Смекни!
smekni.com

Аналіз криміногенної ситуації в Україні за 2001 рік та прогноз на 2002 рік (стр. 10 из 15)

За результатами опитування експертів в країнах СНД поза реєстрацією залишається від 40% (загальнокримінальні) до 95% (економічні, посадові) злочинів. Вибіркові дослідження свідчать про те, що кількість направлених правоохоронними органами на судово-медичну експертизу та освідування осіб, в яких були встановлені тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, в 5-6 разів перевищує кількість зареєстрованих злочинів, пов’язаних з заподіянням тілесних ушкоджень.

В ході опитувань учнівської молоді м.Києва, проведених НДІ НАВСУ в 1999 і 2001 рр., було заявлено про скоєння щодо респондентів протягом останнього року відповідно 400 та 473 злочинів з єдиного переліку. Якщо ж врахувати обман покупців та автовандалізм, додані до переліку в 2001 р., то загальна кількість злочинів, скоєних щодо учасників опитування, зросте до 720.

В 1999 р. постраждало від злочинних посягань 64,5% опитаних, причому 48,6% з них - більше одного разу. В 2001 р. відсоток осіб, що стали потерпілими від злочинів аналогічного переліку, склав 51,7%. З них 77,2% постраждали більше одного разу.

Таблиця 22

Ступінь віктимізації учнівської молоді м.Києва

по окремих видах злочинів

Види

злочинів

Від яких злочинів Ви постраждали протягом останнього року? (% від загальної кількості опитаних)
1999 2001
Обман покупців немає даних 51,5
Кишенькова крадіжка 31,3 24,9
Хуліганство 15,9 14,7
Хабарництво 12,5 15,7
Крадіжка з квартири приватного будинку, дачі 9,8 9,5
Обман або зловживання довірою з метою заволодіння майном (шахрайство) 9,3 8,6
Крадіжка деталей та майна з автомобіля 6,6 8,8
Вимагательство грошей або послуг шляхом погроз 6,6 5,0
Автовандалізм немає даних 4,5
Знищення або пошкодження майна 5,3 2,7
Порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило серйозну шкоду 4,5 3,2
Умисне спричинення тілесних ушкоджень, побиття 4,5 3,6
Напад з метою заволодіння майном (грабіж або розбій) 4,2 5,2
Крадіжка або угон автомобіля 1,6 2,0
Згвалтування, замах на згвалтування 0,5 3,2

Наведені дані свідчать про те, що ступінь віктимізації населення є дуже високим. Ця констатація є справедливою навіть з урахуванням обмеженого характеру опитувань, можливих помилок при оцінці протиправних дій. Необхідно зазначити, що структура віктимізації населення є досить усталеною, що відбиває закономірності даного процесу. Характерно, що і в 1999, і в 2001 р. понад 60% осіб, що постраждали від злочинів, не звертались із заявою в міліцію, тобто ці злочини залишились поза реєстрацією.

Узагальнення наведених статистичних та дослідницьких даних дають підстави констатувати наступне:

- рівень зареєстрованої злочинності не в повній мірі відбиває криміногенну ситуацію, що склалась в суспільстві, значна частина злочинів залишається поза реєстрацією.

- головними причинами збільшення рівня латентності злочинності є: збільшення випадків неповідомлення громадянами в ОВС про скоєні щодо них злочини середньої тяжкості та такі, що не становлять великої суспільної небезпеки; трансформація форм та видів злочинної поведінки, збільшення кількості корисливих злочинів, що вчиняються з застосуванням спеціальних засобів прикриття та маскування, знищення доказів (розкрадання, шахрайства, контрабанда, незаконне підприємництво, злочини в фінансово-кредитній та податковій сферах); обмеження ОВС рівня реєстрації злочинів, в тому числі, шляхом відмови в порушенні кримінальних справ щодо діянь, які об’єктивно є злочинними.

Серйозність проблеми латентності злочинів визнається керівництвом держави, про що свідчить затвердження Кабінетом Міністрів України спеціальної Програми вивчення причин латентності злочинів та розробки засобів забезпечення боротьби з латентною злочинністю.

7. Стан злочинності в Україні та інших країнах світу

7.1. Порівняння криміногенної ситуації в Україні та в країнах, що межують з нею, за коефіцієнтом злочинності в розрахунку на 100 тис. всього населення дає підстави для позитивної оцінки (див. таблицю 23)

Та­б­ли­ця 23

Кое­фі­ціє­н­ти зло­чи­н­но­с­ті в Ук­раї­ні та в краї­нах, що ме­жують з нею

за даними Інтерполу (1992-1996 рр.)

Країна Роки
п/п 1992 1993 1994 1995 1996
1. Угорщина 4253 4326 3889 3789 4885
Приріст у % до 1992 р. 1,7 - 8,6 -10,9 14,9
2. Словакія 2474 даних 2743 2571 2134
Приріст у % до 1992 р. немає 10,9 3,9 -13,7
3. Польща 2047 2020 2217 даних 2527
Приріст у % до 1992 р. -1,3 8,3 немає 23,4
4. Болгарія 1781 2255 2912 2522 даних
Приріст у % до 1992 р. 26,6 63,5 41,6 немає
5. Україна 781 921 1033 1096 1234
Приріст у % до 1992 р. 18 32,3 40,4 58,0
6 Румунія 612 636 964 1039 1305
Приріст у % до 1992 р. 3,9 57,6 69,8 113,2
7. Туреччина 191 210 339 даних даних
Приріст у % до 1992 р. 9,7 77,6 немає немає

Як бачи­м­о, ті­л­ьки Туреччина має знач­но ­нижчий показ­н­ик­ ніж Укр­аї­н­а. Тур­еччина нале­жить зо­вс­і­м до іншого­ сві­ту: по-­пе­р­ше, це іс­ла­м­сь­ка краї­на, а­, як ві­до­мо, в­ та­ких­ краї­нах рі­вень зло­чи­н­но­с­ті зна­ч­но ни­ж­чий; по-­дру­ге, ця краї­на­,­ н­а ві­д­мі­ну від­ країн бу­в­шо­го со­ціа­лі­с­ти­ч­но­го­ та­бо­ру,­ має­ до­сить ста­бі­ль­ну еко­но­мі­ку.

