- на кожен об’єкт направити не менше двох оперативних співробітників, що мають табельну зброю і засоби зв’язку;
- забезпечити одночасне прибуття оперативних працівників на всі об’єкти огляду;
- по прибуттю на об’єкт необхідно видалити з приміщення всіх присутніх осіб, взяти у них пояснення і взяти об’єкт під охорону до прибуття учасників слідчого огляду;
- закрити і опечатати відповідним чином всі виходи з приміщення.
Головною вимогою забезпечення успіху є точна координація і узгодження діяльності всіх учасників слідчої дії (забезпечення стійкого зв’язку між керівником групи - слідчим та іншими учасниками – оперативними працівниками, експертами-криміналістами, спеціалістом).
Враховуючи механізм злочину, оперативну інформацію при ОМП необхідно приділити увагу правильному і точному (ретельному) огляду, опису (індивідуалізуючи предмети та документи на момент огляду) і вилученню наступних об’єктів:
- контрафактної продукції;
- сировини для її виробництва;
- поліграфічна продукція, засоби упаковки такої продукції;;
- обладнання, що використовувалося для її виробництва;
- документи про діяльність підприємця;
- документи, що містять дані про виготовлену продукцію чи надані послуги.
Результати огляду повинні бути зафіксовані у протоколі огляду місця подіх, де відображаються всі значимі обставини цієї слідчої дії. Опис місця події повинен бути послідовним зі складанням схем, плану місця події, все вилучене вказується у протоколі, належно упаковується і опечатується, проводиться фото- та відео зйомка [4,с.22-24; 8, с.30-34].
Після проведення огляду необхідно взяти пояснення у особи, яка незаконно використовувала чужий товарний знак для товарів і послуг, зокрема з’ясувати наступні питання:
- ким конкретно було розроблено ескізи (макети) упаковки продукції з незаконним використанням товарного знаку, на якому підприємстві (обладнанні) їх було виготовлено, за чиєю вказівкою здійснювалося їх нанесення на упаковку такої продукції;
- чи звертався правопорушник в Патентне відомство з метою реєстрації знаку, який вже використав на упаковці власної продукції, а також з метою з’ясування питання щодо реєстрації цього знака будь-якою іншою особою в Патентному відомстві;
- на якому підприємстві здійснювалося виробництво упаковки продукції з незаконним використанням товарного знаку, в якій кількості та на якку суму коштів її було виготовлено та реалізовано (придбано), згідно яких документів здійснювалося її виготовлення та реалізація;
- на якому підприємстві, конкретно в якої особи та згідно з якої угоди здійснювалося придбання примірників продукції з незаконним використанням товарного знака для подальшого розповсюдження, які документи при цьому було надано (питання для розповсюджувачів продукції);
- яким чином при укладання угоди було обумовлено право власності на знак для товарів і послуг, що використаний на упаковці закупленої для подальшого розповсюдження продукції з незаконним використанням товарного знаку;
- поінформованість правопорушника про те, що знак, який ним використаний при виробництві або розповсюдженні (зберігання з метою пропонування для продажу), добре відомий споживачам як розпізнавальний для товарів і послуг визначеного виробника.
Доцільно також з’ясувати мотиви та мету вчинення ним злочину. У випадку використання чужого знаку групою осіб, необхідно встановити ініціатора ідеї використання знака, обставини прийняття та втілення в життя цього рішення.
Дослідження продукції може здійснюватися спеціалістами у сфері інтелектуальної власності, а саме патентними повіреними України, спеціалістами регіональних НДЕКЦ, судовими експертами чи іншими організаціями. За результатами досліджень складається відповідний документ (висновок), в якому відображаються основні відмінні особливості контрафактної продукції, позначеної порушником, від оригінальної продукції, яка позначена зареєстрованим знаком для товарів і послуг.
Під час дізнання чи досудового слідства необхідно встановити розмір шкоди, завданої правопорушником внаслідок виробництва та реалізації товарів і послуг з незаконним використанням при цьому знаку для товарів і послуг. Як правило, завдана шкода складається з суми грошових коштів, які отримує право власник від реалізації за власними гуртовими (роздрібними) цінами оригінальної продукції, що відповідає кількості виготовленої та (або) реалізованої порушником продукції з незаконним використанням знаку для товарів і послуг. Ці розрахунки необхідно враховувати під час підготовки і проведення ОРЗ.
