Після того як в експерименті була встановлена нешкідливість стимулюючих доз антиретикулярної сироватки та її ефективність при ряді патологічних процесів, у 1936p. одержано антиретикулярну сироватку до сполучної тканини людини. Ця сироватка (АЦС) була випробувана в численних клініках, лікарнях і госпі-талях.
О. О. Богомолець вклав дуже багато енергії, ініціативи та наполегливості в справу впровадження запропонованого ним методу в широку практику. В багатьох десятках лікувальних уста- нов до війни і в госпіталях на фронті та в тилу в роки Великої Вітчизняної війни з успіхом застосовувалась АЦС, що сприяло швидшому поверненню до лав діючої армії поранених солдат і офіцерів.
Питання онкології. З ідеї про цілісний організм оцінював О. О. Богомолець розвиток усіх патологічних процесів, у тому числі й раку. В цьому питанні позиція школи О. О. Богомольця прямо протилежна вузьколокалістичним уявленням про «автономність» і «незалежність» пухлинного росту.
Виходячи з уявлень про цілісність організму і зв'язки його з навколишнім середовищем, О. О. Богомолець завжди виступав запеклим ворогом твердження про «автономність» пухлинного росту, підкреслював зв'язок пухлини з усім організмом, насамперед через обмін речовин, і залежність розвитку пухлини від стану реактивності організму, зокрема від стану сполучної тканини.
В галузі етіології пухлин О. О. Богомолець дотримувався погляду, що різні за своєю природою (хіміч-ні, фізичні та біологічні) фактори середовища можуть відігравати істотну роль у виникненні пухлин; він особливо підкреслював роль професійних та побутових шкід-ливостей.
Виходячи з уявлення про рак як про захворювання всього організму, в наступні роки нами вивчалась роль нервової системи, ендокринних залоз та сполучної тка-нини в розвитку злоякісних пухлин і на підставі цього розроблялись методи комплексної терапії раку. Ці дані узагальнені в монографіях Р. Є. Кавецького «Пухлина і організм» (1962) та «Взаємодія організму і пухлини (1977).
Проте важке дитинство, напружена робота, суворі умови воєнних років давалися взнаки; туберкульоз, на який Олександр Олександрович хворів з юності, проявляється все тяжчими загостреннями. В 1943p. він переносить спонтанний пневмоторакс, в 1946p. пневмоторакс повторюється. 19 липня 1946p. Олександр Олек-сандоович Богомолець помер.
За час своєї майже піввікової творчої діяльності О. О. Богомолець вніс значний вклад майже в усі розділи патологічної фізіології. Його роботи з ендокринології, обміну речовин, імунітету та анафілаксії, онкології, патології кровообігу, шоку, переливання крові являли собою новий етап у розвитку цих галузей радянської фізіології та патології. 0. О. Богомольцеві у високій мірі були притаманні здатність широкого охоплення питання, вміння бачити Ціле в окремих деталях, які іншим могли б здатись несуттєвими. Часто на підставі малопомітних окремих фактів він висував положення, яке потім підтверджувалось в експериментальних дослідженнях. Характерною рисою всієї його наукової діяльності було вміння поєднувати глибину теоретичної думки з завданнями практичної медицини.
Таким і був він сам — справжнім новатором у нау-ці, який нещадно критикував консервативні погляди захоплював своїми ідеями учнів і разом з тим давав їм повну свободу для наукової творчості.
Олександр Олександрович Богомолець був вченим новатором, полум'яним патріотом Батьківщини, керівником, вимогливим до себе та своїх співро-бітників, чуйним, уважним до людей, готовим завжди прийти їм на допомогу.
Він був державним діячем, увінчаним вищими нагородами, і простою у поводженні скромною людиною.
ОСНОВНІ ДАТИ ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ О. О. БОГОМОЛЬЦЯ
Олександр Олександрович Богомолець народився 12 (24) травня 1881p. у Києві.
1887p. Вступив до ніжинської гімназії.
1890p. Поїздка до Кари—місця заслання матері.
1895p. Переїзд до Кишинева.
1899p. Переведено в Першу київську чоловічу гімназію.
1900p. Закінчив з золотою медаллю Першу київську гімназію і вступив на юридичний факультет Київського університету (згодом перейшов на медичний факультет).
1901p. Перейшов на медичний факультет Новоросійського університету в Одесі.
1902p. Опублікував першу наукову працю «До питання про будову та мікрофізіологію бруннерових залоз».
1906p. Закінчив з відзнакою медичний факультет Новоросійського університету.
1909p. Захист докторської дисертації «До питання про мікроскопічну будову та фізіологічне значення надниркових залоз».
1910p. Обрано приват-доцентом медичного факультету Новоросійського університету по кафедрі загальної патології.
1911p. Робота на кафедрі фізіології в Сорбонні (Париж). Обрано професором кафедри загальної патології Саратовського університету.
1919p. Призначено консультантом-епідеміологом санітарної частини Південно-Східного фронту Червоної Армії.
1925p. Обрано завідуючим кафедрою патофізіології 2-го Московського державного університету.
1926—1931pp. Керівництво лабораторією експериментальної онкології Московського міського відділу охорони здоров'я.
1928—1932pp. Директор Інституту гематології та переливання крові.
1929p. Обрано дійсним членом Академії наук УРСР.
1930p. Обрано президентом Академії наук УРСР. 1931—1946pp. Директор Інституту експериментальної біології
та патології Наркомату охорони здоров'я УРСР.
1932p. Обрано дійсним членом Академії наук СРСР.
AH УРСРЮ
1934-1946 рр. Директор Інституту клінічної фізіології
1935 р. Присвоєно звання заслуженого діяча наук РРФСР. 1937 р.- Обрано депутатом Верховної Ради СРСР. 1938 р.Обрано депутатом Верховної Ради УРСР.
1939 р. Обрано Дійсним членом Академії наук БРСР, Обрано
членом Президії Академії наук СРСР.
1940p. Нагороджено орденом Леніна.
1941p. Присуджено Державну премію СРСР за наукову працю «Посібник з патологічної фізіології» в 3-х томах.
1942p. Обрано віце-президентом Академії наук СРСР.
1943p. Присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР.
1944p. Присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Обрано дійсним членом АМН СРСР. Обрано почесним членом Академії наук ГрузРСР. Обрано на Шостій сесії Верховної Ради УРСР заступником Голови Верховної Ради УРСР.
Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
1945 p. Нагороджено орденом Вітчизняної війни І ступеня. Олександр Олександрович Богомолець помер 19 липня 1946 p. в Києві. |