на засоби музикальної виразності (гарна мелодія, мінорний лад, нешвидкий темп, тридольний розмір), які надають пісні особливої теплоти. Далі можна розпочати спільні пошуки виконавських варіантів, їх співставлення та аргументований вибір найбільш вдалого. У процесі цієї роботи вчителю необхідно звернути увагу на формування необхідних співацьких навичок, які допоможуть добре виконати пісню (правильне дихання, співацька позиція, прикритий звук тощо). Крім цього, як післяслово можна пояснити про несумісність сучасних моральних якостей молоді та якостей героїні пісні. Виявлені суперечності доречно обговорити гуртом.
Таким чином, такий метод розучування народної пісні дасть змогу без нав’язливості й моралізування здійснювати морально-валеологічне виховання школярів.
Таке спілкування учнів з піснею можна розглядати як шлях накопичення ними естетично-оздоровчого і морального досвіду, що поступово (можливо, протягом усього життя) буде усвідомлюватися, оцінюватися, поглиблюватися, сприяючи формуванню ясної думки і здорового почуття, благородству вчинків та веденню здорового способу життя.