Радянський Союз до 1934 р. не був членом Ліги Націй як держава, яка відмовилася від виконання багатьох міжнародних зобов'язань і проголосила метою своєї зовнішньої політики світову революцію. На початку 20-х років через зусилля Німеччини та держав, невдоволених результатами Версальського договору, роль Ліги Націй поступово занепадає.
5. Напад Італії на Ефіопію.
Після приходу до влади фашистів вони вступили на шлях відкритої боротьби проти незалежних держав підготовка Італії для нападу на Ефіопію почалась ще в 1925 році. Спочатку її хотіли анексувати мирним шляхом за допомогою договору про дружбу від 1928 року. Однак це не вдалося. Тоді починаючи з 1932 почалась серйозна підготовка до нападу на Ефіопію. В італійських колоніях Еритреї, Сомалі, Лівії зосереджувались війська, відновлювались та будувались нові військові бази, аеродроми, морські порти. За три роки в колоніях було зосереджено біля 13.000 тисяч військовослужбовців. Для ведення війни Італія різко збільшила закупки зброї, літаків та стратегічної сировини. Стурбовані Англія та США у 1935 році ввели заборону на продаж зброї агресору – Італії та її жертві – Ефіопії. Вночі 3 жовтня 1935 року без об’яви війни італійські війська напали на Ефіопію. Ефіопські війська відчували гостру потребу в зброї, бувши озброєні гвинтівками старого зразку не могли дати достойну відсіч загарбникові. Хоча вони проявили велику стійкість та мужність в боях. Під танками, літаками та отруйними речовинами вони стримували напад майже сім місяців. Столиця Аддис-Абеба пала 5 травня 1936 року. Імператор Хайле Селассіе покинув країну. Вже 9 травня коли в руках італійців знаходилась третина Ефіопії Муссоліні об’явив про остаточне завоювання та приєднання Ефіопії до своїх володінь.
6. Захоплення Німеччиною Данії, Норвегії, Голландії.
Протягом кількох днів у вир другої світової війни були втягнуті великі й малі держави 3 вересня 1939 року уряди Англії і Франції оголосили війну Німеччині, але понад сім місяців ніяких бойових дій на Західному фронті не велося. Цей період іронічно називали «сидячою» або «іграшковою» війною Проте на морі німецький флот потопив понад 400 торгових англійських і французьких кораблів. У свою чергу англійці знищили 27 німецьких підводних човнів.
3 вересня у війну вступили Австралія, Нова Зеландія та Індія, 10 вересня — Канада і Південно-Африканський Союз США заявили про свій «нейтралітет», хоча з наростанням воєнних дій все більше орієнтувалися на зближення з Англією та Францією.
На світанку 9 квітня 1940 року німецькі війська розпочали воєнні операції проти Данії і Норвегії. Окупація Данії відбулася блискавично. Опівдні було зайнято Копенгаген, а вже наприкінці дня німці окупували всю країну. Датський уряд відмовився від боротьби, звернувшись із закликом до народу не чинити опору окупантам.
14-тисячна армія Норвегії була відведена для «маневрів» в глиб країни, тому німецькі війська майже не зустріли опору. Протягом кількох годин німці оволоділи основними портами й аеродромами. Столицю Норвегії Осло гітлерівці окупували на очах здивованого населення, яке не розуміло, що відбувається.
В руках німців опинилися стратегічно важливі командні пункти. Лише середині квітня англо-французькі війська висадилися в декількох пунктах Норвегії. Після двотижневих боїв союзники оволоділи Нарвіком і відкинули німецькі війська до шведського кордону. Але на початку червня, у зв'язку наступом гітлерівців у Франції, союзні війська були повністю виведені Норвегії.
Окупувавши Данію і Норвегію, німецьке командування зосередило на кордонах з Францією і Голландією 115 дивізій. На світанку 10 травня 1940 року почався наступ на Францію — через Бельгію, Голландію, Люксембург в обхід французької оборонної «лінії Мажино» вздовж кордону з Німеччиною.
Уже в перший день німецькі війська зломили опір прикордонних військ Голландії та Бельгії, прорвали фронт і рушили до узбережжя. 15 травня голландська армія змушена була капітулювати, що дало змогу німецькому командуванню перекинути війська до Бельгії.
11 травня група військ генерала Рундштедта прорвалася через території Люксембургу і завдала удару французьким військам у районі Седану, увечері 12 травня завоювавши його Форсувавши Маас, німецькі танки прорвались до Ла-Маншу. Англо-французькі війська чисельністю 340 тис чол. були притиснуті до моря біля Дюнкерка. 17 травня німці без бою окупували Брюссель, 18 травня — Антверпен, 22 — Булонь, 23 — Кале. За наказом короля Леопольда Ш бельгійська армія припинила опір, і 28 травня Бельгія капітулювала
Наприкінці травня у районі Кале-Дюнкерка німці оточили союзні війська, яким загрожувало повне знищення. Кинувши напризволяще воєнну техніку союзники почали евакуацію на Британські острови. Гітлер, розраховуючи укласти з Англією угоду і вивести її з війни, відмінив танковий удар по оточених біля Дюнкерка військах. Англійські патріоти розцінили цей відступ як втечу з поля бою і зраду союзників.
Таким чином, перший етап німецького наступу в Західній Європі завершився поразкою Данії, Норвегії, Бельгії та Голландії і розгромом Північної групі союзних армій Німецьке командування отримало можливість спрямувати всі свої збройні сили для вирішального удару по французькій армії.
7. Поразка Франції.
5 червня 1940 року розпочався наступ на південь 124 німецьким дивізіям протистояло 65 французьких. 7 червня німці прорвали французьку оборону рушили у напрямку Руана, Сени і Бове. 10 червня німецькі війська окупували Реймс. Зв'язок між французькими арміями було розірвано 11 червня генерал Вейган дав наказ відступати, залишаючи німцям всю Північно-західну Францію.