­Най­б­лижчою­ д­о У­к­раїни ­за­ ­рі­в­нем кое­фі­цієнту з­ло­чинності ­є­ Ру­м­унія,­ що з­умо­вле­но­ с­х­ожістю соц­іа­ль­но­-­економ­ічн­ої та кр­и­мі­но­генної ситуації в­ ­за­значених кр­а­ї­нах.

7.2. Якщо порівняти коефіцієнти злочинності країн бувшого СРСР в 1997-1999 рр., то видно, що найвищим цей показник є в Литві (2096 в 1999 р.) та Росії (1755). В Білорусі коефіцієнт злочинності складав в 1999 р. 1199. Україна за рівнем злочинності посідає четверту сходинку (1141). Далі ідуть Казахстан і Молдова, в яких спостерігається досить суттєве зниження рівня злочинності. В інших країнах, які розташовані на Кавказі та в Середній Азії, коефіцієнт злочинності в 4-4,5 рази менший. Така розбіжність пояснюється великою різницею між Україною та вказаними країнами в ступені та характері економічного розвитку, соціальних відносинах, ментальності суспільства.

Таблиця 24

Коефіцієнти злочинності в Україні та країнах

бувшого СРСР в 1997-1999 рр.

Країна Роки
1997 1998 1999
Литва 1825,6 2033,7 2096,3
+/- у % до попереднього року 11,4 3,1
Росія 1784,6 1629,7 1755,2
+/- у % до попереднього року -4,7 -8,7 7,7
Білорусь 1241,3 1252,9 1198,6
+/- у % до попереднього року -3,4 0,9 -4,3
Україна 1222,3 1166,7 1140,6
+/- у % до попереднього року -3,8 -4,5 -2,2
Казахстан 1164,1 1028,2 870,1
+/- у % до попереднього року 0 -11,7 -15,4
Молдова 808,9 927,2 838,7
+/- у % до попереднього року -9,3 14,6 -9,5
Вірменія 328,9 325,6 283,6
+/- у % до попереднього року 23,1 -1 -12,9
Туркменістан 315,4
+/- у % до попереднього року -0,2
Узбекистан 276,4
+/- у % до попереднього року -1,6
Грузія 266,7 255,5 273,9
+/- у % до попереднього року -7,9 -4,2 7,2
Таджикистан 220,7 217,8 217,0
+/- у % до попереднього року -7,9 -1,3 -0,4
Азербайджан 229,9 215,1 195,9
+/- у % до попереднього року -12,2 -6,4 -8,9

7.3. Я­к­ б­ач­имо, в е­кономі­чно розв­ин­у­ти­х­ країна­х ­рі­вень ­злочин­ності в декі­льк­а разів­ ­ви­щий н­іж­ в Україні. Ос­обливо висо­кий­ в­ін в к­ра­їн­ах­,­ щ­о вважают­ься бла­го­по­лу­ч­ними з­а станом кр­и­мі­ногенної ­си­ту­а­ці­ї.­ Пояснити ­ц­ей пар­а­доксальний, ­н­а пер­ший по­гляд, фа­кт­ ­можна та­к­им­ чином. По­-перше, ­в ­р­оз­в­инутих кр­аї­нах в пор­і­вн­янн­і ­з краї­на­ми, які­ р­оз­виваю­ть­ся, ви­ни­ка­є­ н­абагато біль­ше­ п­ра­вовідносин ­(м­іж­ г­ромадяна­ми­, мі­ж г­ромадянами­ т­а ­ор­ган­ізаціями, між орг­ані­заціями і ­т.інш.), що ускладнює їх регулювання і призводить до збільшення кількості правопорушень. По­-друге, ­в к­ра­ї­нах, ­де ­рі­вень зло­чи­н­но­ст­і­ оцінюєт­ьс­я ­як­ ­харак­т­ер­ис­тика б­л­аг­ополуччя сус­пі­ль­них від­но­си­н­, а не­ ре­зу­ль­т­ат дія­ль­ності пр­а­в­оо­хоронни­х ­ор­га­нів, реєс­т­ра­ц­ія пра­во­по­рушень в дер­ж­авних установах ­бі­ль­ш повна­, ­та­к­ я­к не ­о­бт­яж­ена і­деологі­чн­ими ла­нцюга­м­и ти­пу­: ­"міліція несе від­по­в­ід­а­льність за­ стан­ з­лочин­н­ос­ті". ­На­ фоні та­ко­г­о підходу б­іль­ші­сть пот­ер­пі­лих не­ вагається­ -­ п­од­ав­а­ти заяву пр­о правопоруше­ння чи не­ п­о­дават­и.­ ­Я­к відомо, ­найбільшу­ лате­н­тність­ скла­да­ю­ть­ саме ф­а­кти, кол­и потерпі­лі з різн­их мотиві­в ­не­ ­подають заяву про поруш­е­нн­я своїх прав­. По-третє, дається взнаки істотна різниця в кримінальному законодавстві різних країн, зокрема, в плані віднесення певних видів діянь до злочинів.