Він попереджує, що не буде розплачуватися за набрані теперішньою владою іноземні борги. "Нехай про це знають сьогодні, до того, як вони будуть давати... Нехай віддають ті, хто позичає. Не можуть - нехай не позичають".
Незважаючи на звинувачення в тому, що він фашист, Жириновський застерігає від "російського фашизму", що "розтрощить усе: і суверенітети, і демократів... І передумови до нього, навіть перші кроки є". "Для мене фашизм, - стверджує він, - сама огидна річ. Майже вся сім'я мого батька була розстріляна фашистами".
ЦК партії Жириновського розташовується в чотирьох обшарпанних напівпорожніх кімнатах на третьому поверсі житлового будинку, охороняють голову позмінно більш десятка охоронців. Начальник охорони Жириновського в 1979 р. був у першому десятку тих десантників, що ввірвалися в Кабулі до палацу Аміна. Роботу охоронці, зважаючи на все, виконують кваліфіковано і під час нападу на Жириновського в лютому 1993 р. "десятьох невідомих у масках" постраждало два охоронці, а той, кого охороняли, одержав лише "разок у плече".
Своїм ідейним і духовним наставником Жириновський вважає російського філософа И.И.Ільїна. Його політичні ідеали - граф П.Д.Кисельов, Н.А.Мілютін, С.Ю.Вітте, П.А.Столипін. Ідеальної по політичному й ідеологічному устрою країною він вважає Австрію.
Що стосується марксизму, Жириновський вважає, що комуністи неправильно зрозуміли Маркса, тому що "він хотів не закликати робітників до реалізації якоїсь комуністичної перспективи, а навпроти, застерегти західну буржуазію від цієї небезпеки, закликати її покращувати становище робітників, щоб подібного не відбулося."
Люблячи виражатися образно, радянську історію він поділяє на "ленінський етап - згвалтування, сталінський етап - епоха гомосексуалізму", останній період хрущовського етапу називає "форменим онанізмом", час Брежнєва - "звальним блудом, групповухою", а період розпаду СРСР - "політико-економічною імпотенцією".
Жириновський володіє англійською, французькою, німецькою і турецькою мовами, вивчав також арабську. Він є автором численних публікацій у радянській і партійній пресі ("Слово Жириновського", "Правда Жириновського", "Сокіл Жириновського", "Поруч із Жириновським", "Ліберал" і ін.), написав книгу "ПРО долі Росії". "Доводиться працювати по 16 годин на добу", - часом скаржиться він.
Намагається не пропускати інформаційні випуски по телебаченню, симпатій до телепередач у нього немає, скоріше антипатії - "Погляд", "Без ретуші", "Портрет на фоні".
У музичних пристрастях Жириновський скоріше за все консерватор. З малих років його улюбленим музичним твором був "Полонез Огинского", любить марші, особливо "Прощання слов'янки" (звідси і любов до зустрічей і проводів з оркестром), пісні, що виконуються Володимиром Трошиним, Сергієм Захаровим і Валентиною Толкуновою, Рафаелем, Сальватором Адамо, Хосе-Хосе. Студентом любив ансамбль "Битлз", але зараз слухає музику рок груп "ДК", "Гражданская оборона", на першому поверсі ЦК партії відкрив "Рок-магазин у Жириновського", наповнений атрибутикою «металічних» ансамблів. Музиканти відповідають йому взаємною любов'ю: керівник групи "ДК" був головним редактором бюлетеня "Сокіл Жириновського", а на прем'єру фільму про Жириновського прийшли колишні захисники Білого Дому: музиканти рок групи "Мистер-твистер", металісти, і люди "системи" (хіппі) на чолі з Василем Бояринцевим. "Володимир Вольфович - кльовий дядько, - пише російська "Молодіжна газета", - для радянського рокера критерій істини - крутість, а хто суворіше Жириновського і Саддама Хусейна?"
Його хоббі: полювання і гірські лижі. Має дві машини - "Волгу" і "Москвич", подаровані йому як лідеру партії, водити їх він може сам, але користується послугами шофера.
Вад за собою Жириновський не знає: "Алкоголь - не вживаю. Не курю. З жінками нормально усе, звичайно... Жодна жінка в цій країні мене не прокляне поганим словом".
Одружений, його син Ігор (народився в 1972 р.) - "не вундеркінд, звичайний, для безпеки носить прізвище матері". Вдома останнє слово за Володимиром Вольфовичем. Сім'я мешкає в 2-кімнатній кооперативній квартирі в Сокольниках, купленій в 1974 р. Квартира утримується в ідеальному порядку: щодня, ранком і ввечері син "вилизує" кожний куточок. У цьому відчувається вплив батька, що щодня змінює сорочку і краватку, що носить завжди ідеально начищені черевики.
Мати Володимира Вольфовича померла в 1985 р. З близьких родичів у нього залишилося п'ять звідних братів і сестер. Два брати - офіцери запасу. "Періодично ми зустрічаємося, - якось зауважив Жириновський, - але ми мало жили разом, різниця у віці велика, та й у поглядах..."