2.2. Порушення кримінальної справи: висунення слідчих версії та
планування розслідування
Відповідно з характером дій вирішується питання про порушення кримінальної справи за ст..229 КК України за наявності вказаних у ст.94 КПК України приводів до її порушення. При цьому необхідно враховувати, що вказаний злочин може вчинюватися у поєднанні з іншими злочинами, передбаченими ст.ст.176, 177, 202-205, 209, 216, 226, 227 КК України. За відсутності ознак злочину діяння може містити склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 51-2, ч.1 ст.164-3 КпАП України. Визнавши достатніми підстави порушення кримінальної справи, особа, що проводить дізнання, слідчий виносить відповідну постанову.
Типові вихідні дані та слідчі ситуації по цих справах необхідно враховувати у процесі висунення слідчих версій і планування розслідування. Серед висунених типових слідчих версій можуть бути:
- незаконне використання мало місце (був використаний добре відомий знак, саме це допомогло отримати дохід)
- мало місце законне використання без дотримання умов;
- недобросовісна конкуренція;
- події злочину не було.
Особливості планування як елемент приватної методики полегшує організацію розслідування даного виду злочинів. У залежності від змісту вихідних даних, отриманих шляхом аналізу слідчої ситуації й обліку типових версій для даної категорії справ, слідчий планує свої дії на початковому етапі розслідування, визначаючи їхнє коло, черговість і форми зв'язку з оперативно-розшуковими й організаційно-технічними заходами; планує тактичні операції, можливість розкриття злочину по свіжих слідах.
Планування може бути здійснене відразу після порушення кримінальної справи і містити більше оперативно-розшукових дій:
- пошук та збирання джерел інформації стосовно злочину;
- пошук та затримання злочинця (пошук викраденого майна);
- забезпечення відшкодування матеріальної шкоди.
У процесі планування розслідування необхідно з’ясувати обставини, загальна система яких визначена в ст. 64 КПК України і конкретизована ознаками складу злочину, описаними в диспозиції ст. 229 КК України, а також криміналістичною характеристикою даного злочину:
- який об’єкт був незаконно використаний (товарний знак);
- у чому саме виявилося незаконне використання;
- час вчинення незаконного використання та його прояв;
- які наслідки сталися внаслідок цього і яка матеріальна шкода заподіяна;
- чи містить дане правопорушення ознаки складу злочину або адміністративного правопорушення (які нормативно-правові акти порушені);
- з’ясування особи, що почала правопорушення (місце знаходження виробника, характер його діяльності та технології виробництва) і кого притягувати до кримінальної відповідальності за правопорушення, з’ясування мотивів правопорушення;
- які умови сприяли порушенню права на знак для товарів і послуг.
Планування на слідчому етапі носить процесуальний характер і спрямоване на забезпечення справи доказовою інформацією (збирання і оцінка, побудова з них логічної системи, яка встановить істину за справою, що розслідується). Види планування: індивідуальне і бригадне (у складних справах, сітьове або календарне).
Зокрема, при виявленні факту виробництва фальсифікованої горілчаної продукції з розливом її у тару (пляшки) з наклеєними етикетками, на які нанесені знаки для товарів і послуг, то для з’ясування величини доходів слід з’ясувати, де реалізовувалася продукція (в якій торговій точці), здійснити перевірку документації даного об’єкту (кількість реалізованих пляшок, їх вартість, отримана виручка – для обчислення обороту коштів у злочинців, отримані ними доходи, а отже і заподіяні збитки (упущену вигоду) власника знака для товарів і послуг).
2.3 Допити потерпілого, підозрюваного і свідків
Допит – це джерело доказової інформації, що сприяє розслідуванню.
Тактика допиту: 1) підготовка (з врахуванням конкретного виду допиту – первинний чи вторинний, складу учасників, віку і процесуального положення допитуваного):
- аналіз матеріалів справи;
- вивчення особистості допитуваного;
- складання плану допиту;
- визначення тактики ведення допиту.
Необхідно враховувати специфіку даного виду злочину і наперед продумати питання, що будуть порушуватися в процесі допиту, які вимагатимуть для свого розуміння спеціальних знань (вивчення нормативно-правових актів у сфері охорони товарного знаку, спеціальної літератури, консультації у спеціалістів). Підготовленість до допиту слідчого і добре володіння ним інформацією, обізнаність у специфіці справи обеззброюють допитуваного і спонукають до дачі повних і правдивих показань. В іншому випадку недобросовісна особа буде упиратися.